Типологія д-в за теорією цивілізації А. Тойнбі.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 13Следующая ⇒

Типологія – це вчення про типи тих чи ін.. явищ. Цивілізація – це складна система, що включає соц..-економ. умови сусп.. життя, його етнічні і релігійні основи, духовні фактори сусп.. життя, моральні чинники, рівень економічної, політ., соц.. і дух. свободи особи. Виділ такі типи д-в:

1. первинні і вторинні.

Первинні - була притамана командно-адміністративна с-ма влади, домінує примус і переконання (Єгипет)

Вторинні – домінують методи переконання і заохочення (сучасні д-ви)

2. правові і неправові.

Правові – д-ви, в яких права і свободи людей не тільки декларуються на рівні Конституції, але і реально гарантуються до реалізаці.

Неправові - д-ви, в яких права і свободи людей мають суто декларативний х-р, тому що д-ва не спроможна гарантувати гром. зд. і реалізац. цих прав.

3. легетивні і нелегетивні.

Легетивні – влада формується шляхом волевиявлення громадян на виборах.

Нелегетивні – влада формується через заколот, революцію, військовий переворот.

4. демократичні і авторитарні.

Демократичні - людина вища цінність у сусп..

Авторитарні – при владі знаход. одна ос. або група ос., а людина обслуговує потреби влади.

Правосвідомість: поняття, структура, роль.

Свідомість – це уявлення, ідеї, почуття, переживання, які притаманні людям. Правосвідомість — одна із форм суспільної свідомості, це сукупність ідей, теорій, почуттів, емоцій, поглядів, в яких виражається відношення людини до діючого права, бажаного права, або права, яке мало місце в минулому. Структура: 1. Правова психологія --це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ.

2. Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ.

3. Правова поведінка — вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), — мотивів правової поведінки, правових настанов.

За суб'єктами (носіями) правосвідомості розрізняють такі форми правосвідомості:

1) індивідуальну — сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда;

2) групову — виражає ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього суспільства (наприклад, вимоги страйкуючих шахтарів);

3) суспільну — виражає ставлення до права всього суспільства, відображає його інтереси.

Імперативні і диспозитивні норми права.

Імперативні – чітко визначають поведінку субєктів, не допускають іншого трактування і вибору поведінки. Диспозитивні – передб. варіант поведінки (суб. самост. можуть встановлювати взаємні права і обовязки). Так, метод владних приписів (зобов'язування) є властивим, як правило, адміністративному праву; метод рівності сторін і вільного волевиявлення (дозволяння) - цивільному праву; метод справедливої винагороди і заохочення — трудовому праву; метод заборони (заборона недозволених дій) — кримінальному праву; метод дозволяння — підприємницькому праву і т.д.

Предмет науки ТДП.

ТДП – наука про загальні закономірності виникн., функціонування та розвитку д-ви і права. Предмет теорії держави і права — об'єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ. Предмет науки теорії держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також вилучення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою. ТДП відповідає на питання: чому, в силу яких причин і умов на певному етапі розвитку сусп.. виникли д-ва і право; що є джерелом їхнього розвитку; яке місце і роль д-ви в політ. системі сусп..; яке місце права як регулятора сусп.. в-н; які історичні типи і форми д-ви і права мали місце в минулому і функціонують на сьогодні… Вплив д-ви на право: д-ва створює право; д-ва забезпечує реалізацію норм права для регулювання сусп.. в-н; д-ва охороняє право застосовуючи міри покарання. Вплив права на д-ву: право визначає структуру, компетенцію і повноваження органів д-ви; право формує імідж д-ви.

Підзаконні НПА і їх види.

НПА — офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Підзаконний НПА — акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм.Підзаконність нормативно-правових актів не означає їх меншої юридичної обов'язковості.

3 загальні – стос. всього н-ня

4 місцеві – на рівні обл.., районну

5 відомчі – приймає міністр в межах своєї компетенції.

Видаються на основі законів, відіграють допоміжну та деталізаційну роль.

Укази та розпорядження ПУ

Не повинні суперечити КУ та ЗУ, видаватись в межах повноважень. Акти ПУ – скріплюються підписами премєр-міністра та міністра відповідального за акт і його виконання (контрасигнатура - міністри беруть відповідальність за виконання акта). Укази здебільшого видаються з метою усунення прогалин у праві.

Розпорядження приймаються з поточних або оперативних питань.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности