Який державний орган регулює діяльність акціонерних товариств?

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 17Следующая ⇒

а) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

б) Кабінет міністрів України;

в) Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг.

15. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати:

а) 10%;

б) 25%;

в) 50%.

16. Консолідація – це:

а) достроковий викуп випущених облігацій із заміною їх на облігації нового випуску з нижчою процентною ставкою;

б) викуп власних акцій акціонерним товариством для їх наступного перепродажу;

в) зменшення кількості акцій в обігу шляхом заміни певної кількості акцій на одну з відповідним підвищенням номінальної вартості акції.

17. Видачу ліцензій на професійну діяльність на ринку цінних паперів здійснює:

а) Державне казначейство;

б) Національний банк України;

в) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

18. Подрібнення акцій – це:

а) збільшення кількості акцій в обігу шляхом заміни однієї акції на кілька;

б) викуп власних акції для їх наступного перепродажу;

в) розповсюдження серед своїх працівників.

19. Види облігацій, що їх розповсюджують корпорації:

а) рефінансовані облігації;

б) облігації внутрішньої державної позики;

в) цільові облігації.

20. Справедливе твердження:

а) якщо ринковий попит на цінний папір виявиться вище пропозиції, то ринкова вартість перевищить її номінал;

б) якщо ринковий попит на цінний папір виявиться меншим за пропозицію, то ринкова вартість перевищить її номінал;

в) якщо ринковий попит на цінний папір виявиться рівним пропозиції, то ринкова вартість перевищить її номінал.

21. Перелік і склад змінних і постійних витрат підприємства здійснюється:

а) законодавчо;

б) організацією самостійно;

в) галузевими стандартами.

22. До складу матеріальних затрат не входять:

а) загальногосподарські витрати;

б) купівельні напівфабрикати і комплектуючі;

в) витрати на страхування.

23. Валовий прибуток розраховується:

а) як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції;

б) це алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності;

в) різниця між чистим доходом від реалізації продукції і сумою відповідних податків.

24. Фінансова звітність відкритого акціонерного товариства:

а) є комерційною таємницею;

б) може бути доступною аудиторам та органам податкової інспекції;

в) не є комерційною таємницею.

25. Консолідована фінансова звітність це:

а) звітність за певний період часу;

б) звітність, яка складається з материнської (холдингової) компанії та дочірніх підприємств;

в) звітність дочірніх підприємств.

26. До матеріальних затрат, пов’язаних з освоєнням виробництва продукції належать:

а) основна і додаткова заробітна плата;

б) сировина і матеріали;

в) витрати на обов’язкове соціальне страхування.

27. Операційна діяльність — це:

а) це операції з придбання і продажу довгострокових (необоротних) активів;

б) це сукупність операцій, які приводять до зміни величини і складу власного або позикового капіталу;

в) основна діяльність підприємства з виробництва продукції (робіт, послуг) а також інші види, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

28. Основним джерелом інформації про фінансове становище акціонерних товариств є:

а) бухгалтерська звітність;

в) форма №1 (баланс підприємства);

г) консолідована фінансова звітність.

29. Чистий (нерозподілений) прибуток – це:

а) разовий прибуток, який одержують по ризикових операціях;

б) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства за відрахуванням податків;

в) різниця між виручкою від виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) і змінними витратами, віднесеними на витрати виробництва.

30. Основним фактором, що впливає на величину виручки від реалізації продукції на який можна впливати в процесі управління, є:

а) величина витрат;

б) система оподаткування;

в) кількість працівників, задіяних у виробництві продукції.

31. Критерієм ефективності діяльності корпорацій є:

а)примноження капіталу;

б)своєчасність розрахунків з дебіторами;

в)підвищення ліквідності активів.

32. Інвестиційні рішення ґрунтуються на:

а) основі існуючих цінних паперів;

б) основі зіставлення прогнозованої суми прибутку та можливого одержаного збитку;

в) визначенні вартості активів і капіталу, що залучаються з різних джерел для фінансування активів.

33. Вартість капіталу - це:

а) розмір прибутку, що отримує корпорація;

б) ціна, яку корпорація має платити за залучення коштів інвесторів і кредиторів як джерел фінансування;

в) обсяг статутного фонду.

34. Гранична вартість капіталу - це:

а) середньозважена вартість кожної грошової одиниці додаткового нового капіталу, який отримує фірма;

б) найвірогідніша ціна, за яку об'єкт може бути проданий на відкритому конкурентному ринку;

в) вартість, за якою об'єкт оцінки може бути реалізований на відкритому ринку в обумовлений термін.

35. Середньозважена ціна капіталу – це:

а) витрати на випуск простих акцій;

б) середня плата (у %) компанії за всі джерела фінансування;

в) середньозважена ціна кожної грошової одиниці додаткового нового капіталу, що його залучає акціонерне товариство.

36. Ринкову вартість об'єкта методом чистих активів визначають за формулою:

а)

б) ;

в)

37. Коефіцієнт «ціна-прибуток» показує:

а) частку власного капіталу, що припадає на одну акцію;

б) яку суму інвестори готові сплачувати за кожну грошову одиницю прибутку компанії;

в) відношення ринкової вартості позичкового та власного капіталу до поточної відтворювальної вартості активів.

38. Оцінку вартості майна корпорації здійснюють на основі підходів:

а) співставлення ринкових цін акцій аналогічних компаній;

б) дохідного, витратного і ринкового;

в) оцінки прибутку та розмірів дивідендних виплат.

39. Акції з найменшим спредом:

а) найліквідніші;

б) не ліквідні;

в) найменш ліквідні.

40. Фінансові менеджери для оптимізації структури капіталу намагаються:

а) збільшити середньозважену ціну капіталу;

б) зменшити середньозважену ціну капіталу;

в) врівноважити середньозважену ціну капіталу.

41. Ключовою метою дивідендної політики є:

а) задоволення потреби власників у споживанні максимальної частки прибутку;

б) встановлення оптимальних пропорцій між поточним використанням прибутку і його майбутнім зростанням;

в) максимізація прибутку на одну акцію.

42. Періодичність виплати дивідендів регулюється:

а) рішенням власників акцій;

б) рішенням правління корпорації;

в) законодавством певної країни.

43. Емісійна політика це:

а) випуск акцій як основного джерела формування статутного (акціонерного) капіталу корпорації;

б) емісія корпоративних облігацій;

в) випуск корпоративних цінних паперів.

44. Згідно з теорією переваги дивідендів:

а) максимізація дивідендних виплат переважає над капіталізацією прибутку;

б) капіталізація прибутку переважає над максимізацією дивідендних виплат;

в) виплата дивідендів здійснюється лише у випадку, коли власні кошти складають 50% капіталу підприємства.

45. Політика формування власних фінансових ресурсів спрямована на:

а) забезпечення самоокупності корпорації;

б) забезпечення самофінансування корпорації;

в) використання в своїй діяльності виключно власного капіталу.

46. До існуючих теорій дивідендної політики є наступні:

а) теорія максимізації дивідендів;

б) інформативна теорія дивідендів;

в) теорія надання переваги дивідендам.

47. Основні форми виплати дивідендів:

а) виплата дивідендів готівкою або акціями;

б) виплата дивідендів акціями та облігаціями;

в) автоматичне рефінансування.

48. Тип дивідендної політики характеризується динамікою наступних показників:

а) чистий прибуток, що припадає на одну звичайну акцію;

б) коефіцієнт дохідності простих акцій;

в) коефіцієнт виплати дивідендів.

49. Згідно з теорією нарахування дивідендів за залишковим принципом:

а) виплата дивідендів здійснюється лише у випадку коли власні кошти складають 50% капіталу підприємства;

б) максимізація дивідендних виплат переважає над капіталізацією прибутку;

в) розмір дивідендів не впливає на структуру багатства акціонерів, тобто дивідендна політика не потрібна.

50. Згідно з теорією мінімізації дивідендів:

а) акціонери отримують дивіденди за залишковим принципом;

б) ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними і майбутніми доходами акціонерів;

в) капіталізація прибутку переважає над максимізацією дивідендних виплат.

51. До складу позикового капіталу корпорації включають:

а) короткострокові кредити та позики;

б) власний капітал;

в) нерозподілений прибуток.

52. Що називається ефектом фінансового важеля:

а) дохідність (рентабельність) власного капіталу, що підвищена за рахунок залучення банківських кредитів;

б) дохідність (рентабельність) власного капіталу, що підвищена за рахунок залучення інвестицій;

в) залучення різних видів позик.

53. Ключове завдання роботи фінансиста полягає в тому, щоб:

а) виключити всі ризики;

б) прийняти розумні, насамперед прораховані рішення в межах позитивного потенціалу;

в) виключити заборгованість корпорації банку.

54. Коефіцієнт капіталізації показує:

а) відношення прибутку до сум власного капіталу підприємства;

б) ступінь фінансової незалежності позичальника від позичених коштів;

в) ступінь залежності корпорації від її довгострокових кредитів і акціонерів.

55. Вартість банківського кредиту визначають на основі:

а) процентної ставки;

б) суми кредиту;

в) суми кредиту та терміну виплат.

56. Позика приносить корпорації зростання рівня ефекту фінансового важеля:

а) вона не вигідна;

б) вона є вигідною;

в) вона не впливає на рівень ефекту фінансового важеля.

57. Серед видів грошових кредитів відсутній:

а) фінансовий кредит;

б) податковий кредит;

в) товарний кредит.

58. Коефіцієнт фінансової напруженості показує:

а) ступінь фінансової незалежності позичальника від позикових коштів;

б) показує частку позикових коштів у валюті балансу позичальника;

в) співвідношення між довгостроковим і короткостроковим позиковим капіталом.

59. Аналіз кредитоспроможності можливого позичальника:

а) обов’язково проводиться;

б) проводиться за рішенням банківської установи;

в) не проводиться взагалі.

60. Коефіцієнт залучення коштів показує:

а) відношення між кредиторською і дебіторською заборгованістю;

б) ступінь фінансової незалежності позичальника від позичених коштів;

в) ступінь залежності корпорації від її довгострокових кредитів і акціонерів.

61. Концепція управління оборотними активами це:

а) забезпечення підприємства мінімальним обсягом грошових ресурсів для підтримки його платоспроможності (ліквідності);

б) безперебійне забезпечення виробничими запасами;

в) принципи використання оборотного капіталу підприємства.

62. Повний цикл обороту оборотних активів характеризує:

а) час отримання коштів від дебіторів;

б) час руху коштів підприємства;

в) тривалість перебування коштів у незавершеному виробництві.

63. Фінансовий цикл це:

а) проміжок часу, протягом якого здійснюється повний оборот оборотних коштів;

б) час від оплати рахунків за отримані сировину, матеріали й інші виробничі закупівлі до одержання грошей від покупців;

в) проміжок часу від вкладання коштів у цінні папери до отримання відсотків за ними.

64. Виробничий цикл відображає:

а) час від оплати рахунків за отримані сировину, матеріали й інші виробничі закупівлі до одержання грошей від покупців;

б) проміжок часу, протягом якого оборотні кошти здійснюють повний оборот;

в) час перебування на складі у вигляді поточного запасу.

65. Дебіторська заборгованість залежить від:

а) обсягу виробництва і продажу;

б) обсягу кредиторської заборгованості;

в) валюти балансу.

66. Наявність зайвих оборотних коштів:

а) позитивно впливає на рівень їх доходності;

б) не впливає на рівень доходності;

в) негативно впливає на рівень їх доходності.

67. Мінімально необхідний розмір оборотних засобів по всіх запасах – це:

а) сума величин виробничих запасів і незавершеного виробництва;

б) сума величин виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції;

в) розмір готової продукції.

68. Джерела формування оборотних активів відображаються в:

а) активі балансу;

б) пасиві бухгалтерського балансу

в) активі і пасиві балансу.

69. Джерела формування оборотних активів корпорацій - це:

а) позикові і залучені кошти;

б) власні, позикові та залучені кошти;

в) власні кошти.

70. Розрізняють наступні типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами:

а) врівноважену й агресивну;

б) консервативну й помірну;

в) агресивну, консервативну й помірну.

71. Грошовий потік це:

а) параметр, що відображає результат руху грошових коштів корпорації за певний період часу;

б) рух коштів від покупців товару до власне продавця;

в) рух грошових коштів між материнським підприємством і дочірніми.

72. Додатковий грошовий потік це:

а) реальні кошти, що генеруються підприємством за певний період і розміщуються ним в пасиви;

б) реальні кошти, що генеруються підприємством за певний період і розміщуються ним в активи;

в) додатковий рух коштів від покупців товару до власне продавця.

73. Грошові потоки здійснюються за такими видами діяльності:

а) операційна і фінансова;

б) інвестиційна;

в) операційна, інвестиційна та фінансова.

74. Традиційний аналіз фінансового стану проводиться на основі спеціальних фінансових показників:

а) платоспроможності та рентабельності;

б) платоспроможності, ліквідності, прибутковості й оборотності активів;

в) платоспроможності й оборотності активів.

75. Грошові потоки прогнозують за параметрами:

а) обсяг продажів;

б) строком повернення боргових зобов’язань;

в) обсяг продажів, частка виторгу від реалізації та прогноз дебіторської й кредиторської заборгованості.

76. Виплата відсотків і дивідендів по довгострокових фінансових вкладеннях це витрата по:

а) операційній діяльності;

б) інвестиційній діяльності;

в) фінансовій діяльності.

77. Відношення до руху грошових потоків мають наступні фінансові коефіцієнти:

а) рентабельність активів, коефіцієнт покриття відсотків; коефіцієнт потреби в оборотних активах, коефіцієнт потреби в необоротних активах;

б) коефіцієнт потреби в оборотних активах, коефіцієнт потреби в необоротних активах;

в) всі коефіцієнти оборотності активів та рентабельності.

78. Прогнозування грошових потоків – це:

а) визначення джерел надходження грошових коштів;

б) планування напрямків витрат коштів;

в) визначення можливих джерел надходження й напрямків витрати коштів.

79. Прогноз грошових потоків здійснюють на:

а) на рік (з розбивкою по кварталах);

б) на рік, квартал, місяць;

в) на визначену декаду.

80. З допомогою балансового методу розраховують грошові надходження за формулою:

а)

б) ;

в)

81. До основних об'єктів фінансового планування належать:

а)прибуток від усіх видів діяльності підприємства;

б)власний капітал;

в)амортизаційні відрахування.

82. Способи, якими компанії можуть реалізовувати стратегії розвитку:

а) за емісійною і дивідендною політиками;

б) на основі зіставлення прогнозованої суми прибутку та можливого одержаного збитку;

в) використовуючи тільки внутрішні резерви в межах існуючої організаційної структури, вступаючи у стратегічні альянси з іншими фірмами, здійснюючи злиття і поглинання.

83. Основним об'єктом короткострокового фінансового планування є:

а) розмір прибутку, що отримує корпорація;

б) надходження і витрати грошових коштів;

в) обсяг статутного фонду.

84. Види позик, які не включають до кредитного плану:

а) на виробничі цілі та інвестиційні;

б) товарний кредит;

в) кредити на сезонні витрати виробництва.

85. Графік беззбитковості характеризує:

а) вплив на прибуток обсягу виробництва і собівартості продукції;

б) рівень витрат підприємства;

в) доходи підприємства.

86. Для планування фінансових показників і складання планів використовують методи:

а) нормативний та розрахунково-аналітичний;

б) балансовий і метод оптимізації планових рішень;

в) економіко-математичного моделювання, нормативний, розрахунково-аналітичний, балансовий і метод оптимізації планових рішень.

87. Головне завдання поточного (короткострокового) фінансового планування:

а) забезпечити кредитоспроможність компанії;

б) забезпечити кредитоспроможність і рентабельність активів компанії;

в) забезпечити поточну платоспроможність (ліквідність) компанії.

88. Прогнозування в зарубіжних корпораціях здійснюється на:

а) тривалі періоди 10-15 років;

б) період 3-5 років;

в) період до 1 року.

89. В інвестиційному плані (бюджеті) відображається:

а) план поточних виплат дивідендів;

б) обсяг залучених іноземних інвестицій;

в) загальний обсяг реальних інвестицій (капіталовкладень), напрямки їх витрачання та джерела фінансування.

90. Складаючи баланс грошових надходжень і витрат, менеджери передбачають:

а) мінімальний резерв готівки на непередбачені витрати;

б) максимальних резерв готівки на непередбачені витрати;

в) не планують готівку на непередбачені витрати взагалі.

91. Фінансова робота в корпорації здійснюється по таких напрямках:

а) фінансове планування, оперативна (поточна) діяльність по керуванню грошовим обігом, контрольно-аналітична робота;

б) фінансовий аналіз діяльності корпорації;

в) забезпечення безперебійного руху грошових коштів.

92. Оперативна фінансова робота полягає:

а) у реалізації основного виду діяльності акціонерного товариства;

б) у забезпеченні регулярних грошових взаємин з партнерами (контрагентами) корпорації;

в) в регулярній виплаті дивідендів.

93. Фінансовий контроль – це:

а) метод керування фінансовими ресурсами господарюючих суб'єктів;

б) контроль з боку державних органів (податкової інспекції);

в) незалежний контроль (аудит).

94. Принципи внутрішньо фірмового контролю:

а) доступності, повноти, наочності;

б) поділ обов'язків, дозвіл і схвалення, важливість свідоцтва, обмежена система контролю;

в) достовірності, системності, цілісності.

95. Призначення фінансової служби:

а) забезпечення виробничо-комерційної діяльності грошовими ресурсами, забезпечення росту прибутковості активів, власного капіталу й продажів, здійснення розрахунків і виконання фінансових зобов'язань перед державою й партнерами;

б) організація процесу обліку та фінансової звітності;

в) проведення емісійної та дивідендної політики.

96. Для вироблення кредитної політики фінансова служба здійснює аналіз:

а) активу балансу й визначає рівень співвідношення матеріальних і нематеріальних активів;

б) активу й пасиву балансу;

в) структури пасиву балансу й визначає рівень співвідношення позикових і власних коштів.

97. Корпорації вигідно брати кредити й при достатності власних коштів:

а) ніколи не вигідно;

б) завжди вигідно;

в) вигідно за певних умов.

98. Аудит - це:

а) перевірка бухгалтерської звітності з боку органів влади;

б) незалежна перевірка бухгалтерської звітності компанії;

в) перевірка бухгалтерської звітності акціонерного товариства з боку відповідних міністерств та відомств.

99. Стратегія керування компанією — це:

а) визначення довгострокових цілей її розвитку й факторів підвищення прибутковості й ліквідності;

б) процес планування діяльності на найближчий період;

в) перспективний план, що регулюється законодавчо.

100. Керівник фінансової служби відповідає за:

а) організацію процесу кредитування в корпорації;

б) фінансовий стан корпорації;

в) за організацію процесу обліку та аудиту.

101. Нижче наведені твердження можна віднести до причин утворення ТНК:

а) прагнення розвитку економіки інших країн;

б) світові процеси глобалізації;

в) пошук нових ринків збуту, пошук нових технологій, підвищення економічної ефективності за рахунок переміщення виробництва у країни з меншими виробничими витратами.

102. Короткостроковий валютний ризик виникає:

а) внаслідок падіння ціни акцій;

б) внаслідок щоденних коливань валютного курсу;

в) в результаті непрофесійної діяльності фінансових служб.

103. Ф'ючерсний контракт — це:

а) заздалегідь розміщене замовлення на купівлю або продаж активу;

б) контракт на купівлю продаж товару;

в) право купити або продати базовий актив.

104. Своп — це:

а) торги на валютній біржі в середині країни;

б) двостороння угода про обмін у майбутньому серіями платежів у різних валютах;

в) значна ймовірність посилення валютного ризику.

105. Транснаціональні компанії виробили особливі стратегії інноваційної діяльності, це:

а) стратегії «запозичення» і «нарощування»;

б) стратегія «оцінювання результатів використання портфеля цінних паперів»;

в) стратегія «максимізації прибутку».

106. Транснаціональними називають компанії, що діють:

а) в середині країни;

б) на території кількох країн;

в) виключно за межами країни.

107. Серед процедур хеджування (страхування) валютних ризиків є:

а) франчайзинг;

б) факторинг;

в) гудвіл.

108. Ризик експропріації активів - це:

а) примусове відчуження майна, що проводиться державними органами;

б) добровільне відчуження майна;

в) передача частки активів в державну власність.

109. Ф’ючерсний контракт закривається:

а) після ряду фінансових операції;

б) щоденно;

в) в кінці звітного місяця.

110. Транснаціональні корпорації займаються інноваційною діяльністю:

а) в незначній мірі;

б) лише за необхідних умов;

в) приділяють значну увагу і витрачають значні кошти.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США