Психологічна характеристика екстремальних умов діяльності

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

Стосовно визначення екстремальних умов діяльності в психологічній літературі виділяється декілька підходів. Зупинимось на цьому детальніше.

А.І. Мартинов визначає екстремальні умови діяльності як такі, за яких на людину діють шкідливі і небезпечні фактори, що загрожують стійкою і раптовою втратою здоров’я, травмою, розладами, і при несприятливому збігу обставин призводять до патологічних змін в організмі [19]. У роботі І.О. Котенєва, крім загрози життю і здоров’ю людини з боку екстремальних умов, відмічається великий ризик появи дістресу і виникнення нервово-психічних розладів, які мають назву синдром посттравматичних стресових розладів.

Подібну думку висловив Ю.А. Александровський, який вказав, що екстремальні умови здатні викликати порушення психічної діяльності [6].

За В.Л. Маріщуком [18], екстремальність визначають за такими ознаками: різноманітні емоціогенні впливи, пов’язані із небезпекою, новизною, відповідальністю; загроза масового ураження, стихійного лиха; дії в ночі, при сенсорній деривації, а також при великій кількості суперечливої інформації; розвиток стану паніки в умовах війни; надмірна психічна напруга від відповідальної розумової, психомоторної діяльності; надмірне навантаження на мовні функції особливо в умовах сильних емоцій; високі фізичні навантаження; високі фізична і емоційна напруга при впливу прискорень, вестибулярних навантажень, різних перепадах тиску і т.п.; умови режиму тривалої гіпокінезії, гіподинамії; вплив несприятливих кліматичних умов; несприятливі впливи різних радіочастот, шумів, вібрації; наявність у повітрі шкідливих елементів; наявність голоду, спраги і т.п.

В залежності від сили і часу впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища вчений виділяє оптимальні умови, параекстримальні, екстремальні, пара термінальні, термінальні. Диференціація пов’язана з відмінностями в ступені й динаміці фізіологічних і психологічних показників людини, Так, параекстримальні умови характеризуються невеликою мобілізацією функціональних резервів, переважно на рівні економічної нейрорефлекторної регуляції з невеликим підвищенням виділення мозковою частиною над нирок катехоламінів (адреналіну та норадреналіну).

При паратермінальних умовах динаміка фізіологічних і психологічних змін характеризується тим, що перерозподіл функціональних резервів зупиняється і починається їх спад. Резерви організму виснажуються, розвивається виражений антено-депресивний стан. Якщо вплив екстремальних факторів не зупинити можливі термінальні умови. При пара термінальних умовах можливий розвиток патології. В термінальних умовах можливе летальне завершення [19].

Н.І. Наєнко екстремальність визначає за трьома ступенями її прояву: складні, параекстримальні, екстремальні [21].

На думку більшості авторів, екстремальні умови діяльності ті, які пред’являють підвищенні та надмірні вимоги до психічних і фізичних можливостей людини.

Особливістю екстремальних умов є те, що вплив екстремальних ситуацій може призвести до зниження критичності мислення, координації і точності рухів, зниження характеристик уваги, сприйняття, пам’яті.

На екстремальну ситуацію спостерігають різні типи реагування.

В.І. Лебедєв виділив наступні форми неадекватних психічних реакцій в екстремальних умовах: ажитацію і короткочасний ступор. При ажитації відмічається тривога, занепокоєність, автоматизація рухів, уповільненість мисленевої діяльності, порушення сприйняття. Для ступору характерне заціпеніння при збереженні інтелектуальної діяльності [17].

К.К. Платонов створив таку класифікацію емоційних реакцій на вплив екстремальних умов: астенічна реакція страху, що проявляється в заціпенінні, тремтінні, неадекватних вчинках; паніка; тривога, тривожне очікування; стенічне збудження, пов’язане з активною свідомою діяльністю небезпеки [22].

У роботі Є.М. Мілеряна були виділені такі типи поведінки в екстремальних умовах:

ü Напружений - проявляється в загальмованості, уповільненості, імпульсивності та напруженості виконання дій.

ü Лякливий - характеризується свідомим ухиленням людини від виконання своїх обов’язків, інколи спостерігається пасивність і відстороненість від втручання у справи.

ü Агресивно-безконтрольний - небезпечна і яскрава форма прояву емоційної нестійкості людини, що проявляється у безконтрольній, агресивній і алогічній діяльності.

ü Прогресивний - характеризується значним поліпшенням показників роботи.

Деструктивні види поведінки в екстремальних умовах представив Т. Томашевський:

ü гіпермобілізація - активізація фізіологічних функцій, емоційний підйом, знервованість, напруга, зниження точності рухів людини, що часто призводить до небезпечних ситуацій;

ü втрата орієнтації - порушується процес сприйняття і переробки інформації, спотворюються процеси контролю і оцінки причин невдач, відбувається втрата впевненості у собі;

ü порушується співвідношення між основними і другорядними діями, увага зосереджується на незначних питаннях за рахунок зниження уваги до основних питань;

ü розпад структури операцій, порушення послідовності - дезорганізація внутрішньої системи і втрата взаємозв’язків між окремими елементами операцій. Втрачається загальний взаємозв’язок всіх операцій;

ü загострення захисних операцій - відволікання від роботи, увага зосереджується на собі,прагнення замаскувати свої невдачі;

відмова, апатія, байдужість, прагнення ухилитись від складної ситуації [27].

