Таким чином: теорії розмежування пп і прп

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 25Следующая ⇒

1. предмет регулювання – норми права виступають критерієм відмежування

2. спосіб, метод регулювання

3. субєктивні права і обовязки.

ІНШЕ ДЖЕРЕЛО: У XIX ст. було запропоновано новий критерій розмежування приватного і публічного права, відповідно до якого зазначені галузі права розрізняються за методом правового регулювання. Для публічного права характерним є регулювання відносин розпорядженнями імперативного характеру, що не можуть бути змінені ніякою приватною волею окремої особи.

Критерієм для розмежування публічних та приватних відносин було визначено мету їх здійснення (приватна чи суспільна).

“ Вітчизняна правова наука першої половини ХІХ століття Кукольника В.Г.. Він визначив відмінність між публічним та приватним правом, виходячи із суб’єктного складу відносин: у приватних відносинах беруть участь лише приватні особи, а в публічних – обов’язковим учасником є держава.

  Петражицький: уперше у світовій правовій думці ідеї про існування двох відмінних методів регулювання суспільних відносин (субординації і координації).

3. Етапи розвитку приватного права.

Основні роботи

1. Довгерт - Методологічне значення ідеї наднаціонального цивільного права України. – Право Укр. – 2009 №8

2. Азіков Поняття та зміст приватного права. – Вісник академії пр наук 1998 - №3

Основний матеріал

МИХАЛЬНЮК:

1. римський етап – формування цілісної системи приватно – правових норм у древньому Римі (Кодекс Юстиніана, Інституції Гая,

 2. період права університетів - пов'язаний із діяльності глосаторів - норм, сформованих римськими юристами не вистачало,тому тлумачили і пристосовували до нових в той час економічних умов в державі (основних університети),

3.період рецепції римського права та формування сучасної системи цивільного права та виникнення системи цивільного законодавства (кін. 18- поч. 19 ст.) – кодифікації приватного права на основі рецепції – Кодекс Наполеона, НЦУ,Швейцарський цивільний кодекс, кодекси Італії, Нідерландів,

4. сучасний період - прийняття новітніх кодексів – кодекси Квебеку, Нідерландів,РФ, країн СНД – період гармонізації цивільного права

Історія приватного права починається з римської давнини.

І період: формування приватного права як цілісного нормативного системного утворення (римське приватне право). Приватне право виникло у вигляді досить досконалої правової системи. Кодекс Юстиніана, основну частину якого складають Дігести (вислови римських юристів) і Інститути Гая (давньоюрдичний підручник права);

ІІ період: Середньовіччя. У європейський університетах з’явилися вчені дослідники, які називалися глосаторами. Поширилося коментування і доповнення механізмів правового регулювання (живим звичаєвим правом). Це був період "Університетського розвитку";

ІІІ період: початок ХІХ століття – період кодифікації, 1904 рік – Кодекс Наполеона. Кінець ХІХ століття – Німецьке, Австрійське, Швейцарське цивільне уложення. З цього моменту починає розвиватися власне цивільне право;

IV період: сучасний – характеризується уніфікацією і гармонізацією.

До цього періоду відноситься прийняття нового Цивільного кодексу України.

Приватним відносинам обов’язково має бути притаманна юридична рівність суб’єктів.

До приватних належати: цивільне право, сімейне право, трудове право, міжнародне приватне право, частково земельне право. Важливим є спосіб встановлення відносин, зв’язків між суб’єктами. З цієї точки зору приватне право засноване на вільному волевиявленні суб’єктів. Сьогодні сформувалися так звані галузі права "другого ешелону": космічне право і т.д. Це не є галузі права в повному розумінні. Навіть коли в основі певних відносин лежить адміністративно-правовий акт, це не факт, що ці відносини є публічно-правовими.

4. Система приватного права.

Основний матеріал

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии