Витрати виробництва в довготерміновому періоді. Криві довготермінових витрат та їх види. Поняття ізокости: означення, побудова, властивості. Карта ізокост.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 30Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Довгостроковий період – це період, в якому всі витрати є змінними, тобто відсутній поділ витрат на постійні і змінні. Останнє пов’язано з тим, що протягом такого періоду підприємство може змінювати обсяги залучення всіх ресурсів. Отже, у довгостроковому періоді всі витрати є змінними.

Зазвичай при зміні постійних витрат, тобто при збільшенні виробничих потужностей, фірма може перейти до прогресивніших методів виробництва та заощаджувати при цьому на змінних витратах. На великих підприємствах у довгостроковому періоді можливе застосування поточних і конвеєрних ліній, а також технологій, ґрунтованих на автоматизації виробництва. Це призводить до підвищення капітальних витрат, але одночасно зменшує застосування живої праці у виробничих процесах і веде до скорочення середніх витрат виробництва.

Крива середніх сукупних витрат у довгостроковому періоді LАТС (LAC) має також U -подібну форму, як і крива АТС (АС) у короткостроковому періоді, але причини їх однакової динаміки різні. У короткостроковому періоді форма АС залежить від дії закону спадної віддачі. В довгостроковому періоді на форму LАС спочатку діє зростаючий ефект масштабу і величина середніх сукупних витрат зменшується. Але зі зростанням обсягів виробництва цей ефект вичерпується і певний час розширення обсягів випуску відбувається при незмінних сукупних середніх витратах. Після досягнення певного критичного обсягу випуску починає діяти спадний ефект масштабу і подальше розширення виробництва супроводжується поступовим зростанням середніх витрат (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка довгострокових витрат залежно від ефектів

масштабу: при зростанні обсягу випуску від 0 до Q ₁ – LAC

зменшуються (додатний ефект масштабу); при збільшенні

випуску від Q ₁ до Q ₂ – LAC залишаються сталими (постійний

ефект масштабу); при обсягах випуску, більших за Q ₂ – середні

LATC

витрати зростають (від’ємний ефект масштабу).

	Q1		Q2

Ефект масштабу – це залежність між приростом витрат виробництва (Δ TC) та приростом обсягів виробництва (Δ Q). Розрізняють три види ефекту масштабу.

Економія від масштабу (або зростаюча віддача від масштабу) має місце, коли довгострокові середні витрати фірми спадають зі збільшенням випуску продукції (на рис. 1 – перехід від 0 до Q ₁). Тобто приріст сукупних витрат є меншим за приріст обсягів виробництва. Δ TC < Δ Q. Незмінна віддача від масштабу має місце, коли величина довгострокових середніх сукупних витрат не залежить від обсягу випуску продукції (на рис. 1 – перехід від Q ₁ до Q ₂). Тобто прирости сукупних витрат та обсягів виробництва є однаковими. Δ TC = Δ Q. Від’ємна (спадна) віддача від масштабу має місце, коли довгострокові середні сукупні витрати зростають зі збільшенням обсягу випуску (на рис. 1 – обсяги випуску, що перевищують Q ₂). Тобто приріст сукупних витрат є більшим за приріст обсягів виробництва. Δ TC > Δ Q.

У випадку зростаючої економії від масштабу виробництва підприємству необхідно нарощувати обсяг виробництва через те, що це призведе до відносної економії наявних ресурсів. Зменшуючи економія від масштабів свідчить про те, що мінімально ефективний розмір підприємства вже досягнутий та подальше зростання обсягів виробництва недоцільне.

Фактори, що впливають на дію зростаючої віддачі від масштабу: спеціалізація праці;спеціалізація управлінського персоналу;ефективне використання капіталу;виробництво побічних продуктів, комплексне використання відходів. Фактори, що впливають на дію від’ємної віддачі від масштабу: збільшення моменту некерованості великих підприємств;ризики підприємницької діяльності.

Зауважимо, що навіть за умови зростаючого ефекту від масштабу виробництва фірмі слід збільшувати обсяги виробництва продукції доти, поки потенційні можливості економії на масштабах не будуть вичерпані (точка А на рис. 2).

Рис. 2. Типовий характер динаміки середніх і граничних витрат виробництва в довгостроковому періоді

Процес виробництва – це процес використання ресурсів, купівля який передбачає певні грошові затрати фірми. Ізокоста – це лінія, яка показує можливі комбінації купівлі двох ресурсів – праці та капіталу при заданих цінах на них та певному бюджеті фірми (обсягу витрат). Витрати на купівлю праці є добутком ціни праці та обсягу залучення праці, а витрати на капітал – добутком ціни одиниці капіталу та обсягу даного ресурсу. Тобто рівняння ізокости має такий вигляд: , де ТС – загальні витрати виробника; P_L, P_K – ціни відповідно праці та капіталу; L, K – обсяги купівлі факторів виробництва – праці та капіталу. Якщо уявити дві крайні ситуації, за яких фірма купує або тільки працю, або тільки капітал, можна зобразити ізокосту графічно. Сукупність ізокост утворює карту ізокост (рис. 3)

Рис. 3 Карта ізокост: ТС ₁ < ТС ₂ < ТС ₃

Побудувати ізокосту можна таким чином. Потрібно знайти максимільні обсяги купівлі двох ресурсів – праці і капіталу. Для цього потрібно уявити, що все свої витрати фірми витрачає на купівля тільки одного ресурсу без купівля іншого.

– максимальна кількість праці, ця точка відкладається по вісі ох;

– максимальна кількість капіталу, ця точка відкладається по вісі оу.

Властивості ізокости:

1) Ізокоста залежить від рівня витрат фірми. Чим далі ізокоста від початку координат, тим витрати на купівлю двох ресурсів є більшими.

2) Ізокоста залежить від цін на два ресурси. Якщо ціни змінюються на два ресурси пропорційно – ізокоста рухається або праворуч, або ліворуч, якщо ж змінюється ціна одного з ресурсів – ізокоста змінює кут нахилу.

3) Кут нахилу ізокости визначає співвідношення цін двох ресурсів:

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры