Комбіновані імунодефіцитні стани

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 39 из 51Следующая ⇒

Спадковий алімфоцитоз (синдром Гуда) - характеризується гіперплазією вилочкової залози внаслідок розростання клітин строми, лімфопенією, низьким вмістом імуноглобулінів у крові. Затримка розвитку тимуса приводить до виникнення імунодефіциту із тимомою, для якого характерна недостатність Т- і В-систем лімфоцитів.

Синдром Гітлінга - поєднання тяжкого комбінованого імунодефіциту із порушенням синтезу соматотропного гормону, що проявляється карликовістю, короткими кінцівками. Порушення синтезу соматотропного гормону сприяє гіпоплазії вилочкової залози.

Синдром "голих" лімфоцитів - гетерогенна група захворювань, обумовлених дефектом білків. При цьому кількість Т- і В-лімфоцитів суттєво не змінена, але зменшується популяція Т- хелперів, виникає порушення клітинного імунітету та синтез антитіл. Перші клінічні прояви спостерігаються у віці 3-6 місяців, при цьому у дітей відмічається відставання в рості та розвитку, спостерігається затяжний синдром мальабсорбції.

Серед частих причин респіраторних захворювань домінують ГРВІ з торпідним перебігом (аденовірусні інфекції, герпес, цитомегаловірусні), грибкові інфекції.

У окремих хворих синдромом "голих" лімфоцитіввідмічається відсутність гормону тимопоетину.

Ретикулярна дисгенезія - захворювання, яке виникає внаслідок порушення дозрівання лімфоїдних та мієлоїдних посередників. Характеризується септичним перебігом інфекційних захворювань, вираженою лімфопенією, гранулоцитопенією, тромбоцитопенією. Цей тип ІДС має надзвичайно тяжкий перебіг і більшість хворих помирає у перші тижні життя.

Синдром Віскотта-Олдріча - характеризується схильністю до рецидивних мікробно-запальних захворювань, екземи, геморагічного синдрому. Тип успадкування – рецесивний, зчеплений зі статтю. Хворіють лише хлопчики, починаючи з раннього віку. Перші симптоми нагадують симптоматику тромбоцитопенічної пурпури. Екзема має рецидивний, резистентний до терапії перебіг. У хворих часто бувають інфекційні ураження (пневмонії, отити, піодермія, коліти). Діти зазвичай відстають у фізичному розвитку. Імунологічна недостатність обумовлена зниженою функцією вилочкової залози, а також наявний дефіцит ІgМ при нормальному рівні IgG, IgА, IgЕ.

Спадковий ангіоневротичний набряк – клінічно нагадує рецидивний набряк Квінке, але має інший патогенетичний механізм (порушення в системі комплементу - С₁-інгібітора). Захворювання має аутосомно - домінантний тип успадкування. Хворі є гетерозиготами. Поштовхом до розвитку клінічної картини захворювання в 50% випадків є місцева травма. При цьому здійснюється залежне від фактору Хагемана утворення активного плазміну - фермента, що перетворює С₁ в С₄-інгібітор. Відомі дві форми захворювання: коли кількість С₁ інгібітора зменшена до 20-30% нормальної кількості (85% всіх хворих) та інший вид, коли кількість його нормальна, але порушена активність.

Клінічна картина захворювання частіше проявляється в 4-6 років або пізніше у вигляді рецидивних набряків шкіри, особливо кінцівок, обличчя, тулуба, слизових оболонок дихального та шлунково-кишкового трактів. Набряки частіше проявляються в результаті травми, стресу, інфекції, рідше виникають спонтанно. Набряки щільні, без свербіжу, колір шкіри не змінюється. У деяких дітей можуть появлятися плями на шкірі не пов’язані з набряками. Набряк слизової шлунка та кишечника може викликати біль в животі та блювання, пронос, розвиток клініки „гострого живота”. При набряку в зоні урогенітального тракту виникають скарги на дизуричні явища та болі внизу живота. Особливо небезпечний набряк дихальних шляхів, який може спричинити смерть.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов