Сільське господарство як галузь народного господарства, його місце в економіці України і завдання щодо подальшого розвитку.

Сільське господарство як галузь народного господарства, його місце в економіці України і завдання щодо подальшого розвитку.

Сільське господарство одна з основ­них галузей народного господарства, яка забезпечує ви­робництво продуктів харчування і сировину для промисловості. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з с./г. сировини, становлять 75 % фонду народного споживання.

Зменшення виробництва продукції сільського господар­ства призводить до зниження життєвого рівня населен­ня, розвитку кризових явищ в економіці країни, скоро­чення обсягів експортних поставок.

Рівень виробництва сільськогосподарської продукції визначає темпи розвитку економіки країни в цілому. Понад 60 % валової продукції сільського господарства надходить на промислову переробку, яку здійснюють близько 30 галузей легкої та харчової промисловості.

Основні завдання сільського господарства забезпе­чити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва І поліпшення якості продукції, більш повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисло­вості в сировині. Вирішення цих завдань значною мірою залежить від рівня використання досягнень науково-технічного прогресу, поглиблення зв'язків сільського госпо­дарства з усіма галузями агропромислового комплексу, радикальних перетворень в економічних відносинах та прискорення соціальної перебудови села.

Особливості сільськогосподарського виробництва і їх врахування в процесі виробництва.

Сільське господарство має специ­фічні природні та соціально-економічні особливості.

1. Сільське господарство розвивається на основі різ­них форм власності і видів господарювання — господарств, міжгосподарських підприємств, агрокомбінатів і агрофірм, орендних колективів і орендарів, се­лянських (фермерських) господарств та їх кооперативів, особистих підсобних господарств. Для кожного з них ма­ють бути створені однакові економічні умови щодо під­вищення ефективності господарювання, розвитку само­стійності та ініціативи.

2. На відміну від інших галузей матеріального виробництва земля є головним і незамінним засобом виробництва. При правильному використанні в процесі сільськогосподарського виробництва властивості землі не тільки зберігаються, а й постійно поліпшуються.

3. Економічний процес відтворення в сільському гос­подарстві тісно пов'язаний і незмінне переплітається з природним процесом, оскільки розвиток і відтворення рослин і тварин (а вони є засобами виробництва) відбу­ваються за біологічними законами. Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва по­трібно враховувати дію не тільки економічних законів, а й законів природи, зокрема біологічні особливості від­творення рослин і тварин у різних зонах країни. Ця особливість сільського господарства зумовлює специфі­ку технології виробництва сільськогосподарської про­дукції.

4. Значна різниця між періодом виробництва і робо­чим періодом сільськогосподарського виробництва спри­чинює його сезонний характер. Період виробництва ви­значається часом перебування продукту у виробництві, а робочий період — лише часом, протягом якого продукт піддається дії праці.

Сезонний характер сільськогосподарського виробни­цтва зумовлює нерівномірність використання робочої сили, машин і знарядь, одержання продукції та надхо­дження коштів від її реалізації.

5. Сільськогосподарське виробництво просторово ро­зосереджене, що спричинює великі обсяги внутрішньо­господарських перевезень вантажів (зерна, кормів, доб­рив, пального тощо), а також витрат енергетичних ре­сурсів і засобів виробництва.

6. На відміну від промисловості частина одержаної продукції використовується в подальшому виробничому процесі як засіб виробництва. Це насіння, корми, молод­няк тварин та інша продукція, частка якої становить понад 20 % валової продукції сільського господарства. Тому збільшення обсягів сільськогосподарської продук­ції залежить не тільки від ефективності промислових засобів виробництва, а й від продуктивності засобів, відтворених у галузі.

7. Природні умови є надзвичайно важливим факто­ром виробництва, великою мірою зумовлюють кінцеві результати і рівень його ефективності. Продукція ство­рюється в процесі виробництва в результаті природного функціонування живих організмів — рослин і тварин.

Роль АПК в економіці України і його галузева структура.

Агропромисловий комплекс являє собою сукупність інтегрованих галузей народного господарства, об'єдна­них спільною метою — забезпечити країну продовольст­вом і сільськогосподарською сировиною.

До складу АПК входять галузі з виробництва сільськогосподарської про­дукції, її переробки і реалізації, виробництва засобів виробництва для сільського господарства і його вироб­ничого обслуговування.

Залежно від функцій, які виконують інтегровані га­лузі агропромислового комплексу, їх об'єднують у три сфери:

І — галузі промисловості, що виробляють для АПК засоби виробництва (трактори, сільськогосподарські ма¹ шини, транспортні засоби, машини і обладнання для кормовиробництва і переробних галузей, мінеральні доб­рива, комбікорми тощо).

II — сільське господарство, що безпосередньо вироб­ляв продукцію рослинництва і тваринництва.

III — галузі з переробки сільськогосподарської сиро­вини, а також ті, що здійснюють заготівлю, зберігання, транспортування і реалізацію сільськогосподарської про­дукції, надають сільському господарству різні виробничі послуги.

Функціонування агропромислового комплексу здійс­нюється через систему економічних відносин між інте­грованими, але відносно відокремленими галузями на­родного господарства.

Вищим органом управління АПК є Міністерство аграрної політики України, йому підчиняються обласні управління сільського господарства, обласним районні.

Поняття ринку, види ринків і організаційні форми їх прояву.

Ринок – це сукупність соціально - економічних відносин у сфері обміну за допомогою яких здійснюється реалізація товарів.

Ринок – це сукупність продавців і покупців у взаємодії яких виникає обмін.

Класифікація ринків

І. Залежно від економічного призначення розрізняють:

- ринок ресурсів(засобів виробництва)

- ринок продуктів(предметів споживання)

- ринок праці (робочої сили)

- ринок капіталів (грошовий)

ІІ. З точки зору територіального підходу:

1. внутрішній ринок:

- місцевий

- регіональний

- національний

2. зовнішній ринок

- світовий

- транснаціональний

ІІІ. В залежності від виду товарів і послуг:

- ринок спеціалізованих товарів (промислових, продовольчих, компюторів, цукру…)

- ринок спеціалізованих послуг (страхування, консультативні послуги тощо)

Об'єктом ринку являється товар, а суб'єктами – продавець і покупець.

Ринкова інфраструктура – це сукупність інститутів ринку, які обслуговують і забезпечують рух товарів і послуг, капіталів і робочої сили. До інститутів ринку відносять – мережу комерційних банків, товарні, фондові, валютні біржі, торгові дома, аудиторські компанії, біржі праці, брокерські та лізингові компанії, рекламні агентства, ярмарок с./г. продукції, споживча кооперація.

Сільське господарство як галузь народного господарства, його місце в економіці України і завдання щодо подальшого розвитку.

Сільське господарство одна з основ­них галузей народного господарства, яка забезпечує ви­робництво продуктів харчування і сировину для промисловості. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з с./г. сировини, становлять 75 % фонду народного споживання.

Зменшення виробництва продукції сільського господар­ства призводить до зниження життєвого рівня населен­ня, розвитку кризових явищ в економіці країни, скоро­чення обсягів експортних поставок.

Рівень виробництва сільськогосподарської продукції визначає темпи розвитку економіки країни в цілому. Понад 60 % валової продукції сільського господарства надходить на промислову переробку, яку здійснюють близько 30 галузей легкої та харчової промисловості.

Основні завдання сільського господарства забезпе­чити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва І поліпшення якості продукції, більш повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисло­вості в сировині. Вирішення цих завдань значною мірою залежить від рівня використання досягнень науково-технічного прогресу, поглиблення зв'язків сільського госпо­дарства з усіма галузями агропромислового комплексу, радикальних перетворень в економічних відносинах та прискорення соціальної перебудови села.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры