Тематика теоретичних питань до самостійного вивчення

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 18Следующая ⇒

1.  Сутність та особливість системного підходу.

2. Визначення та особливості кібернетичних систем.

3. Функції систем.                                                                  

4. Принципи систем.

5. Особливості простих та складних систем.

6. Особливості природніх систем.

7. Проблеми керування в складних системах.

8. Проблеми керування в кібернетичних системах.

9. Характеристика головних принципів системного аналізу.

10.  Ідеї та принципи системного аналізу застосовують при дослідженні організацій та фірм.

11.  Поняття емерджентності у системному аналізі.

12.  Поняття синергії та синергетичного ефекту.

13.  Дерево целей.

14.  Метод функціонально-вартісного аналізу для дослідження систем.

15.  Метод РМЕА та його особливості.

16.  Моделі які застосовують до моделювання складних систем.

17. Особливості моделі організації як відкритої системи.

18.  Характеристика внутрішнього середовища організації.

19.  Сутність системного аналізу місії та мети організації.

20.  Суть стратегічного управління з погляду системного аналізу.

21.  Загальні принципи стратегічного планування у економічних системамах.

22.  Основні функції стратегічного планування.

23.  Особливості процесу прийняття рішень.

24.  Транспортна задача.

25.  Умови ризику у ЗПР.

26.  Еврістичні методи для розв’язання ЗПР.

27.  Суть методу згортки.

28. Критерій Гурвіца.

29.  Критерії Вальда та Севіджа.

30.   Особливості та структура інформаційної системи підприємства.

Методика розв’язування задач і задачі для сомостійного розв’язування

Приклад 1

Побудова опорного плану для розв’язання транспортної задачі

Методика розв’язування задач і задачі для самостійного розв’язування

Приклад 1.

  Побудова опорного плану для розв’язання транспортної задачі

Транспортні задачі розв’язуються вручну або за допомогою обчислювальних машин, зокрема першим способом розв’язуються задачі невеликого обсягу. При розв’язуванні задач велике значення має побудова вихідного плану. Від того, який буде план, залежить кількість операцій, а також час, необхідний для оптимального розв’язування.

Побудова початкового плану здійснюється методами:

а) північно-західного кута;

б) найменшої вартості;

в) методом подвійної переваги.

Методи побудови опорного плану транспортної задачі

Як і в звичайному симплексному методі, розв'язування транспортної задачі полягає в цілеспрямованому переборі та перевірці на оптимальність опорних планів. Початком такого ітераційного процесу є побудова першого опорного плану.

Розглянемо методи північно-західного кута, мінімальної вартості, подвійної переваги. Побудову опорного плану зручно подавати у вигляді таблиці, в якій постачальники продукції відповідають рядкам, а споживачі-стовпчикам.

Нехай умови конкретної транспортної задачі подані в табл.1.

Таблиця1.

Ідея методу північно-західного кута полягає в тому, що заповнення таблиці починають не враховуючи вартостей перевезень, з лівого верхнього (північно-західного) кута. У клітину записують менше з двох чисел  та . Далі переходять до наступної клітини в цьому ж рядку або у стовпчику і заповнюють її, і т.д. Закінчують заповнення таблиці у правій нижній клітинці. У такий спосіб значення поставок будуть розташовані по діагоналі таблиці.

Розглянемо цей процес детальніше на прикладі.

Спочатку, не враховуючи вартості перевезень, завжди задовольняють потреби першого споживача , використовуючи запаси першого постачальника . У нашому прикладі (табл.1) потреби споживача  становлять , а запаси постачальника -  одиниць (тобто із запасів першого постачальника можна повністю задовольнити потреби першого споживача), тому в клітину  записуємо менше із значень , тобто 110. Тепер потреби першого споживача повністю задоволені, і переходимо до задоволення потреб наступного (другого) споживача . Обсяг Його потреб . Після задоволення потреб першого споживача залишок запасів першого постачальника становить . Отже, від першого виробника другому споживачеві можна перевезти лише 40 одиниць продукції, тому в клітину  записуємо число 40. Після цього, оскільки запаси першого постачальника повністю вичерпані, переходимо до використання запасів наступного постачальника . Його запаси , а незадоволені потреби другого споживача , тому в клітинку    записуємо число , і другий споживач у такий спосіб також повністю отримав необхідну кількість продукції. Переходимо до задоволення потреб наступного споживача . У результаті часткового використання запасів другого постачальника його залишок продукції становить . Отже, від другого виробника до третього споживача можна перевезти  одиниць продукції. Клітинка  міститиме зазначене число , і цим запаси постачальника  будуть повністю вичерпані. Переходимо до розподілу запасів останнього (третього) постачальника . Залишились незадоволеними потреби третього споживача в обсязі . Для їх задоволення скористаємося запасами постачальника  . У клітинку , записуємо число , і потреби споживача  також повністю задоволені. Переходимо до останнього споживача , з потребами , які повністю задовольняються за рахунок залишку запасів третього постачальника: .

Таблиця 2

	4 110	4   40	2	5
	5	3   10	1  50	2
	2	1	4   10	2   80

Отже, в таблиці 2 у заповнених клітинках знаходяться числа, що означають можливий план перевезень продукції. Сума чисел (перевезень) по рядках дорівнює обсягам запасів постачальників, а сума чисел по стовпцях — обсягам потреб відповідних споживачів.

Аналогічний результат можна отримати, якщо почати з правого нижнього кута таблиці, рухаючись до лівого верхнього. Процедуру методу можна застосовувати також, починаючи розподіл поставок з лівого нижнього кута і рухаючись до правого верхнього по діагоналі. В такому разі спосіб розподілу перевезень можна було б назвати методом південно-західного кута, тому цей метод ще називають діагональним. Метод північно-західного кута є найпростішим, однак і найменш ефективним. Процес відшукання оптимального плану після початкового опорного, визначеного методом північно-західного кута, пов'язаний зі значним обсягом обчислювальних робіт, тому його реалізують на ЕОМ.

Визначимо загальну вартість перевезень згідно з початковим опорним планом. Від першого постачальника до першого споживача необхідно перевезти 110 одиниць продукції за ціною 4 ум. од. (ціна записана в правому верхньому куті кожної клітини), отже коштуватиме  ум. од. Крім того, необхідно пе­ревезти від першого постачальника 40 одиниць продукції до другого споживача за ціною 4 ум. од. і т. д. У такий спосіб визначимо загальну вартість усіх перевезень:  (ум. од.).

Якщо за побудови опорного плану враховувати вартості перевезень, то сумарна вартість всіх постачань може бути зменшена, і отриманий опорний план буде ближчим до оптимального.

Ідея методу мінімальної вартості полягає в тому, що на ко жному кроці заповнюють клітинку таблиці, яка має найменшу вартість перевезення одиниці продукції. Такі дії повторюють доти, доки не буде розподілено всю продукцію між постачальника ми та споживачами.

Складемо за допомогою цього методу план розглянутої задачі (табл.3).

Найменшу вартість мають перевезення, які здійснюються від  до  та від   до  (ціна перевезення одиниці продукції – 1 ум. од.). Заповнимо будь-яку з них, наприклад, . Оскільки постачальник має 60 одиниць продукції, а споживач потребує саме такої її кількості, то в клітину  ставимо значення 60. У такий спосіб запаси другого постачальника повністю вичерпані, а потреби третього споживача повністю задоволені. Також мінімальною є вартість перевезень від третього постачальника до другого споживача, тому заповнимо також клітину .

З клітинок таблиці, що залишились незаповненими, вибираємо наступне мінімальне значення вартості перевезень, яке дорівнює 2 ум.од. - для клітин , ,  та .

 Заповнення клітин  та  неможливе, оскільки постачальник А₂ вже повністю вичерпав власний обсяг запасів, задовольняючи потреби споживача  , а споживач , повністю задовольнив свої потреби. Отже, можна заповнити тільки клітину  чи . Заповнимо . Обсяг запасів , причому 50 одиниць продукції вже надано другому споживачеві. Отже, маємо залишок , а потреби , тому від третього постачальника до першого споживача плануємо перевезти 40 одиниць продукції. Тепер у клітину  неможна записати будь-який обсяг постачання, оскільки запаси третього постачальника вже повністю вичерпані.

Знову вибираємо найменшу вартість для клітин таблиці, що залишилися пустими, і продовжуємо процес доти, поки всі запаси не будуть розподілені, а потреби — задоволені.

В результаті таких міркувань отримали початковий опорний план, загальна  вартість перевезень для якого становить:

 (ум. од.).

Значення цільової функції менше за попередній варіант, значить цей план ближчий до оптимального.                                                                  

Таблиця 3.

	4 70	4	2	5 80
	5	3	1 60	2
	2 40	1 50	4	2

Метод подвійної переваги. Якщо розмірність задачі досить велика, то перебір за методом мінімальної вартості ускладнюється. В такому разі спростити пошук клітин з найменшими вартостями можна, застосовуючи метод подвійної переваги.

Згідно з процедурою цього методу перед початком заповнення таблиці необхідно позначити будь-якими символами клітинки, які містять найменшу вартість у рядках, а потім — у стовпчиках. Таблицю починають заповнювати з клітинок, позначених двічі (які містять вартості, що є мінімальними і в рядку, і в стовпчику). Далі заповнюють клітинки, позначені один раз (що містять мінімальні вартості або в рядку, або в стовпчику), а вже потім — за методом мінімальної вартості.

Таблиця 4

	4       110	4	V 2	5       40
	5	3	VV  1      60	V 2
	V 2	VV 1        50	4	V 2

 (ум.од.).

Застосування для побудови опорного плану даного методу уможливлює отримання найменшого у зіставленні з розглянутими вище значення цільової функції. Отже, такий план є найближчим до оптимального.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров