Форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 24Следующая ⇒

Зовнішньоекономічний договір повинен містити умови, що визначають порядок здійснення розрахунків (Положення № 201 «Положення про форму ЗЕД контрактів»). Форму розрахунків суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності вибирають самостійно. Надалі уповноважені банки, через які здійснюються розрахунки, контролюють пра­вомірність списання валюти з рахунка клієнта (п. 1 гл. З розд. III Правил № 281 «Правила торгівлі іноземною валютою», п. 4.4 Положення № 82 «Положення про оформлення та надання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про придбання або продаж іноземної валюти або банківських металів уповноваженим банкам та іншим фінансовим структурам і прядок їх виконання»).

Необхідно враховувати, що інвалюта, придбана для здійснення розра­хунків з нерезидентами, повинна бути використана за призначенням, ука­заним у заяві на придбання інвалюти, протягом 5 робочих днів з моменту її зарахування на валютний рахунок (п. З розд. IV Правил № 281). Якщо така умова не виконується, банк продає валюту на МБВБ і зараховує от­риману від продажу національну валюту (гривні) на поточний рахунок резидента.

Найбільш поширеними формами розрахунків за ЗЕД-контрактами є:

- оплата за рахунком, яка може здійснюватися до (авансовий платіж) або після відвантаження товару;

- документарний акредитив;

- інкасо;

- розрахунки у вексельній формі.

Оплата за рахунком

Розрахунки з нерезидентом здійснюються за допомогою подання до упов­новаженого банку платіжного доручення.

Документарне інкасо

Суть цієї форми розрахунків полягає в такому:

- продавець передає в банк документи, що надають покупцеві право на отримання та митне оформлення відвантаженого товару, і доручає банку (інкасове доручення) передати документи покупцеві на сплату за постав­лений товар;

- покупець, ознайомившись з документами, здійснює платіж, тобто ви­куповує документи, що дають йому право розпоряджатися товаром.

Документарний акредитив

Суть документарного акредитива полягає в тому, що оплата вартості товару здійснюється одночасно з початком поставки товару.

Умови розкриття акредитива (отримання платежу продавцем) повинні бути застережені у ЗЕД-контракті.

Основні види документарних акредитивів подані в табл. 1.2.4.1.

Таблиця 1.2.4.1 -   Види документарного акредитива

Порядок здійснення розрахунків за допомогою документарного акреди­тива регламентується Положенням № 514, а також Уніфікованими прави­лами № 500 «Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів» в частині, що не суперечить законодавству України (з ураху­ванням міжнародної банківської практики та особливостей, визначених Положенням № 514).

Здійснення розрахунків за допомогою документарного акредитива Розглянемо механізм здійснення розрахунків за імпортним контрактом за допомогою покритого непідтвердженого акредитива. Виконуючим та авізуючим банком є банк продавця.

1.    Покупець-резидент у встановлений у контракті термін:

- направляє своєму банку заяву про відкриття акредитива на користь продавця на певну суму і на застережений у контракті термін (разом із заявою подається оригінал і копія контракту);

- подає в банк доручення на перерахування коштів для забезпечення покриття акредитива.

2.    Банк покупця відкриває акредитив у банку продавця.

3.    Банк продавця повідомляє продавця про відкриття акредитива на його користь.

4.    Продавець відвантажує товар на адресу покупця і пред'являє в банк товаросупровідні документи, перелік яких наведений у контракті та в умо­вах акредитива. Документи повинні бути подані до закінчення терміну дії акредитива.

5.    Банк продавця:

- перевіряє відповідність пред'явлених документів установленим ви­могам і здійснює платіж на користь продавця;

- пересилає отримані товаросупровідні документи банку покупця.

6.    Банк покупця:

- списує кошти зі спецрахунка покупця;

- передає покупцеві документи.

При складанні контракту, що передбачає акредитивну форму розра­хунків, необхідно брати до уваги таке: у контракті слід передбачити оптимальні:

- перелік документів, що подаються для розкриття акредитива;

- вимоги до оформлення документів, оскільки під час виконання акредитива внесення змін до переліку документів, що подаються, забиратиме багато часу і потребуватиме додаткових витрат.

Змістовний  модуль 1.3 Поняття валютних цінностей та операцій з ними

1.3.1.Визначення основних понять. Поняття про валютні цінності

1.3.2.Курсові різниці: поняття, порядок визначення та відображення в обліку.

1.3.3.Види рахунків в банках в іноземній валюті.

1.3.4. Порядок відкриття рахунків в іноземній валюті

1.3.5.Порядок відображення операцій в іноземній валюті.

1.3.6.Облік купівлі іноземної валюти

1.3.7.Облік продажу іноземної валюти

1.3.8.Операції з готівковою іноземною валютою та відображення іх в бухгалтерському обліку.

1.3.9.Балансова вартість іноземної валюти.

1.3.1.Визначення основних понять. Поняття про валютні цінності

У ЗЕД розрізняють поняття «операції з валютними цінностями» і «операції в іноземній валюті».

Валютні цінності:

1)    іноземна валюта;

2)    платіжні документи і ЦП, виражені в іноземній валюті або банківських платежах.

3)    банківські метали (золото, срібло, метали платинової групи) і монети, виготовлені з дорогоцінних металів.

Операції з валютними цінностями – це операції, об’єктом яких виступає іноземна валюта.

Операції в іноземній валюті – такі господарські операції, вартість яких виражена в іноземній валюті або операції, які вимагають розрахунків в іноземній валюті.

Операції в іноземній валюті пов’язані з:

1)    переходом права власності на валютні цінності, за винятком операції, які відбуваються між резидентами у валюті України.

2)    використовування валютних цінностей в міжнародному обміні як спосіб платежу.

3)    ввезення, переклад, пересилка на території України і висновок, переклад пересилка за межу валютних цінностей.

Валюта звітності  - грошова одиниця України.

Іноземна валюта – інша валюта, окрім валюти звітності.

Національні банки розробляють і затверджують класифікатори іноземних валют, які регулюють режим використовування кожної валюти і ділять її по ступеню конвертованої.

Відповідно до класифікатора іноземних валют України виділяють 3 групи:

1)    вільно конвертовані валюти держав, які без обмежень обмінюються на інші види валют і широко використовуються для здійснення платежів на міжнародних ринках. Курси цих валют встановлюються НБУ (долар, євро, фунти стерлінгів, швейцарські франки…);

2)    вільно конвертована валюта держав, яка не використовується широко для здійснення платежів при міжнародних операціях і не продається на головних валютних ринках миру. Курс цих валют встановлюється НБУ (російський рубель, гривни, індійські рупії, чеські і словацькі крони …);

3)    неконвертовані валюти – курси встановлюються НБУ тільки по окремих видах валют.

Спеціальні права запозичення (СПЗ) - емітуються МВФ для безготівкових записів на рахунках цього фонду і використовуються в операціях центральних банків і фондів.

Валютний курс – курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Розрізняють:

1)    прямі котирування валют– відображається одиниця іноземної валюти в національній валюті 1 $ = 8,0 грн.

2)    непрямі котирування валют – одиниця національної валюти в іноземній валюті 1 грн = 0,125 $

Операції в іноземній валюті відображаються в регістрах бухгалтерського обліку як в національній валюті, так і валюті розрахунків і платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Офіційний курс встановлюється НБУ за наслідками торгів валютними цінностями на міжбанківській валютній біржі (МВБ).

1.3.2.Курсові різниці: поняття, порядок визначення та відображення в обліку

Операція в іноземній валюті відображається у валюті звітності, тобто перераховуються суми в іноземній валюті в гривни з використанням валютного курсу на дату здійснення операції.

Регулювання обліку курсових різниць стандартом БО № 21 «Вплив зміни валютних курсів».

Якщо на дату здійснення операції або на дату балансу відбувається зміна валютних курсів, виникають курсові різниці.

Курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості іноземної валюти при різних валютних курсах НБУ.

При ведені обліку курсових різниць необхідно виділяти наступні моменти:

1)    природу виникнення курсових різниць

2)    об’єкти обліку

3)    звітний період, в якому були здійснені операції, пов’язані з рухом валютних засобів

4)    розмір балансової вартості іноземної валюти

1.    Природа виникнення курсових різниць

Залежно від виду діяльності, в ході яких вона виникає, курсові різниці розділяють на операційні і не операційні. Такий розподіл пов’язаний з виділенням у складі звичної діяльності підприємства операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Операційна діяльність– основна діяльність підприємства, а також інші види, що не є фінансовою і інвестиційною діяльністю.

Основна діяльність– операції, пов’язані з виробництвом і реалізацією товарів і послуг, які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність – придбання і реалізація необоротних активів, фінансових інвестицій, що не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (акції, облігації).

Фінансова діяльність– операції, які приводять до зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства. Це визначення з погляду бухобліку.

Приклад – отримання кредиту банку, надання кредиту іншим суб’єктом, виплата відсотків по кредитах.

2.    Об’єкти

Об’єктами, по яких відбувається визначення курсових різниць, є монетарні статті звітності. Це такі статті балансу: про грошові кошти, а також про такі активи або зобов’язання, які будуть сплачені у фіксованій сумі грошових коштів.

Немонетарні статті – статті інші, ніж монетарні.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры