Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Загальнолюдські засади християнських заповідей як цінності благодійності. Благодійність у Київській Русі
Содержание книги
- Підприємницька і благодійна діяльність в соціальній сфері
- Поняття «благодійність», «благодійництво», «благодійна діяльність» і підходи до їх інтерпретації
- Нормативно-правовий, морально-етичний, соціально-психологічний, соціально-педагогічний аспекти благодійної діяльності
- Загальнолюдські засади християнських заповідей як цінності благодійності. Благодійність у Київській Русі
- Розвиток благодійності в Україні починає активно поширюватися саме у зв’язку із введенням у Стародавній Русі християнства як державної релігії.
- Принципи благодійності в Магдебурзькому праві
- Благодійність на українських землях в ХV – поч. Хvііі ст.
- Значна увага приділялась благодійній та філантропічній діяльності, що виливалась у різні форми допомоги бідним, убогим і сиротам, будівництво шпиталів, сиротинців тощо.
- Також серед видатних благодійників цієї доби слід назвати П. Конашевіча-сагайдачного, І. Мазепу, родину барона штейнгела, раїну соломирецьку-гойську.
- Благодійність та суспільна опіка в Україні (кінець хvііі – початок хх ст. )
- Вплив гуманістичної філософії нового часу на розуміння благодійності
- Становлення парадигми благодійності в епоху Просвітництва. Західноєвропейська та північно-американська традиція благодійності в протестантизмі
- У середині XIX ст. Створювалися заклади для покинутих або убогих дітей, сирітські притулки і Т. Д.
- Наукові розвідки щодо осмислення благодійності та соціальної роботи наприкінці хіх – поч. Хх ст.
- Благодійна послуга може бути класифікована за різними ознаками:
- Гуманітарна діяльність міжнародних благодійних організацій. Роль ООН у створенні всесвітньої мережі благодійних організацій і фондів
- Діяльність увкб оон та його виконавчих партнерів.
- Заслуговують на увагу зусилля Центру «волонтер» в об’єднанні різних секторів українського суспільства для привернення уваги до досягнень та проблем волонтерського руху в Україні.
- Джорж Сорос як засновник мережі міжнародних благодійних фондів. Діяльність Міжнародного фонду «Відродження» та інших приватних благодійних фондів та організацій
- Міжнародний фонд «Відродження».
- Поняття про соціальне підприємство
- Зародження та становлення благодійних служб і фондів у сучасній Україні
- Види благодійних фондів, що діють в Україні та специфіка їх побудови й організації
- Висвітлення інформації про власну діяльніст.
- Особливості соціальної роботи з людьми з обмеженою функціональністю. Значення діяльності благодійних організацій у вирішенні проблем людей з особливими проблемами
- Головною метою ранньої соціалізації дітей-інвалідів є надання можливості:
- В індивідуальній роботі з дітьми використовуються:
- Фонд надає послуги сім'ям, які виховують дітей від 0 до 6 років таких категорій:
- Найуспішніші проекти із захисту сім’ї, дітей та жінок, що потрапили у кризові умови, потерпають від насильства. Діяльність Міжнародного жіночого центру
- Напрямки роботи представництва бо «надія і житло для дітей», «кожній дитині» в Україні. Програма «родина для дитини»
- Лекція 8. Практика роботи благодійних організацій і фондів з проблем спеціальних груп клієнтів
- Діяльність Міжнародного фонду «Відродження».
- Завдання благодійних служб в пенітенціарній системі
- Форми і методи роботи, практичний досвід благодійної діяльності в пенітенціарній системі та з подальшої соціальної реабілітації засудженої молоді і жінок
- Типові проблеми й особливості роботи конкретних закладів .
На початку нашої ери почала поступово згасати віра в грецьких і римських богів. Римляни почали захоплюватися деякими східними богами. Надзвичайно популярним став культ єгипетської богині Ізіди, що зображувалася матірю з дитиною на руках. Античні філософи пропагували ідеї простого і невибагливого життя та милосердя. Все це було передумовами виникнення нової релігії – християнства.
Воно виникло в Палестині, яка в 63 р. до н.е. стала римською провінцією Іудея і населення якої, як й інші народи, прагнуло звільнитися від римського гніту. Євреї вірили, що тільки бог Ягве звільнить їх з-під римської влади.
На початку І ст. н. е. в Палестині було багато мандрівних проповідників, які сповіщали про скоре пришестя Месії (бога-визволителя). Офіційні єрусалимські священики переслідували і суворо карали таких проповідників.
За цих умов виникла віра в Ісуса Христа, із вчення якого постала нова релігія. Можливо, що сам Ісус був одним з таких проповідників Євангелія (в перекладі з грецької – «добра звістка»), де описується біографія Христа, розповідається про його служіння людям, чудеса, які він творив, мученицьку смерть на хресті і воскресіння з мертвих. Тут висловлюється переконання, що Ісус Христос – син Бога, що він невдовзі зійде на землю і тоді буде «страшний суд «, після якого праведники потраплять у рай, а грішники – у пекло. Євангелії увійшли до Нового Завіту – другої частини Біблії.
Нові принципи знайшли відгуки серед тих, хто страждав і був пригноблений, насамперед серед рабів, які вірили, що в Царстві Небесному Бог воздасть справедливо і добрим, і злим. С Палестини християнство поширилося на інші області Римської імперії. Християни проповідували замість помсти – любов до ближнього, милосердя та всепрощення; замість ворожнечі рабів і панів – надію на спасіння і вічне блаженство.
Спочатку римська влада байдуже ставилися до таких проповідей. Але у ІІІ ст. до н.е. почалася криза Римської держави, життя погрішало. Виникла думка, що це – кара за те, що римляни забули своїх богів і перестали їм служити. Римські імператори почали будувати нові храми і вимагали від підданих ретельного виконання релігійних обрядів. Тому почалося переслідування християн, як людей чужої віри. Їх мучили кидали на поталу диким звірам, розпинали на хрестах.
Віруючі християни створили свою організацію – церкву. Це слово означає «громада». На чолі християнської громади стояв Єпископ. Керівник великої громади називався патріархом. Перші християни через переслідування не могли відкрито проводити богослужіння і тому збиралися для відправлення культу в римських підземеллях.
Починаючи з ІІ ст. діяла в самій християнській громаді «прикладна практика», на думку дослідників, поступово уступає місце благодійній діяльності, направленій за її межі, – так складаються основні форми допомоги поза християнської громади. П. Гарнак вважав, що допомога та підтримка з сторони християн в цей період виражалась в таких формах, як:
- Милостиня;
- Підтримка тих які навчаються у громаді;
- Підтримка та утримання вдів та безпомічних жінок, сиріт, позбавлених сімейного піклування;
- Підтримка та лікування хворих, бідних та непрацездатних;
- Підтримка полонених, вязнів, увязнених які знаходяться в тюрмах та на рудниках;
- Піклування про постраждалих в час стихійних лих (пожежа, повені, засуха і т. д.);
- Піклування про рабів;
- Допомога у працевлаштуванні;
- Турбота про мандрівників, прибувших з інших місць.
Заможні вільновідпущеники могли надавати допомогу як приватному обличчю, так і місту в цілому. Благодійність «За суспільну почесть і повагу» була розповсюдженою формою самовираження. Так, Луций за право поставити собі памятник на міській площі виставив десять пар гладіаторів, надав право народу безкоштовно митися на протязі трьох років, влаштовував циркові вистави, витратив на це 20 тисяч сестерціїв.
|
