Х. 9 — поведінкові відхилення не визначені.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 19 из 30Следующая ⇒

|Рьзумова відсталість поділяється на два види: олігофренія

ЇЦІЯ

Ш

Модуль И Псиосолого-педагоггош характеристика дітей з порушеннями психофізичною

Олігофренія виникає в результаті мозкових захворювань у період внутрішньоутробного розвитку, в ранньому дитинстві чи як наслідок пологових травм. У дітей — олігофренів недороз­виненими є вищі форми пізнавальної діяльності. Олігофренія характеризується відсутністю прогредієнтності, тобто у дитини в процесі її розвитку розумова відсталість не прогресує. За спе­ціально організованих умов дитина — олігофрен здатна оволоді­ти певними знаннями, вміннями і навичками, досягнути певного рівня розвитку.

Причинами олігофренії можуть бути:

1) неповноцінність генеративних клітин батьків, обумовле­
на спадковістю або пов'язана із зовнішніми шкідливостями;

2) шкідливості, що діють на зародок і плід у період вну­
трішньоутробного розвитку: інфекції (червінка, грип, токсо­
плазмоз); інтоксикації; гормональні порушення вагітної; несу­
місність антигенних властивостей крові матері й дитини; меха­
нічні впливи на зародок і плід;

3) шкідливості, що діють під час пологів або у перші роки
життя дитини: пологові травми; асфіксія; глибока недоношеність
чи переношеність дитини; мозкові інфекції (менінгіт, енцефа­
літ); інтоксикації; травми головного мозку.

Олігофренія поділяється на декілька груп (класифікація М. С. Певзнер), які відрізняються патофізіологічною, клініч­ною і психологічною характеристикою. Зокрема:

• неускладнена олігофренія;

• олігофренія, ускладнена переважанням збудження над галь­
муванням;

• олігофренія, ускладнена переважанням гальмування над збу­
дженням;

• олігофренія, ускладнена грубим порушенням особистості,
різкою зміною потреб і мотивів;

• олігофренія, ускладнена частковим порушенням слуху, мов-
нослухової системи, моторики.

Деменція виникає на більш пізньому етапі розвитку дити­ни внаслідок перенесеного захворювання центральної нервової системи після трьох років або плинного захворювання мозку, що розпочалося у дошкільному, молодшому шкільному чи під­літковому віці.

Деменція може бути непрогредієнтною - внаслідок трав­матичних пошкоджень головного мозку, менінгітів, енцефалітів Проте є і такі дементні діти, які страждають на плинне захво рювання головного мозку. До прогредк нтних форм деменції

І розвитку та осо&иаюстг роботи з ними є умовах корекцхйноі та інклюзивної освіти

відносяться: епілептична; шизофренічна; ревматична; сифіліс головного мозку.

Згідно сучасної Міжнародної класифікації хвороб (МКХ — 10) за складністю й виразністю порушення розумову відста­лість поділяють на чотири ступені, які співвідносяться з від­повідним інтелектуальним коефіцієнтом (IQ):

і легка розумова відсталість (дебільність) (F 70) - IQ = 50 - 69; •' помірна розумова відсталість (легка імбецильність) (F71) - IQ = 35 -49;

• важка розумова відсталість (виразна імбецильність)
(F 72) - IQ = 20-34;

• глибока розумова відсталість (ідіотія) (F 73) - IQ = 0 - 19.

Легкий ступінь розумової відсталості (дебільність)

Діти-дебіли є основним контингентом спеціальної (допо­міжної) школи для дітей з порушеннями розумового розвитку, оскільки рівень їхнього розвитку, за умови проведення корек­ційної роботи, дозволяє їм оволодіти певнім освітнім рівнем і нескладними професійними навичками.

Найбільш реформованими (у порівнянні з нормальними однолітками) у дітей з легким ступенем розумової відсталос-ti виявляються вищі психічні процеси (мислення, мовлення, пам'ять), хоча й інші (увага, сприймання, відчуття) — можуть недорозвиненими.

У цієї категорії дітей мислення є конкретним, стереотипним,:ритичним, обмежується безпосереднім досвідом і необхідністю лечения нагальних потреб; операції мислення, вміння вста-ювати причинено-наслідкові зв'язки є ^сформованими. Діти-дебіли оволодівають мовленням з деякою затримкою, здатні використовувати його у своєму щоденному спіл-ні, підтримувати розмови на побутову тематику, брати ь у бесіді. Мовлення цих дітей характеризується загальним [орозвитком, що виражається у порушенні всіх його сторін, ма, фонетико-фонематичних та граматичних порушеннях, женні словникового запасу, недостатності розуміння слів та «ватному їх вживанні, несформованості зв'язного мовлен-гі часто системні порушення усного мовлення відобра-ься й на оволодінні письмом та читанням. Обсяг запам'ятовування дітей-дебілів є звуженим, мнемічні -уповільненими, нестійкими, через що страждає і якість ятовування: воно с неточним, фрагментарним, новерхо-, не опосередковується мисленням.

1.45

Модуль II. Псахххіюго-педагоачна характеристика дітей з порушеннями лсиаюфвичноеи

Довільна увага дітей є недорозвиненою; порушеними є і такі її властивості, як- цілеспрямованість, концентрація, стійкість Ці діти характеризуються підвищеною розсіяністю, невмінням утримувати увагу на будь-якій діяльності тривалий час. Це ство­рює їм підвищені труднощі під час оволодіння шкільною програ­мою, елементами самообслуговування, трудовими операціями.

Недостатній розвиток сприймання цих дітей не дозволяє їм оволодіти правильними уявленнями про навколишній світ, адже їхнє сприймання є фрагментарним, нецілеспрямованим, звуже­ним, уповільненим, результати сприймання не осмислюються.

Емоції дітей-дебілів є недостатньо диференційованими, час­то нестійкими, хоча й адекватними у доступних їхньому розумін­ню ситуаціях. Через недорозвиток мислення дуже важко і по­вільно у цієї категорії дітей формуються вищі почуття: гностич ні, моральні, естетичні тощо.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии