Основні прийоми геологічного картування

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 33 из 33

Основними задачами при польовому складанні геологічної карти шаруватих утворень є розшифрування геологічних структур і складання стратиграфічного розрізу.

Сутність картування полягає у виявленні геологічних границь і простежуванні їх на місцевості з нанесенням на топографічну основу. Цій меті служить методика стратиграфо-літологічного розчленування і кореляції світ на основі маркуючих (опірних) горизонтів. Маркуючий горизонт - це будь-який шар, або пачка шарів, що мають відмінні ознаки, які дозволяють розпізнати його на будь-якому відслоненні (літологічний склад, забарвлення, включення, органічні рештки, знаки на поверхні нашарування тощо). Саме такі маркуючі горизонти дозволяють в умовах польової роботи розчленувати шаруваті товщі на світи за літологічними ознаками із встановленням їх відносного положення. Дійсне їх стратиграфічне положення на основі керівних форм викопної фауни і флори встановлюється в результаті камеральної обробки матеріалів. Тому, якщо дозволяють місцеві умови, польові роботи починаються із вивчення опірних розрізів.

Робота в польових умовах здійснюється під час робочих маршрутів з геологічного картування, які проводяться по можливості вхрест простягання гірських полрід і часто напрямок маршрутів диктується характером рельєфу, умовами проходження і відслонення.

Велике значення в маршруті для простежування геологічних границь мають геоморфологічні і гідрогеологічні спостереження, а також спостереження за грунтово-рослинним покривом.

Велику роль можуть зіграти правильно розташовані гірські виробки і картувальні свердловини, які створюють необхідні додаткові штучні відслонення, дозволяють отримати інформацію в ділянках, що закриті грунтово-рослинним покривом та четвертинними відкладами.

В процессі геологічного картування необхідно дотримуватись наступних правил:

- під час маршруту слід вести спостереження за усім, що може дати уявлення про просторове положення різних комплексів гірських порід, їх склад, відносну вікову послідовність. Саме в цей час важливо врахувати особливості геоморфології, гідрогеології і грунтового покриття на досліджуваній території;

- на кожному відслоненні і точці спостереження необхідно записувати все суттєве, пов"язувати спостереження з попередніми, важливо також записати уявлення, передбачення, здогадки, які виникають на певному відслоненні;

- кожне наступне відслонення слід пов"язувати з попереднім, співставляти і узгоджувати отримані дані;

- на шляху до кожної наступної точки вести спостереження за змінами гірських порід і структурним їх положенням;

- зібраний кам"яний матеріал з кожного маршруту потрібно обробити до початку наступного;

- в кінці кожного робочого дня написати висновки - прив"язати дані всіх відслонень по маршруту до топооснови і прив"язати цей маршрут до попередніх. Тут узагальнюються дані по структурі (складки, розривні порушення), робляться попередні зведені схеми, стратиграфічна колонка, виявляються проблеми, які необхідно вирішити в наступному маршруті;

- робляться висновки в кінці робочого тижня із зарисовками відповідних структурних схем і стратиграфічних колонок;- кожного місяця підводити підсумки, які складаються із сукупності тижневих результатів із відповідною обробкою;

- в кінці польового періоду, безпосередньо в полі треба підводити загальні підсумки усієї польової роботи у вигляді максимально повного звіту по всіх розділах, передбачених відповідною інструкцією. Написання повного звіту у польових умовах і виявлення недоліків безпосередньо в полі дозволяє усунути їх додатковими маршрутами.

Вивчення і опис відслонень

Опис відслонень залежить від будови геологічних утворень, за якими ведеться спостереження. Шаруваті товші описуються пошарово знизу уверх. Відслонення, складені однією породою характеризуються в цілому; відслонення значної протяжності доцільно вивчати і описувати поінтервально. В якості границь інтервалів слід вибирати ділянки із різкою зміною складу відкладів або умов їх залягання.

Геологічними спостереженнями визначаються склад і сполучення гірських порід в межах відслонень, характер залягання цих порід на відслоненні тощо.

Гірські породи описуються в наступній послідовності: назва породи, її колір, структура, текстура, мінеральний склад і морфологія зерен, включення, прожилки, органічні рештки, конкреції і секреції, окремості та інші характеристики.

Опис різних за складом гірських порід передбачає характеристику таких ознак.

Осадові породи:

- чергування порід по вертикалі у вигляді пошарового опису;

- товщина кожного шару або узагальнена характеристика товщини шарів кожної різновидності порід із зазначенням середньої товщини і меж її зміни для кожної різновидності порід;

- переходи шарів за простяганням;

- співвідношення вище- і нижче залягаючих шарів - узгоджене чи неузгоджене.

Вулканогенні породи:

- склад і чергування шарів по вертикалі;

- зміна різновидностей порід по певних горизонтах;

- товщина кожного пласта чи потоку;

- характеристика граничних поверхонь.

Інтрузивні породи:

- склад;

- характер контактів із вміщуючими породами;

- переходи різновидностей порід, їх зміни на контактах, контактовий метаморфізм.

Опис залягання порід включає замірювання елементів залягання, характеристику складок, розривних порущень тощо.

З великою увагою слід відноситись до відбору зразків. Кожний відібраний зразок повинен мати свіжі поверхні без видимих ознак вивітрювання. Середній розмір зразка приблизно відповідає площі долоні. Всі зразки повинні забезпечуватися етикетками і бути записані у журнал зразків, в якому вказуються: дата, номер відслонення і його адреса (номер маршруту, назва породи, вік (світа, горизонт). Зібрані зразки загортаються в папір і вкладаються у спеціальні мішечки.

Камеральний період

Камеральний період охоплює час з осені по весну (4-5 місяців) і завершується складанням остаточного звіту з усіма додатками до нього і захистом у профілюючій установі.

Завдання камерального періоду - це вивчення усього зібраного колекційного матеріалу, обробка і поповнення новими даними щоденників, завершення дешифрування аерофотоматеріалів, уточнення польової геологічної карти, карти корисних копалин та інших карт, складання зведеної стратиграфічної колонки і геологічних розрізів до карт, складання геологічного звіту, який затверджується у встановленому порядку і здається у фонди.

Значний об"єм робіт являє собою складання графічного матеріалу, який додається до звіту (геологічна карта з розрізами, зведена стратиграфічна колонка, карта корисних копалин і шліхового опробування, карта фактичного матеріалу, схема геологічної вивченості тощо).

Геологічна карта повинна бути готова ще в кінці польового періоду. В процесі камеральної обробки вона лише уточнюється у відношенні петрографічних назв виділених на ній гірських порід, віку геологічних утворень і деяких границь.

Остаточні дані переносяться на звітну топографічну основу, спеціально приготовлену шляхом розвантаження від деяких несуттєвих топографічних деталей. Не переносяться з польової карти на звітну геологічну карту ті геологічні підрозділи, які мають допоміжне значення, точки спостережень та інші помітки робочого порядку.

Геологічна карта повинна бути прив"язана до інших сусідніх складених рукописних і опублікованих листів.

На геологічній карті показують розповсюдження різних осадових, вулканогенних і метаморфічних утворень, поділених на яруси і світи у відповідності із прийнятою легендою, з неузгодженями, а також площі розвитку інтрузивних порід, розділених на інтрузивні комплекси різного віку і різного петрографічного складу. При цьому дайки і жили можуть наноситись поза масштабом. Показують ореоли контактового метаморфізму. Елементи залягання наносяться в кількості, достатній для розуміння будови геологічної структури. Зображаються стратоізогіпси опірних горизонтів за даними структурно-картувального буріння, структурно-геологічної зйомки і геофізичних досліджень.

Геологічні розрізи складаються у строгій відповідності з легендою карти. У випадку малої товщини відкладів допускається об"єднання на розрізі двох і більше стратиграфічних підрозділів з обов"язковим занесенням в легенду відповідних додаткових позначень.

Зведена стратиграфічна колонка складається у довільному масштабі, але більш крупному, ніж масштаб карти. У випадку значної мінливості розрізу слід складати дві і більше зведені колонки району робіт.

Для стратиграфічних підрозділів, які включають в себе корисні копалини, або мають важливе значення для вирішення загальних геологічних питань, необхідно складати додаткові більш детальні колонки в крупному масштабі.

Карта корисних копалин складається у масштабі звітної геологічної карти і повинна давати повне уявлення про наявність і розміщення відомих родовищ і проявів корисних копалин. Карта корисних копалин, крім фактичного матеріалу, повинна вміщувати необхідні елементи прогнозу.

Обов"язковою для звіту є геоморфологічна карта. Вона складається на основі польових спостережень і дешифрування аерофотоматеріалів. Карта повинна відображати основні морфологічні особливості рельєфу, його походження і вік, а головне - визначати зв"язок форм рельєфу з геологічною будовою.

Карта четвертинних відкладів обов"язкова лише для тих районів, які суттєво складені четвертинними відкладами. Складається за стратиграфічними принципами, з виділенням нижнього, середнього, верхнього і сучасного відділів і повинна, крім віку, відображати генезис і склад четвертинних відкладів.

Карта фактичного матеріалу може бути складена або в масштабі звітної карти, або в більш крупному (в тому, в якому проводились польові спостереження). на ній наносяться:

- всі точки спостережень (незалежно від їх характеру);

-- лінії маршрутів;

- всі описані водопункти, якщо для них не складається окрема карта;

- місця знахідок викопних решток;

- геологічні границі з віковими індексами, але без розмальовки.

Карта водопунктів. На ній наносяться всі обстежені водопункти із зазначенням:

- характеру водопунктів (джерело, криниця, свердловина);

- приуроченість до товщі порід, виділених на геологічній карті;

- геохімічна характеристика.

Текст звіту. В геологічному звіті, який представляється в кінці камерального періоду, дається зведення і узагальнення всіх польових і камеральних досліджень. Звіт включає в себе наступні розділи: вступ, геологічна вивченість, стратиграфія, інтрузивні утворення, тектоніка, геоморфологія, корисні копалини, підземні води, оцінка перспектив району, література.

В тексті звіту поміщають оглядову карту району робіт, схеми геологічної, геофізичної і пошукової вивченості, умов проведення пошуків, стратиграфічної колонки опірних розрізів, кореляційні схеми, зарисовки, фотографії, матеріали аерофото- і космоз"йомки.

Структурна зйомка

Структурна зйомка - це вид геологічної зйомки, який проводиться з метою складання структурної карти по поверхні шару певного віку. Для цього найбільш детально вивчаються і простежуються на місцевості опірні горизонти, точки виходу яких прив"язуються інструментально до топографічної карти і за вихідними відмітками цих точок вираховуються відмітки тієї геологічної поверхні, по якій будують структурну карту.

Контрольні запитання

1 Які періоди включають організацію і проведення геологозйомочних робіт?

2 Який зміст і задачі підготовчих робіт?

3 Для чого використовуються матеріали аерокосмозйомок при геологічному картуванні?

4 На які етапи поділяється польовий період?

5 Які роботи виконуються у організаційний, виробничо-польовий і камеральний етапи?

6 Чим визначається щільність пошуково-зйомочних маршрутів?

7 Принципи складання зведеного стратиграфічного розрізу.

8 Що таке відслонення, правила його описання.

9 Які існують форми первинної документації при геологозйомочних роботах?

10 Які правила і порядок ведення записів у польовій книжці?

11 Які методи застосовуються для простеження геологічних границь на місцевості?

12 Особливості геологічної зйомки в різних геолого-географічних районах.

13 Що таке структурна зйомка? Її особливості і призначення.

14 Що таке кондиційність геологічної карти?

15 Задачі камерального періоду геологозйомочних робіт.

16 Які карти складаються при геологічній зйомці?

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Атлас навчальних геологічних карт – МДУ, 1972.

2 Кац Я.Г., Рябухин А.Г. Трофимов ДАт.М. Космические методы в геологии – МГУ, 1976.

3 Куликов В.Н., Михайлов А.Е. Структурная геология и геологическое картирование – М.: Недра, 1991.

4 Кушнарёв И.П., Кушнарёв П.И., Мельникова К.М. Методы структурной геологии и геологическое картирование – М.: Недра, 1984.

5 Лабораторные работы по структурной геологии, геокартированию и дистанционным методам: Учеб. пособие для вузов / А.Е. Михайлов, В.В. Шершуков, Е.П. Успенский и др. – Недра,1988.

6 Лукієнко О.І. Структурна геологія - Київ, КНТ, 2008.

7 Михайлов А.Е. Структурная геология и геологическое картирование – М.: Недра, 1984.

8 Бакиров А.А., Бакиров Е.А., Борцовская М.В. и др. Комплексная геолого-съёмочная практика. – М.: Недра, 1989.

9 Инструкция по составлению и оформлению геологических карт масштаба 1:50000 (1:25000) – М.: Недра 1978.

10 Методическое руководство по геологической съёмке масштаба 1:50000 – М.: Недра 1982.

11 Сократов Н.Г. Структурная геология и геологическое картирование – М.: Недра 1982

12 Дубей Н.В. – Конспект лекцій “Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи” – Ів.–Франківськ, 1999.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров