Банківські (кредитні) санкції

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 16Следующая ⇒

Банківські санкції - система примусових заходів фінансового покарання, впливу на своїх клієнтів за порушення ними договірних зобов'-язань та засіб відшкодування збитків, втра-ченої вигоди. Здійснюються шляхом підви-щення процентних ставок за прострочені позички, штрафів за порушення розрахун-кової і кредитно-платіжної дисципліни тощо.

Санкції за порушення кредитної дисципліни регламентуються Положенням НБУ "Про кредитування" та статтею 38 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Банки забезпечують постійний контроль за дотриманням позичальниками умов кредитної угоди: цільовим використанням кредиту, своєчасністю і повнотою погашення позик тощо.

В разі порушення умови цільового використання кредиту банк може застосовувати до клієнта штрафні санкції:

- якщо кредит виданий за рахунок власних кредитних ресурсів комерційного банку - до 25% від суми кредиту;

- якщо кредит виданий за рахунок залучених ресурсів - не менше 25% від суми кредиту.

При несвоєчасності погашення позики банк стягує, крім передбачених відсотків, штраф не менше 0,5% від суми прострочки за кожен її день.

Санкції можуть застосовуватися і до комерційних банків у разі порушення кредитної дисципліни, наприклад, при несвоєчасності надання позики позичальником може стягуватися пеня в розмірі 0,5% за кожен день відстрочки.

26. Фінансові санкції

Фінансові санкції – це засоби державного примусу, передбачені фінансово-правововими нормами, що покладають на правопорушників додаткові обтягнення у вигляді впливу на їх фінансовий стан.

Фінансово-правові санкції, залежно від способу охорони бюджетних правовідносин, поділяються на:

- правовідновлювальні, реалізація яких спрямована на усунення шкоди, заподіяної протиправними діяннями фінансовим інтересам держави, примусове виконання невиконаних фінансових обов’язків, а також на відновлення порушених фіскальних (бюджетних) прав держави.

Правовідновлювальною фінансовою санкцією є пеня, функція якої полягає у компенсування державі чи місцевому утворенню ту шкоду, а точніше збитки, які вони несуть у зв’язку з несвоєчасною сплатою до відповідних бюджетів податків та інших обов’язкових платежів, несвоєчасним поверненням бюджетних коштів тощо. Пеня як фінансова санція не може встановлюватися угодою сторін, перераховується виключно у доход держави чи місцевого утворення, її стягнення здійснюється у безспірному порядку уповноваженими державними ораганами;

- каральні (штрафні), реалізація яких спрямована на попередження фінансового правопорушення, а також на виправлення і перевиховання порушників фінансового законодавства. Штраф як фінансово-правова санкція відрізняється від адміністративного штрафу і цивільно-правового штрафу.  Штраф як фінансово-правова санкція на відміну від адміністративного не може бути замінений іншим стягненням, уповноважений орган на власний розсуд не може звільнити від накладення фінансового штрафу, виключається можливість стягнення і оскарження штрафу в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення і, досить часто, накладається разом зі стягненням недоїмки по податках та пені.

До порушників фінансового законодавства застосовуються й інші заходи державного примусу такі як попереджувальні заходи (мета - попередження можливих неправомірних дій суб’єктів фінансових правовідносин) та притинаючі заходи (мета – припинення протиправних дій та створення умов для притягнення правопорушника до фінансової чи іншої відповідальності).

27. Склад, класифікація і характеристика грошових надходжень підприємства.

Грошові надходження - це сукупність надходжень коштів за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги, а також виконання інших господарських операцій у процесі операційної, фінансової й інвестиційної діяльності підприємства.

Грошові надходження підприємств можна поділити на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні надходження У світовій практиці 60—70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Вони включають:

— виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. Вона залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень;

— виручку від іншої реалізації. Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, та інше майно;

— доходи від позареалізаційних операцій. Вони формуються за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленому у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, що вважалася безнадійною, але яку було погашено у звітному періоді.

Зовнішні надходження   Доходи від фінансових інвестицій — купівлі і продажу цінних паперів, вкладання тимчасово вільних коштів па депозитні рахунки, лізинг, надання майна в оренду, валютних та інших операцій.

28. Доходи (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг), методи планування і контроль за її надходженням.

Виручка від реалізації товарної продукції є сумою грошових коштів, які надійшли на банківський рахунок підприємства або в касу (готівкою) за відвантажену (відпущену) покупцям продукцію, виконані роботи, надані послуги. Обсяг виручки; від реалізації переважно залежить від обсягу виробництва товарів і послуг, асортименту продукції, її якості.

Величина виручки від продажів функціонально залежить від двох груп факторів:

1) натурального обсягу продажів і ціни на одиницю кожного виду продукції;

2) загальної суми витрат на продану продукцію і прибутку від продажів.

Відповідно виручку можна розглядати або як добуток натурального обсягу продажів на ціни за всією номенклатурою продукції, або як суму витрат і прибутку від продажів.

На обсяг виручки від реалізації також впливає зміна (зростання або зменшення) перехідних залишків нереалізованої товарної продукції; відвантаженої (відпущеної) продукції, неоплаченої покупцями; продукція, що перебуває на відповідальному зберіганні у покупців унаслідок порушень господарських угод.

Плановий обсяг виручки від реалізації продукції Вр обчислюють з використанням "рівняння товарного балансу":

        Вр=3п+Вт-Зк, де Вт - обсяг товарної продукції за певний період (рік, квартал, місяць) за планом підприємства; Зп, 3к - перехідні залишки нереалізованої або реалізованої, але неоплаченої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду.

На практиці використовують два методи розрахунку планового обсягу виручки від реалізації товарної продукції:

1) метод поасортиментного (прямого) розрахунку;

2) метод укрупненого розрахунку, виходячи з плану виробництва загалом.

Метод прямого розрахунку передбачає розрахунок реалізації кожного виду товарів і послуг окремо. Це простий, але трудомісткий метод. Його суть полягає в тому, що для кожної асортиментної позиції визначають:

- очікувані вхідні залишки нереалізованої товарної продукції та реалізованої, але неоплаченої продукції на початок планового періоду;

- планові вихідні залишки такої продукції на кінець планового періоду;

- обсяг реалізації продукції у натуральному вираженні, за якою завершені розрахунки з покупцями;

- обсяг виручки від реалізації у вартісному виразі з урахуванням реалізаційних цін (без ПДВ та акцизного збору).

Згідно з укрупненим методом планування, виручку від реалізації розраховують не за кожним видом продукції окремо, а за всією продукцією, яку виробляють на підприємстві.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров