Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання, їх характеристика.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 10Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Фінанси підприємств – це сукупність обмінно-розподільних відносин, що виникають на підприємстві в процесі формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів.

Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.

До зовнішніх фінансових відносин підприємства входять:

1) відносини обміну: взаємовідносини між суб’єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;

2) відносини розподілу: взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування; взаємовідносини з фондами цільового призначення: внески і надходження; взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі і страхове відшкодування;взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо;взаємовідносини з інституціями фін. ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів;взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані органи і надходження з них.

Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають:

- розподіл доходу і формування прибутку;

- розподіл чистого прибутку та його використання;

- формування та використання амортизаційних відрахувань;

- утворення та використання фондів підприємств.

Методи організації фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

Організації фінансової діяльності суб’єктів господарювання залежить від хар-ру діяльності: 1) комерційна 2) некомерційна. Комер. Підпр-ва функціонують на засадах комерційних розрахунків. Некомерційні-на засадах неприбутковості чи кошторисного фінансування. Основним методом організації діял-ті є комерційний розрахунок, який знаходиться на 5 взаємовпорядкованих принципах: 1) повна юрид. самостійність і господарс. незалежність.2)самоокупність 3)прибутковість 4)самофінансування 5) повна фінансова відповідальність за результати своєї діяльності. Неприбуткова діяльність охоплює 3 елементи: 1)фінансові ресурси 2)витрати 3)доходи. Вона здійснюється на засадах 3 принципів:1)повна юрид самостійність і господ незалежність 2)самоокупність 3)повна фін відповідальність. На засадах неприбуткової діял-ті функціону-ть підпр-ва що надають соціальні послуги, фінансові ресурси формуються за рахунок їх засновників. Кошторисне фінансування: зовнішня фінансування-витрати.

Принципи організації фінансів суб’єктів підприємницької діяльності.

Комерційний розрахунок ґрунтується на таких принципах: повна господарська і юридична відокремленість; самоокупність; прибутковість; самофінансування; фінансова відповідальність.

Господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати рішення з питань виробничої і фінансової діяльності. Юридична відокремленість проявляється в наданні прав юридичної особи Самоокупність означає покриття витрат на просте відтворення виробництва за рахунок отриманих доходів.

Прибутковість означає, що отримані доходи мають покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток. Прибуток – це мета підприємницької діяльності, чистий дохід власників підприємства; критерій ефективності діяльності підприємства; є основним джерелом нарощування фін. ресурсів і розширення виробництва.

Самофінансування передбачає покриття витрат та розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, також погашаються за рахунок прибутку. Принцип фінансова відповідальність полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності.

Неприбуткова діяльність ґрунтується на таких принципах: господарська і юридична відособленість; самоокупність; фінансова відповідальність (див. вище).

Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами: плановість; цільовий характер виділених коштів; виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи; підзвітність.

Плановість означає, що фінансування здійснюється на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис Сутність цільового характеру -виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом.

Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-цільових показників.

Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні.

Фінансові ресурси комерційних підприємств, їх склад і джерела формування.

Фінансові ресурси у широкому значенні: кошти, що знаходяться у розпорядження підприємства і забезпечують його діяльність. У вузькому розумінні: кошти, що вкладені в основний і оборотний капітал і забезпечують отримання доходів. Таке визначення тісно пов’язане з капіталом. Водночас є і певні відмінності, пов’язані з тим, що капітал може формуватися у: 1)грошовій, 2)матеріальній 3) нематеріальній формах. Тоді як фінансові ресурси мають лише грошову форму. Відмінності уособлюються особливостями кругообігу: у частині основного капіталу до ресурсів належать амортизаційні відрахування, у частині оборотних коштів до ресурсів відносять весь оборотний капітал. На процес формування фінансових ресурсів впливає і форма власності: 1) приветна форма обмежує фінансові можливості 2)колективна розширую фінансові можливості, але породжує проблеми з управляннім. Найбільш широкі можливості залучення коштів має аукціон.форма власності. По-перше, за рахунок залучення широкого кола акціонерів. Крім того, акціонерне товариство завжди може підняти свій акціонерний капітал шляхом емісії акції. Крім цього, на процес видобування ресурсів також впливає фіскальна політика держави: в частині оподаткування та зниження ставок оподаткування; амортизаційна політика.

Джерела формування власних, залучених і запозичених фін. рес. підприємств.

За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні кошти підприємницької структури (залежно від форми власності це приватний, пайовий чи акціонерний капітал), надані безоплатно державою з бюджету чи фондів цільового призначення або корпоративними формуваннями з централізованих фондів та позичені — отримані кредити.Конкретними джерелами формування фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств, є: -Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам у таких формах:бюджетні інвестиції(виділення коштів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень.),бюджетні кредити(є формою фінансової допомоги підприємствам у разі скрутного фінансового стану.);державні дотації(виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємств, як правило, у тому разі, коли збитковість є наслідком певної політики держави);державні субсидії(виділення коштів з бюджету суб’єк­там підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у межах різних державних програм.).- Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій, кредитів. -Надходження з централізованих фондів відображають внутрішньокорпоративний перерозподіл фінансових ресурсів. Ці фонди створюються за рахунок прибутку структурних одиниць корпоративного об’єднання, тобто за своєю сутністю — це перерозподіл чистого прибутку.- Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених підприємством у результаті його господарської діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров