I. За організацією дослідження.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 14Следующая ⇒

1) Метод поперечних зрізів і порівняльний метод. Метод поперечних зрізів допомагає вивчити якийсь аспект розвитку піддослідних одного віку (наприклад, рівень розвитку інтелекту, особливості запам'ятовування), а порівняльний метод використовується при співставленні результатів дослідження в різновікових групах із метою виявлення динаміки психічного явища, яке вивчається. Одним із таких досліджень є робота А. О. Смирнова і його співробітників із проблем пам'яті. Експерименти, проведені з дошкільниками, показали, що запам'ятовування, зумовлене грою — провідною діяльністю цього віку, перевершує за продуктивністю всі інші мотиви. Були виявлені також при співставленні процесів пам'яті й мислення дошкільників, школярів й дорослих вікові відмінності у мимовільному запам'ятовуванні[1].

2) Поздовжній зріз (лонгітюдний метод). Метод передбачає багаторазове дослідження одних і тих же осіб упродовж тривалого періоду (інколи протягом десятків років). Наприклад, французький психолог Р. Заззо протягом ряду років досліджував одні й тій ж пари однояйцевих близнюків, що дало можливість пояснити формування особистісних відмінностей між ними впливом соціального середовища.

3) Комплексний метод — передбачає впровадження дослідницьких програм, в яких беруть участь представники різних наук, які використовують різні підходи — як методи поперечних, так і поздовжніх зрізів. Такого роду дослідження дозволяють встановити зв'язки й залежності між явищами різного роду (наприклад, фізичного, фізіологічного, психологічного, соціального розвитку особистості).

 II. За метою й завданнями дослідження.

  Емпіричні методи одержання наукових даних.

До цієї групи відносяться: методи спостереження і самоспостереження, експерименту, психодіагностичні методи (тести, анкети, запитальники, соціометрія, інтерв'ю й бесіда), аналіз процесів і продуктів діяльності (тексту, малюнка, учнівських творів), біографічні методи (аналіз подій життєвого шляху людини, документації, свідчень і т. д.).

Специфіка предмета психологічних досліджень у віковій психології породжує особливості у використанні окремих методів, їх модифікацію. Так, багато методів, які використовують при вивченні дорослих,— тести, експеримент, опитування — через їх складність мають обмежену сферу використання в дослідженнях, які проводяться з дітьми (особливо маленькими). Спостереження часто проводиться як щоденні записи (наприклад, щоденники матері) — систематична послідовна фіксація фактів, на основі яких робиться висновок про психічний розвиток дитини.

Систему об'єктивного спостереження розробив М. Я. Басов, який вважав, що дослідницьку роботу в колективі повинен проводити сам вихователь або педагог. Багато психологів проводили спостереження за своїми дітьми і на основі цього робили висновок про їх розвиток. В. Штерн на основі спостереження за розвитком своїх двох дочок написав роботу з розвитку мовлення. Ж. Піаже побудував концепцію розвитку сенсомоторного інтелекту на основі спостереження за своїми трьома дітьми. В. С. Мухіна проводила спостереження за поведінкою своїх синів-близнюків [15, С. 14].

Лабораторний експеримент за частотою використання у віковій психології поступається природному експерименту, коли піддослідний ставиться в раніше підготовлені, але звичайні для нього умови. Експеримент в роботі з дітьми дозволяє одержати найкращі результати тоді, коли він проведений у формі гри, в якій виражаються безпосередні інтереси й потреби дітей. Важливим для вікової психології є формуючий експеримент (що навчає та виховує). Саме завдяки йому зміни психічної діяльності дітей розглядаються в результаті активного впливу дослідника (часто педагога) на досліджуваного (учня).

III. Методи обробки даних.

До цих методів відносяться кількісний (статистичний) й якісний (диференціація матеріалу за групами, варіантами, опис випадків, що найбільш повно виражають типи і варіанти або є винятками) аналізи.

IV. Інтерпретаційні методи.

До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку — із виокремленням фаз, стадій, критичних моментів, суперечностей у становленні психічних новоутворень, а також структурний, системний метод, який передбачає встановлення зв'язків між усіма психічними якостями індивіда. Останній полягає в реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядаються у цілісній системі.

Завдання вікової психології

Серед завдань вікової психології можна виділити теоретико-пізнавальні та практичні.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии