Принципи програмування врожаю.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 11Следующая ⇒

Багаторічні експериментальні дослідження і узагальнення результатів робіт за фотосинтезом, мінеральним живленням, водним режимом, продуктивністю ФАР дозволили академіку І.С. Шатілову обґрунтувати екологічні, біологічні і агротехнічні основи програмування врожаїв.

У структуру програмування врожаїв входять десять основних принципів.

Перший принцип полягає у визначенні величини врожаю згідно з приходом фотосинтетично активної радіації і визначенням коефіцієнту використання ФАР посівами. У практичній роботі необхідно прагнути до збільшення цього коефіцієнту за рахунок підбору культур, підвищення рівня агротехніки, впровадження нових високопродуктивних сортів і постійного вдосконалення технології вирощування сільськогосподарських культур.

Другий принцип засновано на визначенні величини врожаю за тепловими ресурсами. З цією метою проводиться визначення гідротермічного або біокліматичного показника продуктивності. Визначення можливого врожаю біомаси за величиною цих показників має практичне значення при підборі культур і сортів у сівозмінах в цілях якнайповнішого використання вегетаційного періоду, максимальної акумуляції сонячної енергії і отримання найбільш високих врожаїв сільськогосподарських культур.

Третій принцип програмування врожайності полягає у необхідності обліку водного балансу рослин і визначенні можливої величини врожаю по вологозабезпеченості посівів. Відомості про запас вологи в метровому шарі ґрунту і сумі опадів за вегетаційний період можна отримати на найближчій метеорологічній станції або із довідкових матеріалів. Слід враховувати, що величина врожаю визначається не тільки загальною сумою опадів, які випали, але і характером їх розподілу протягом вегетаційного періоду. Стимулювати збільшення ефективного використання рослинами запасів ґрунтової вологи і атмосферних опадів необхідно шляхом підвищення вологоємкості ґрунту, поліпшення її фізичних властивостей, зменшення поверхневого стоку, правильного застосування органічних і мінеральних добрив.

Четвертий принцип полягає у визначенні величини врожаю за фотосинтетичним потенціалом. Біологічна врожайність залежить від розміру фотосинтезуючої поверхні і ступеня переваги інтенсивності фотосинтезу над диханням. Чим вище ця різниця, тим продуктивніше працює фотосинтезуючий листовий апарат, тим більше буде показник чистої продуктивності фотосинтезу.

Сума щоденних показників площі листя в посіві за весь вегетаційний період (чи певну його частину) називається фотосинтетичним потенціалом рослин (ФП) і вимірюється в м^{2 .} доба/га. Фотосинтетичний потенціал – узагальнюючий показник, який включає біологічні особливості культури і сорту, дію агротехнічних прийомів (строк і спосіб сівби, норма висіву, добриво та ін.), а також вплив ґрунтових і кліматичних умов.

За даними І.С. Шатілова, кожна тисяча одиниць фотосинтетичного потенціалу забезпечує отримання 2,5–3 кг зерна. Отже, задача полягає у тому, щоб сформувати посіви, фотосинтетичний потенціал яких забезпечив би запланований рівень врожайності. Для цього необхідно перш за все витримати задану густоту стояння рослин, яка забезпечує оптимальну структуру посіву.

П'ятий принцип полягає у виявленні потенційних можливостей культури і сорту. Необхідно враховувати, що різні сорти по-різному реагують на норми висіву, дози і співвідношення основних елементів живлення, які вносяться з добривами і ін. Дані про потенційні можливості сортів і їх реакції на умови вирощування можна одержати в науково-дослідних установах і Державній комісії із сортовипробування, або, якщо в цьому є необхідність, провести спеціальні досліди для уточнення цього показника.

Шостий принцип полягає у визначенні можливого врожаю за ефективною родючістю ґрунту і розробці системи добрив на основі обліку запасу поживних речовин у ґрунті, інших агрохімічних показників, коефіцієнтів використання поживних речовин з ґрунту і добрив і потреби рослин у поживних речовинах, які забезпечують отримання запрограмованого врожаю і його якості. Рівень врожайності, що досягається за рахунок ефективної родючості, встановлюється у польових дослідах.

Балансовий спосіб розрахунку норм добрив найбільш широко застосовується у практиці програмування врожаїв. Проте, у зв'язку з тим, що коефіцієнти використання живильних речовин з ґрунту і добрив значно змінюється, їх необхідно уточнювати для кожної культури з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов вирощування.

Сьомий принцип програмування врожайності полягає в розробці комплексу агротехнічних заходів і сортової агротехніки, виходячи з вимог культури, сорту. Комплекс цих заходів повинен забезпечити якнайкращі умови для зростання, розвитку рослин і формування врожаю.

Технологічні заходи і операції повинні бути взаємозв'язані, проводитися вчасно і високоякісно. У зв'язку з тим, що нові сорти можуть мати інший хід надходження поживних речовин, економніше витрачати вологу і ін., необхідно розробляти сортову агротехніку. Найбільш оптимально ці вимоги задовольняються за інтенсивних технологій вирощування.

Восьмий принцип полягає у тому, щоб забезпечити вирощування здорових рослин, виключити негативний вплив шкідників і хвороб на ріст, розвиток і врожайність сільськогосподарських культур. Цей принцип тісно пов'язано з попереднім і припускає, що в кожній зоні для кожної культури повинно бути розроблено конкретних заходів щодо боротьби з хворобами і шкідниками польових культур. Тільки на фоні застосування підвищених норм добрив реалізується потенційна продуктивність більшості сучасних сортів рослин, а ефективність добрив, їх оплата врожаєм набагато зростають при надійному захисті посівів від шкідників і хвороб.

Дев'ятий принцип програмування врожайності полягає у необхідності правильного застосування основних законів наукового землеробства і рослинництва:

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров