V. Правила проведення профілактичних щеплень

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 20Следующая ⇒

Класифікація вакцин

Вакцини І покоління

♦ Живі вакцини – містять живі вакцинні штами мікроорганізмів, вирощені на поживних субстратах або чутливих біологічних моделях, які втратили патогенні властивості, але зберегли антигенність. Живі вакцини поділяються на:

• дивергентні – отримують шляхом добору мікроорганізмів з близькими антигенними властивостями

• атенуйовані – вірулентність яких знижена штучно.Сьогодні відомо кілька способів атенуації мікроорганізмів: культивування мікроорганізмів на нетипових для збудників поживних середовищах; тривалий вплив температурного фактора; пасажів збудника через організм тварин, нечутливих до цього збудника; тривала селекція віруса на культурах тканин або курячих ембріонах; внаслідок дії мутагенів або бактеріофагів. Залучення генно-інженерних методів.

♦ Інактивовані (убиті) вакцини – вірулентність мікроорганізмів знижується з

допомогою фізичних (нагрівання, висушування, ультрафіолетове, іонізуюче випромінювання) та хімічних чинників (обробка формаліном, спиртом, ацетоном).

Вакцини ІІ покоління

Одержують шляхом очищення антигенних компонентів від баластних речовин. До них належать хімічні вакцини – проективний антиген вилучається з мікробів хімічним шляхом. У вірусології, залежно від технології виготовлення та ступеня очищення, хімічні вакцини поділяються на:

• субвіріонні – у своєму складі містять всі вірусні компоненти. Частково очищені від ліпідів та інших органічних сполук

• субодиничні – мають у своєму складі тільки поверхневі вірусні білки, які виконують роль проективних антигенів.

3. Вакцини ІІІ покоління

Ці вакцини розроблені на платформі знань про генетику та генетичну технологію і називаються генноінженерними.

♦ Вакцини очищених рекомбінантних антигенів (наприклад: вакцина проти гепатитуВ)

♦ Векторні (живі генноінженерні вакцини)– потрібний ген, що відповідає за синтез певного проективного антигена, вводять у геном живого вектора (наприклад: у непатогенний вірус).

Для виготовлення генно-інженерних вакцин використовують високоефективну біотехнологію, в основі якої лежить типовий генно-інженерний експеримент.

4. Вакцини І V покоління

♦ Синтетичні вакцини – у єдиний ланцюг штучно з’єднані епітопи (антигенні детермінанти) різних бактерій та вірусів – це свого роду «антигенне намисто».

♦ Ліпосомальні – основу складають пухирці з ліпопротеїдною стінкою, яка за будовою нагадує цитоплазматичну мембрану, їх заповнюють антигеном

♦ Мікрокапсулярні – у комплекс нетоксичних полімерів внесений антиген. Комплекс розчиняється у потрібний час з вивільненням антигену

♦ Мукозальні – в їх основі лежать мікрокапсульні вакцини, які наносяться на слизові оболонки. У мукозальних та нашкірних вакцинах антиген адсорбується на полімері, який при введенні в організм поступово розчиняється на слизовій оболонці, звільнюючи антиген. Це ініціює створення потужного місцевого імунітету.

♦ Антиідіотипові – до складу входять антиідіотипові антитіла (вони є дзеркальним відображенням цього антигена). Тобто, на антиідіотипові антитіла синтезуються такі ж самі антитіла, як і на сам антиген

♦ ДНК- і РНК (генетичні) вакцини – являють собою гени, які кодують проективні антигени, вбудовані у плазміди бактерій або інші вектори разом з промотором без якого транскрипція в еукаріотичних системах не відбудеться. Найчастіше для запуску реплікації генетичної вакцини в клітинах людського організму використовують цитомегаловірусний промотор.

♦ Вакцини з трансгенних рослин є революційним напрямком сучасної вакцинології. Отриманий з рослин і частково очищений антиген здатний викликати імунну відповідь. У цих вакцин оральний спосіб введення та низька собівартість.

Створення вакцинних препаратів – це важкий і тривалий процес. Сьогодні триває пошук нових та вдосконалення існуючих вакцин. Є необхідність розробки ефективних вакцин для профілактики цілого ряду вірусних, бактеріальних, грибкових та паразитарних захворювань. Гостро стоїть питання специфічної профілактики захворювань, спричинених рота вірусами, шигелами, ентеротоксигенними кишковими паличками тощо. У світі немає ефективних вакцин проти онкологічних захворювань. У цьому плані перспективними вважають ДНК –вакцини, що містять гени контролю синтезу антигенів, асоційованих з пухлинами. Важливою проблемою є створення вакцин проти інфекцій, викликаних H. рylori та ВІЛ– інфекції.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте