Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
А він, до якого горнулися колоски в полі, до чиїх рук і очей самохітьСодержание книги
Поиск на нашем сайте Тягнулося гілля яблунь і груш, вкриваючись цвітом, знав, що добра погода, що Поліття не назавжди, не навічно. Тому його не покидала зухвала думка Осідлати хмару. І Планетник, орючи, жнучи, а то й сидячи над озером чи блукаючи лісом, не раз чув, мовби з роси і води, голос Капуша: "Спробуй!.." Таївся з цими думками. Інколи вони здавалися йому такими Неймовірними, що жахався їх і бліднув, наче стіна, а волосся ставало сторчма, Як на їжаку. Та дивлячись, як легко літають ластівки, що кури й ті інколи знімаються на Крило, знов повертався до свого. Він розмірковував, що в Капушевому "Спробуй!.." вчувається не лише застереження, погроза, а й спонукання. І, Проводжаючи хмаринку, яка пропливала над селом, над лісом, мандрував разом із нею – вона сама вабила, наче запрошувала: "Осідлай!.." Для початку спробував підкинути капелюха і спостерігав, як той кружляє, А потім опускається на землю. Він узяв хустину, прив’язав до її чотирьох кінців Нитки й підвісив камінчика. Підкинув, хустинка надулася й, зависши в повітрі, Легенько осідала. Побачив, як літають мильні бульки. Так спало на думку Пошити великого круглого полотняного мішка. Він умів ткати полотно, бо в щоб вони з матір’ю одягалися. Верстат стояв Цілу зиму в хаті. І ось, сказавши, що йде в місто, в Острог, продавати полотно, Планетник узяв його тридцять ліктів, вибіленого, льняного, і прийшов у ліс. Знайшов печеру в скелі, пошив, що хотів, а злетіти спробував зі шпиля гори, з Того каменя, на якому вони не раз стояли з Капушем. Ро бив це серед ночі. Наповнив вітром мішок і зав’язав його. Мішок кидало, поривало, ледве його Втримував, але не зміг піднятися й на вершок над землею. Вітер з мішка Звіявся та й усе. – Почекай, я просмолю тебе, а тоді наповню… – не здавався Планетник. Купив в Острозі смоли, приніс у печеру. Не так воно швидко робиться, як мовиться. Але на те він і Планетник. Ніхто й не бачив, і не здогадувався, як просмолював мішка, готуючись до Польоту. Щасливо зеленіло й щасливо опадало листя – минув не один рік. Кілька Разів йому доводилося спиняти хмари, викликати дощ, і навпаки – тучі Розганяти, не кажучи про те, що виправляв, людям вивихи, складав кості, Обкладаючи їх лубом, коли хтось ламав руку або ногу, й допомагав худобі. Ось настала безсніжна, з лютими морозами зим а. Дороги вкрилися Грудою, поля закострубатіли. Озимина вимерзла. Якою ж буде весна? Село захвилювалося й не давало Планетникові проходу: зима без снігу – Рік без хліба. Він нічого не міг порадити, бо такої голої безсердечної зими ще Не пам’ятав, а тому вирішив, що-з весною неодмінно спробує піднятися в небо На просмоленому мішку. Жорстока непогода посилювала його бажання, і воно Стало пристрастю. Сплів міцні посторонки, а з лози корзину. Прив’яже Посторонками корзину, як прив’язував до хустинки камінчика. А чим Наповнити просмоленого мішка – вітром чи димом? Вітер невидимий, Повсюдний, тому його нелегко зловити й приручити. Ліпше димок. Спалить Гречанку – дим з неї густий, чорний. Напустить у мішок, зав’яже, а тоді в корзину – і вітер понесе… Планетник уже бачив, як, зринувши в небо, осідлавши хмару, Підіймається, стає і стоїть над громом і як хмара, покірна його волі, повертає Туди, куди її спрямує. Він потайки позносив у печеру посторонки, корзину й гречанку. Дуже Остерігався, бо замислив нечуване серед лю дей, які лише в казках літали на Килимі-самольоті, а він наважився здійснити казку. Ні разу не подумав, що Може впасти й розбитися. Нітрохи не жалів себе, ні свого життя, а думав, як, Опинившись коло сонця, коло місяця і зірок, буде керувати погодою. Не Зламає зими й літа, весии й осені – він тільки допоможе родити землі. Думки й Почуття з’єдналися в порив – зробити, змогти. Тим часом настав березень. Сухе, кострубате груддя розмерзлося. Подули Бурі. Не задзюркотіли струмки й потоки. Чорні вітри підіймали р озмерзлу
|
||
|
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-08; просмотров: 119; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 216.73.217.21 (0.007 с.) |