Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Умов мікроорганізми проникають у тканиниСодержание книги
Поиск на нашем сайте Організму і в симбіозі з іншою мікрофлорою Спричиняють запальний процес. Уражаються Всі тканини, особливо сполучна та жирова. Клініка. Захворювання може перебігати в Основному у трьох формах: шийно-лицьовій, Бронхолегеневій і кишковій. Може бути генера-лізована форма ураження. Найчастіше трап-ляється шийно-лицьова форма актиномікозу (рис. 2.4.20). Захворювання починається повільно. У Ділянці проникнення актиноміцетів виникає спе-цифічна запальна реакція, основою якої є коло-нія грибків, що складається з сітки тонких ни-ток у вигляді променів(друз). Навколо них утво-рюється щільний інфільтрат. Шкіра над ним Набуває червоно-синюшного забарвлення. В Окремих ділянках утворюється розм’якшення і Прорив гною. Виникають нориці, через які виділяється рідкий гній із жовтува-тими крихтами чи зернами(гранулами). У них знаходять скупчення актином-іцетів, що є специфічними елементами виділень. При бронхолегеневій формі захворювання перебігає у вигляді гострого та Хронічного абсцесів легень, бронхопневмонії, плевриту. Процес може поши-рюватись на грудну стінку, утворювати плевральні нориці на шкірі та прони-кати через діафрагму в черевну порожнину. Кишкова форма актиномікозу розвивається у разі проникнення актиномі-цетів через слизові оболонки травного каналу. Процес поширюється на м’язо-ву та серозну оболонки. Запальний процес, що виникає, може симулювати Гострий апендицит, пухлину сліпої кишки, кишкову непрохідність та ін. Лікування. Хворих на актиномікоз відносять до інфекційних. Вони повинні Поміщатись в окремі ізольовані палати. Для них виділяють окремий інстру-ментарій, перев’язувальний матеріал. Залежно від характеру перебігу захво-рювання? лікування може бути консервативним чи хірургічним. Спочатку при-значають антибіотики. Добрий ефект отримують від бензилпеніциліну (20000000 ОД через6 год). Його можна поєднувати з стрептоміцином, ауро-міцином. При шкірних формах захворювання застосовують рентгенотерапію, Препарати йоду(йодид калію, йодонат, йодинол, йодопірон і т. ін.). Поряд із цим, проводять специфічне лікування актинолізатом (з0,1 до Мл через2-3 дні– всього до20 ін’єкцій). Із хірургічних методів застосовують Розкриття та дренування гнійних порожнин; резекцію ураженої ділянки кишеч-ника, легень тощо. Для профілактики зараження інших хворих необхідно слідку-вати за чистотою пов’язок, своєчасно проводити їх заміну. Рис. 2.4.20. Актиномікоз, Шийно-лицьова форма (за Кіршнером). Загальна хірургія Дифтерія ран Це гостре інфекційне захворювання, що спричиняється коринебактеріями Е. Клебса і Ф. Лефлера, які являють собою грампозитивні паличкоподібні без-спорові мікроорганізми з булавоподібними потовщеннями на кінцях. Звідси й походить назва(coryna – булава). Захворювання передається в основному повітряно-краплинним шляхом. Важливе значення у виникненні і розповсюдженні хвороби мають дифтерійні Бактеріоносії. Клініка. Дифтерія в основному уражає слизові оболонки дихальних шляхів (гортань, мигдалики, трахею), характерною ознакою є фібринозне запалення, Яке може поширюватися на прилеглі тканини. При дифтерії рани різко змінюєть-ся її зовнішній вигляд: на поверхні з’являються сіро-жовті фібринозні нальоти, Міцно спаяні з підлеглими тканинами. Рана виповнюється серозно-кров’янис-тими виділеннями. Шкіра довкола гіперемована, тканини набряклі. Регіонарні Лімфатичні вузли збільшені. Зараження рани дифтерійними мікробами супроводжується загальною ре-акцією організму. Основне значення для встановлення діагнозу має виділення чистої культури Дифтерії. Небезпека дифтерійного зараження полягає в тому, що такі рани дуже Погано загоюються й існує небезпека попадання мікробів у кровоносне русло. Лікування. При наявності дифтерійного ураження ран хворий стає джере-лом інфекції і повинен бути ізольованим. Лікування починають із підшкірного, Внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення антитоксичної проти-дифтерійної сироватки. Лікувальна доза залежить від ступеня тяжкості диф-терії, в середньому вводять20000-40000 АО(після попереднього проведення Проби за Безредком). Рану очищають від некротичних виділень і прикривають Серветками, змоченими протидифтерійною сироваткою або антисептичними Розчинами. При поєднанні дифтерії із стафілококовою та стрептококовою Інфекцією призначають антибіотики(пеніцилін, еритроміцин, тетрациклін) і Сульфаніламідні препарати. Хірургічне втручання виконують за наявності гнійних запливів, флегмон. Доглядаючи за хворими з дифтерією ран, слід пам’ятати, що це є тяжкохворі З досить контагіозною інфекцією. Із профілактичною метою необхідно прово-дити дезінфекцію приміщень, предметів вжитку, хірургічного інструментарію. Перев’язувальний матеріал необхідно знешкоджувати. Основне значення в Профілактиці захворювання має специфічна профілактика– активна імуніза-ція людей дифтерійним анатоксином: АКДП– адсорбованим кашлючно-диф-терійно-правцевим; АДП-М– адсорбованим дифтерійно-правцевим анаток-сином зі зменшеним вмістом антигенів; АД-М і т. ін. Сказ Сказ(lyssa, rabies, hydrophobia) – гостре інфекційне захворювання, яке Спричиняється вірусом і уражає головний мозок. Хірургічна інфекція Збудником сказу є великий вірус, що має типову паличкоподібну форму, Розміром180 х80 мкм. Джерелом інфекції для людини є лисиці, собаки, вовки, шакали, кажани, Гризуни, серед яких виникають спонтанні епідемії сказу. Деколи людина зара-жається від хворих корів, овець, свиней, щурів та ін. Зараження відбувається Через укуси скажених тварин і, навіть, при попаданні їх слини на ушкоджені Ділянки шкіри, а також при розробці туш та вичинці шкіри. Інкубаційний пері-од триває від12-14 днів до1 року, в середньому1-3 місяці. Із рани збудник Проникає в головний мозок і там розмножується. Чим ближче місце пошкод-ження до голови, тим тяжчий перебіг хвороби. Особливо небезпечні укуси в Голову, шию та верхні кінцівки. Клініка. Ознаки захворювання можуть бути непомітними упродовж трьох Місяців. Людина уже й забула про укус собаки. Та ось рана почала припухати, Почервоніла і після короткого продромального періоду виникає стадія збу-дження із симптомами водобоязні(гідрофобії), слинотечі. Хворі реагують на Шум, світло. Обличчя хворого виражає страждання, неймовірний страх. Через Доби з’являється головна ознака захворювання– спастичні судоми ков-тальних м’язів. Судоми виникають при думці про воду, її питті. Із часом вини-кають тонічні та клонічні судоми інших груп м’язів. Через2-3 доби збудження Змінюється паралітичною фазою. Хворий слабне, судоми зменшуються, після Чого настає смерть. Захворювання триває3-7 діб і завжди закінчується смер-тю. Діагноз сказу встановлюють на підставі даних анамнезу і клініки. Лабо-раторну діагностику проводять після смерті тварин чи людей шляхом вияв-лення специфічних вкраплень у нервових клітинах(тільця Бабеша-Негрі) амо-нового рога, мозочка та клітинах слинних залоз. Розроблений прижиттєвий Метод діагностики шляхом імунофлуоресценції мазків– відбитків рогівки ока. Хворих на сказ госпіталізують у окрему палату інфекційного відділення. Лікування. Ефективної терапії сказу не розроблено, в усіх випадках прово-дять симптоматичну терапію. Антирабічна медична допомога після укусу за-ражених тварин складається з місцевої обробки рани та введення антирабічних Препаратів. Місцеву обробку рани необхідно проводити якомога раніше після Укусу. Рани рясно промивають водою з милом(або детергентом), а їх краї об-робляють40-70 о спиртом або5 % розчином йоду. Рани не зашивають, а залиша-ють відкритими, прикривши їх стерильною пов’язкою. Накладання швів здійсню-ють у виключних випадках: а) при великих, зяючих ранах– накладають навідні шви після попередньої обробки рани; б) за косметичними показаннями(накла-дання шкірних швів на рани обличчя); в) з метою зупинки зовнішньої кровотечі– Прошивають кровоточиві судини. Поряд із цим, потерпілих направляють у пас-терівський пункт, де їм проводять лікувально-профілактичну імунізацію. Її
|
||
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 311; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 216.73.216.146 (0.007 с.) |