Екстремальні ситуації негативно впливають на стан психічного здоров’я через ураження не тільки специфічними екологічними чинниками (фізичні, хімічні, біологічні, соціальні), але й супутніми психогеннотравмуючими обставинами. До них належать:

безпосередня загроза життю або здоров’ю;

опосередкований вплив подібної загрози внаслідок чекання її реалізації;

сексуальне або фізичне насилля;

участь у воєнних операціях;

тероризм або його чекання;

ситуації депривації (емоційної, соціальної, сенсорної, рухової тощо), зумовлені зміною умов життя, розлукою з близькими, втратою роботи, можливості навчання, зміною місця проживання, хронічним болем, втратою фізіологічних функцій.

Патогенність ситуацій-стресорів визначається: раптовістю виникнення, інтенсивністю, тривалістю, значущістю для конкретної особи. Мають значення також конституційно-типологічні властивості особистості (інфантильність, акцентуйованість, психопатичність), соматоневрологічне обтяження та неадекватність механізмів психологічного захисту в ситуації.

Психогенні розлади при цих ситуаційних стресорах проявляються психогенними реакціями, невротичними станами, невротичними і психопатичними розвитками та психогенними психозами, які можуть бути:

) гострими (афективно-шокові реакції, ступор, психомоторне збудження, сплутаність, істеричні стани), як відставлені або затяжні реакції на стрес;

) підгострими (переважно знижується інтенсивність реакцій першого періоду, але у декого переходять в невротичні (неспецифічні-маніакальні, тривожно-фобічні, астенічні, депресивні, іпохондричні, істеричні) стани;

) посттравматичними - виникає після завершення дії стресора - відбувається складне емоційне і розумове переосмислення пережитої ситуації, посилюються гіркота втрат, різноманітні страхи, тематично пов’язані з екстремальною ситуацією та нав’язливі спогади пережитого, які стають центральними в житті людини, змінюють спосіб його життя та соціальне функціонування, а тому набуває медико-соціального значення.

Патогенність ситуацій-стресорів визначається: раптовістю виникнення, інтенсивністю, тривалістю, значущістю для конкретної особи. Мають значення також конституційно-типологічні властивості особистості (інфантильність, акцентуйованість, психопатичність), соматоневрологічне обтяження та неадекватність механізмів психологічного захисту в ситуації. [20]

Багато дослідників екстремальні умови пов’язують із виникненням станів напруги і напруження.

З однієї сторони, нервово-психічна напруга є необхідною умовою активізації всіх психічних функцій людини, з іншої - при інтенсивній дії екстремальних факторів може негативно впливати на діяльність.

У певних межах нервово-психічне напруження є необхідною умовою готовності до виконання складних дій, підвищує інтелектуальні та фізичні можливості людини, сприяє успішності діяльності. Особливо це спостерігається у стресостійких осіб. При суттєвому підвищенні рівня напруження цей стан набуває патологічного значення, напруження знижує ефективність праці, дезорганізує діяльність, деформує міжособистісні стосунки, погіршує психічне і фізичне здоров’я людини. Так, при постійному зіткненні з екстремальною ситуацією у людини може спостерігатися розвиток патологічних станів психіки: психози, неврози, психосоматичні захворювання, що призводить до дезадаптації поведінки, порушення пізнавальної, емоційно-мотиваційної сфер психіки людини. Як ускладнена форма реакції організму на негативний вплив розвиваються психосоматичні захворювання: гіпертонія, цукровий діабет, атеросклероз, ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба.

Таким чином, психічна та поведінкова реакція в екстремальних умовах може мати конструктивний чи деструктивний характер. Особливості реагування залежать від здатності організму, а саме психіки до саморегуляції.

Екстремальні умови (ситуації) запускають певні механізми організму людини - на фізичному, фізіологічному і психічному рівнях.

Підвищення ефективності дій при виникненні екстремальної ситуації виражається у мобілізації усіх ресурсів психіки людини на подолання несприятливих для нього обставин. При цьому спостерігається підвищений самоконтроль, чіткість сприйняття і оцінки того, що відбувається, вчинення адекватних ситуації дій. Така форма реагування, звичайно, найбільш бажана, але ж чи у всіх і завжди її можна спостерігати? Подібне реагування на екстремальну ситуацію можливе тільки при наявності певних якостей і спеціальної підготовки людини до дій в такій ситуації.

Якщо реакція на екстремальну ситуацію розвивається в деструктивному напрямку - існує загроза розвитку посттравматичних стресових розладів.[6]

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману