Методика обчислення розмірів платежів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 20Следующая ⇒

за викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів

- - Плата за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонар­ ними джерелами (П_аС):

,                                   (2.3)

де М_лі – маса викиду і- ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т/рік;

Н_бі – базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 т забрудню­ючої речовини в межах ліміту, грн/т;

М_злі – маса понадлімітного викиду і- ї забруднюючої речовини, т/рік;

К_к – коригувальний коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин;

К_інд – коефіцієнт індексації;

n – кількість забруднюючих речовин;

К_т – коригувальний коефіцієнт, який враховує соціально-екологічні особливості території, залежить від чисельності жителів населеного пункту та його народногосподарського значення і розраховується за формулою:

К_т = К_нас К_ф,                                                                                                  (2.4)

де: К_нас – коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту;

К_ф – коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення (функції) населеного пункту.

- - Плата за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами (П_аТ):

,                                                         (2.5)

де М_лі – річний обсяг використання і- говиду палива, т;

Н_бі – базовий норматив плати за викиди в атмосферу забрудню­ючих речовини, що утворюється в результаті спалювання 1 т і- говиду палива, грн/т;

К_інд – коефіцієнт індексації;

n – кількість забруднюючих речовин;

К_т – коригувальний коефіцієнт, що враховує соціально-екологічні особливості території.

- - Плата за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, тери­торіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти:

,                                       (2.6)

де: М_лі – маса скиду і- ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т/рік;

Н_бі – базовий норматив плати за скиди 1 т забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т;

М_{злі –} маса понадлімітного скиду і- ї забруднюючої речовини, т/рік;

К_к – коригувальний коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин;

К_б – регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує терито­ріальні екологічні особливості та еколого-економічні умови функціону­вання водного господарства;

К_інд – коефіцієнт індексації;

n – кількість забруднюючих речовин.

- - Плата за розміщення відходів у навколишньому середовищі (П_рв):

,                                 (2.7)

де М_лі – обсяг відходів і- го виду в межах ліміту, т/рік;

Н_бі – базовий норматив плати за розміщення 1 т і- го виду відходів у межах ліміту, грн/т;

М_злі – обсяг понадлімітного розміщення відходів і- го виду, т/рік;

К_к – коригувальний коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів у навколишньому середовищі;

К_рб – коригувальний коефіцієнт, який враховує розташування місця (зони) розміщення відходів;

К_о – коригувальний коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів;

К_інд – коефіцієнт індексації;

n – кількість видів відходів.

Загальний економічний збиток (З) від впливу господарської діяльності на природний комплекс визначається за формулою:

,                                                                     (2.8)

де З_ij – збитки від і- го виду впливу на j- й природний компонент;

і= 1, 2, 3…n – число видів діяльності, які зумовлюють збитки;

j = 1, 2, 3,…m – число природних компонентів, на які впливає господарська діяльність;

k_j – коефіцієнт, що враховує стан j- го природного компоненту.

Важливим важелем економічного стимулювання природоохорон­них витрат є здійснення обов’язкового та добровільного страхування громадян і їх майна, доходів і майна підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Це визначено в Законі України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» (ст. 49).

Під екологічним страхуванням розуміють:

- - страхування відповідальності підприємств – джерел підвищеної екологічної небезпеки за заподіяння збитків фізичним і юридичним особам;

- - страхування власних збитків, що виникають внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Метою екологічного страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів фізичних та юридичних осіб у вигляді повної або часткової компенсації збитків, заподіяних забрудненням навколишнього природного середовища техногенними аваріями, технологічними порушеннями або стихійними лихами.

Обов’язковому страхуванню підлягають об’єкти підвищеної небезпеки для здоров’я людей і навколишнього середовища (радіаційні, хімічні, вибухонебезпечні об’єкти).

Екологічне страхування покриває ризик аварійного (раптового) забруднення навколишнього природного середовища, зумовленого як діяльністю самого страхувальника, так і причинами, що від нього не залежать, а також забезпечує економічне стимулювання діяльності, спрямованої на запобігання аварійного забруднення середовища.

Термінологічний словник

Викиди – газоподібні виробничі та побутові відходи, що відводяться в атмосферу.

Виробництво безвідходне – виробництво, що не залишає відходів або таке, відходи якого повністю переробляються на корисні матеріальні ресурси.

Відходи – речовини (тверді, рідкі, газоподібні), що утворюються як побічний продукт виробничої та побутової діяльності людини.

Водокористування – використання водних об’єктів і систем водо­поста­чання для задоволення потреб населення та народного господарства.

Договір страхування – письмова угода між страхувальником і страхувачем, у відповідності з якою страховик бере на себе зобов’я­зання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми, а страху­вальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни.

Скиди – рідкі виробничі та побутові відходи, що відводяться у водні об’єкти.

Страховий випадок – екологічна аварія на об’єкті, випадкова подія технологічного походження, внаслідок якої в навколишнє природне середовище потрапляють шкідливі речовини в обсязі, що перевищує допустимі норми їх надходження і, у зв’язку з цим, страхувальникові висувається у встановленому законодавством порядку претензія (позив) із приводу збитків, завданих екологічною аварією, що відшкодовуються екологічним страхуванням.

Страхування – засіб економічного регулювання відносин господарю­ючих суб’єктів ринкової економіки з приводу володіння, розпо­рядження та використання власності, а також пов’язаної з цим громадської відповідальності.

Страхування екологічне – страхування відповідальності підпри­ємств – джерел підвищеної екологічної небезпеки за заподіяння збитків фізичним і юридичним особам, а також страхування власних збитків, що виникають внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Довідкова інформація

Таблиця 2.4

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?