Тема: Спілкування та мовлення.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 5Следующая ⇒

План:

1. Поняття про мову та мовлення;

2. Види мови; Види мовлення;

3. Формування мовлення;

4. Культура мовлення; Розлади мовлення;

5. Поняття про спілкування; Зони спілкування;

6. Способи, рівні та функції спілкування;

7. Культура спілкування; Службовий етикет.

Мова – це система знаків, які мають певне значення й використовуються для передавання та зберігання інформації.

Види мови:

1) Прості та складні;

2) Вербальні та невербальні (словесна і несловесна мови);

3) Живі і мертві;

4) Природні та штучні (інформатика, Азбука Морзе, Азбука для глухонімих).

Мовлення – це процес використання людиною мови для спілкування.

Види мовлення:

1) Внутрішнє – мовлення для себе і про себе;

2) Зовнішнє – мовлення для когось;

- Усне (монолог і діалог);

- Письмове.

Для формування мовлення необхідно:

1) Певний рівень інтелекту;

2) Розмовляючий соціум;

3) Слух;

4) Здоровий мовний апарат;

5) Час (4 роки).

Культура мовлення:

1) Користування літературною мовою;

2) Вміння правильно будувати речення;

3) Вміння чітко та лаконічно висловлювати свою думку.

Розлади мовлення:

I – усного мовлення:

1) Косномовність – нездатність правильно вимовляти певні звуки;

2) Дизартрія – порушення вимови окремих звуків при ушкодженні НС;

3) Афонія – втрата голосу;

4) Афазія:

а) моторна – порушення моторики при збереженні сенсорики;

б) сенсорна – порушення сенсорики при збереженні моторики.

 II – письмового мовлення:

Агрофія (дизгрофія) - порушення письмового мовлення. Проявляється зміною почерку або появою грубих помилок при письмі.

Спілкування – це форма психологічного взаємозв’язку людей у процесі спільної життєдіяльності, процес становлення  контактів між людьми.

Способи спілкування:

1) Безпосереднє – співрозмовники знаходяться в доступній для спілкування зоні;

2) Опосередковане – за допомогою чогось або когось.

Існує три рівні спілкування:

1. Внутрішньоособистий – коли людина спілкується подумки з собою;

2. Міжособистий – це спілкування між двома чи більше людьми;

3. Суспільне – це спілкування з великою аудиторією.

Функції спілкування:

1) Соціальна – спілкування формує людину;

2) Інформаційна (комунікативна) – передача інформації;

3) Психологічна – передача емоцій;

4) Інтерактивна – функція впливу (поради, інструкції).

Культура спілкування:

1) Культура мовлення;

2) Час (зручність та тривалість);

3) Місце (в залежності з ким? й чому?);

4) Зовнішній вигляд (одяг);

5) Вміння слухати.

Елементи спілкування:

Канал спілкування

Повідомлення

Одержувач

Відправник

1. Відправник – людина, яка хоче передати інформацію;

2. Повідомлення – інформація, яку посилає ця людина;

3. Канал – метод відправлення інформації (усно, письмово);

4. Отримувач – людина, якій посилається повідомлення;

5. Підтвердження – спосіб, за допомогою якого одержувач дає зрозуміти відправнику, що повідомлення отримане.

Канали спілкування:

1. Вербальне (мовне) – слова, призначенні для одержувача;

2. Немовне спілкування – міміка, жести та рухи, призначенні для сприйняття одержувачем;

3.  Письмове повідомлення – написані слова або символи.

Види спілкування:

1. Вербальне – це спілкування за допомогою слів або усною мовою;

2. Не вербальне – це спілкування за допомогою міміки, пози, письма.

Зони спілкування

Ділове спілкування підсвідомо здійснюється на певній відстані між людьми, причому виділяються такі види зон спілкування:

1. Інтимна зона (15 — 46 см) — спілкування з близькими, батьками, родичами.

2. Особиста зона (46 — 120 см) — відстань для спілкування з друзями і однодумцями.

3. Зона соціального спілкування (120 — 200 см) — відстань для переговорів з приятелями і колегами по роботі.

4. Формальна зона (200 — 360 см) — ділові переговори візити до вищих чиновників.

5. Загальнодоступна або публічна зона (більше 360 см) спілкування з великою групою людей.

Сигнальний комплекс при спілкуванні – це жести, міміка, пантоміміка, погляд, які сигналізують співрозмовнику про:

1) Слухає чи не слухає;

2) Розуміє чи не розуміє інформацію;

3) Відношення до інформації.

Службовий етикет – це певні вимоги до зовнішнього вигляду, поведінки та спілкування людини під час виконання професійних обов’язків.

Морально-етичні норми спілкування:

1. «Не нашкодь».

2. Збереження медичної таємниці.

3. Принцип гуманізму.

4. Принцип самопожертвування.

5. Принцип інтернаціоналізму.

6. Принцип колегіальності.

7. Повага до Пацієнта.

8. Повага до вибору Пацієнта.

Питання на наступне заняття:

1. Поняття про мову та мовлення.

2. Види мови.

3. Формування мовлення.

4. Поняття спілкування.

5. Способи та функції спілкування.

6. Культура спілкування.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Психологічні основи спілкування.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров