Визначення інтегрального ступеня чорноти твердого тіла калориметричним методом

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 14Следующая ⇒

Мета роботи: вивчення основних закономірностей теорії променистого теплообміну, ознайомлення з методикою дослідження інтегрального ступеня чорноти твердого тіла.

Короткі відомості з теорії

Тепловим називають електромагнітне випромінювання, яке визначається температурою тіла. При температурах 273 … 4000 К теплове випромінювання займає інтервал довжин хвиль приблизно 0,7 … 1000 мкм, тобто включає червону ділянку видимого спектру і інфрачервоне випромінювання аж до міліметрових хвиль. Видимий спектр (0,4 … 0,8 мкм) є тепловим випромінюванням поверхні Сонця, температура якої 6000 К.

Більшість твердих та рідких тіл випромінюють енергію всіх довжин хвиль в інтервалі від 0 до , тобто мають суцільний (неперервний) спектр випромінювання. До твердих тіл, спектр випромінювання яких суцільний, відносяться непровідники і напівпровідники електрики, метали з окисленою шорсткою поверхнею. Метали з полірованою поверхнею, багатоатомні гази і пари (СО₂, Н₂О та ін.) характеризуються селективним (переривистим) спектром випромінюванням. Одноатомні та двоатомні гази прозорі для інфрачервоного випромінювання. Тверді тіла випромінюють і поглинають енергію тонким поверхневим шаром. Випромінювання і поглинання газів має об’ємний характер. Інтенсивність випромінювання залежить від природи тіла, його температури, довжини хвилі, стану поверхні, а для газів – ще від товщини шару і тиску.

Залежність інтенсивності випромінювання від температури значно більша, ніж в процесах теплопровідності і конвекції. Тому при високих температурах основним видом переносу є теплове випромінювання.

Поверхневою густиною потоку випромінювання , Вт/м², називають величину , де  – енергія, Вт, яка випромінюється площадкою , м², за усіма напрямками півсфери (рис. 5. 1, а).

Енергетична яскравість , Вт/(ср · м²), визначається співвідношенням

,

де – , Вт, – енергія, що випромінюється площадкою ,м², усередині тілесного кута , ср, в напрямку, який складає кут з нормаллю (рис. 5.1, б).

Для дифузних випромінювачів енергетична яскравість не залежить від напрямку, тому

; .

Останній вираз називають законом Ламберта (законом косинусів).

Величини  і  є інтегральними характеристиками, тобто відносяться до сумарного випромінювання за усіма довжинами хвиль. Спектральна густина  і інтенсивність  випромінювання записують у виді

; ,

де  і  – характеристики випромінювання у інтервалі довжин хвиль від  до . Зв'язок між спектральними і інтегральними величинами дають формули:

; .

Розрізняють власне (), падаюче (), відбите (), поглинуте (), ефективне () і результуюче () випромінювання. Власне випромінювання визначається виключно температурою і оптичними властивостями поверхні. Падаючий на непрозору поверхню променистий потік частково відбивається і частково поглинається: . Ділення обох частин рівності на  приводить до співвідношення

,

де  – коефіцієнт відбиття;  – коефіцієнт поглинання. Отже якщо тіло добре відбиває променисту енергію, воно погано її поглинає. Для абсолютно чорного тіла  і .

Густина потоку ефективного випромінювання визначається як

.

Результуюче випромінювання є різниця між власним випромінюванням тіла і тією частиною падаючого зовнішнього випромінювання, яке поглинається цим тілом,

.

Величина  визначає потік енергії, який дане тіло передає оточуючим його тілам у процесі променистого теплообміну.

Закон Планка встановлює співвідношення між спектральною густиною випромінювання абсолютно чорного тіла , довжиною хвилі  і абсолютною температурою :

,

де  = 3,74 ∙ 10^-16 Вт ∙ м²;  = 1,44 ∙ 10^{-2 м ∙ К. Зі збільшенням температури зростає рівень випромінювання на всіх довжинах хвиль і відбувається зміщення максимуму випромінювання у бік коротких хвиль.}

Закон Стефана – Больцмана визначає залежність інтегральної густини потоку випромінювання від абсолютної температури:

.

Величина  Вт/(м² · К⁴) є сталою Стефана – Больцмана.

У технічних розрахунках закон Стефана – Больцмана зручно застосовувати в іншій формі:

,

де  – коефіцієнтом випромінювання абсолютно чорного тіла; =5,67 Вт/(м² · К⁴).

Спектральним і інтегральним ступенем чорноти реальних тіл називають величини  і . Для сірих тіл при фіксованій температурі ; . У відповідності до закону Кірхгофа . Для сірих тіл рівні і інтегральні характеристики: .

Ступінь чорноти  залежить від природи тіла, його температури, стану поверхні. Для металів із збільшенням температури вона зростає. При шорсткості поверхні, її забрудненні або окисненні  може збільшуватися у декілька разів. Наприклад, для полірованого алюмінію  = 0,04 … 0,06, при окисненні його поверхні  = 0,2 … 0,3. Значення  в залежності від температури і стану поверхні для різних матеріалів отримують дослідним шляхом.

Власне випромінювання реальних тіл розраховують за формулою

.

Кутовим коефіцієнтом випромінювання називають величину

,

де  – повний потік випромінювання тіла 1 за усіма напрямками;  – частка потоку випромінювання тіла 1, що падає на тіло 2. Для дифузного випромінювання кутові коефіцієнти визначаються виключно геометрією системи. Розглядаючи термодинамічну рівновагу тіл  і , які обмінюються теплотою випромінюванням, отримують властивість взаємності кутових коефіцієнтів: . Властивість замкнутості  витікає з закону збереження енергії для замкнутої системи  тіл. Кутовий коефіцієнт  дорівнює нулю у випадку не увігнутих (плоских і опуклих) тіл.

У випадку теплообміну випромінюванням між тілом, яке не має увігнутості, і його оболонкою (рис. 5.2) ,  і результуючий потік випромінювання, Вт, виражається формулою [ 1, 3, 6 ]:

                           ,                   (5.1)

де приведений ступінь чорноти

                               .                            (5.2)

Коли тіло випромінює у необмежений простір (  >> ) з (5.2) витікає, що , тобто приведений ступінь чорноти визначається ступенем чорноти меншого тіла. У цьому випадку формулою (5.1) можна користуватися для визначення ступеня чорноти меншого тіла:

                            .                     (5.3)

Співвідношення (5.3) лежить в основі калориметричного методу визначення інтегрального ступеня чорноти тіл. В калориметричному методі інтегральний ступінь чорноти визначається за тепловим потоком , що випромінює досліджуване тіло, і температурам поверхонь  і . Поверхня досліджуваного тіла може передавати теплоту не тільки випромінюванням, але й конвекцією і теплопровідністю. Однак при достатньому розрідженні повітря тепловий потік від тіла передається практично тільки за рахунок випромінювання, тому з внутрішньої порожнини калориметра необхідно відкачувати повітря до тиску приблизно 10^{-5 мм. рт. ст. З іншими методами (радіаційним, регулярного режиму) можна ознайомитись в [2, 4, 5].}

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов