Міністерство охорони здоров ’ я україни

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 6Следующая ⇒

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ ’ Я УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЗАПОРІЗЬКОГО державн ОГО МЕДИЧНОГО університет У

Циклова комісія професійної та практичної підготовки

(хірургічних дисциплін)

Лекція

З навчальної дисципліни ФІЗІОЛОГІЯ

ТЕМА № 10. Фізіологія органів травлення.

(2 год.)

Для студентів відділення

«Сестринська справа»

Запоріжжя – 2012

Лекцію підготував: Складанна О.С. – викладач вищої кваліфікаційної категорії.

Схвалено на засідання циклової комісії _____________________.

Протокол №___ від _______ 2012 року.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Основні функції системи травлення. Типи травлення. Основні принципи і

 механізми регуляції травлення.

2. Травлення в ротовій порожнині. Склад і властивості слини, її значення у

 травленні, механізм секреції, регуляція виділення.

3. Склад і властивості шлункового соку, регуляція виділення. Механізм

 евакуації хімусу зі шлунка в дванадцятипалу кишку.

4. Склад і властивості травного секрету підшлункової залози. Нервова та

гуморальна регуляція панкреатичної секреції.

5. Роль печінки у травленні. Нетравні функції печінки.

6. Травлення в тонкій і товстій кишках.

7. Особливості всмоктування речовин у відділах травного каналу, його

механізм.

Література:

1. Нормальна фізіологія / За ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – 608 с.

2. Фізіологія:Навч. посіб / За ред. В.Г. Шевчука. – Вінниця: Нова книга, 2005.

3. Філімонов В.І. Фізіологія людини у питаннях та відповідях: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. –Вінниця:Нова книга, 2009. – 488 с.

4. Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник для мед. ВНЗ І–ІІІ рівнів акред. – К.: Медицина, 2011 – 488 с.

Джерела мережі Інтернет:

1. Медицинский информационный портал – Електронний ресурс – Режим доступу: meduniver.com.

2. Медицинская информационная сеть – Електронний ресурс – Режим доступу: www.medicinform.net.

Література для поглибленого вивчення:

1. Плахтій П.Д. Фізіологія людини. Обмін речовин і енергозабезпечення м’язової діяльності. – К.: Професіонал, 2006. – 464 с.

2. Плахтій П.Д. Фізіологія людини: Практикум для вищих навчальних закладів. – Кам’янець-Подільський, 2005. – 240 с.

3. Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг / Пер. з англ. – Львів: БаК, 2002. – 784 с.

4. Физиология человека: в 3-х томах / Пер. с англ.; под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. – М.: Мир, 1996.

5. Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища шк., 2003.

Мета лекції:

    Дидактична: життєдіяльність організму можлива лише за умови постійного надходження в організм поживних речовин. Вони необхідні як джерело енергії і як будівельний матеріал для росту організму, для оновлення клітин і відновлення відмираючи частин тканин. До поживних речовин відносяться білки, жири, вуглеводи. Організму необхідні також мінеральні солі і вітаміни. Всі ці речовини поступають в організм з їжею, але тільки мінеральні солі, вода і вітаміни засвоюються в тому вигляді, в якому вони містяться в їжі. Білки, жири та вуглеводи розщеплюються в травному каналі і всмоктуються в кров та лімфу.

    Виховна: показати необхідність знань теми для подальшого вивчення всіх клінічних дисциплін, розвити логічне мислення, вміння аналізувати.

ВСТУП

У порожнині рота відбувається початковий аналіз речовин, що надходять в організм, рефлекторно сигналізація органам системи травлення з рецепторів слизових оболонок, після чого розпочинається хімічне, механічне оброблення їжі та всмоктування деяких речовин.

У шлунку, тонкій та товстій кишках відбувається процес травлення. Кінцевим результатом діяльності системи травлення є надходження у внутрішнє середовище організму поживних речовин, води, вітамінів, електролітів та мікроелементів.   

ВИСНОВОК

до першого питання:

Таким чином, система травлення виконує такі основні функції:

­ секреторну (утворення секретів, що забезпечують процеси гідролізу харчових речовин);

­ моторну (подрібнення, перемішування і просування харчової маси травним трактом);

­ усмоктувальну (надходження продуктів гідролізу в кров та лімфу);

­ екскреторну (виділення з організму кінцевих продуктів обміну, а також деяких токсичних речовин);

­ захисну;

­ інкреторну;

­ аналізаторну;

­ гемопоетичну;

­ гомеостатичну.

Усі вони забезпечуються і регулюються відповідними нервовими й гуморальними механізмами, є взаємозалежними та взаємозумовленими.

ВИСНОВОК

до другого питання:

Таким чином, у дорослої людини за добюу утворюється 0,5 – 2 л слини. Слина формує та вкриває слизом харчову грудку і сприяє ковтанню; під впливом ферментів слини починається гідроліз вуглеводів. Вона сприяє виникненню смакових відчуттів завдяки розчиненню харчових речовин і дії на смакові рецептори. Екскреторна функція слини полягає в тому, що зі слиною можуть виділятися деякі продукти обміну, лікарські речовини. Захисна функція слини полягає у відмиванні подразнювальних речовин, які потрапляють у порожнину рота, бактерицидній дії завдяки лізоциму і кровоспинній дії у зв’язку з наявністю тромбопластичних речовин.

ВИСНОВОК

до третього питання:

Таким чином, протягом доби у дорослої людини утворюється близько 2 – 2,5 л шлункового соку, який складається з води та сухого залишку і представлений органічними та неорганічними речовинами. Головною неорганічною сполукою є хлористоводнева кислота, яка сприяє набряканню білків, полегшуючи гідроліз, перетворенню пепсиногенів на пепсини; виконує захисну функцію, бо має бактерицидні властивості; стимулює виділення клітинами слизової оболонки дванадцятипалої кишки гормону секретину; сприяє моторній та евакуаторній функції шлунка.

Органічна частина шлункового соку в основному представлена ферментами – пепсиногенами, які виділяються в неактивному стані і під впливом хлористоводневої кислоти перетворюються на пепсин активні ферменти, які гідролізуються білки до поліпептидів.

Шлунковий сік виділяється завдяки впливу нервово-рефлекторних, гормональних подразників та дії екстрактивних речовин.

ВИСНОВОК

до четвертого питання:

Таким чином, за добу у дорослої людини виділяється 1,5 – 2 л підшлункового соку. Сік підшлункової залози містить найповніший склад ензимів, що гідролізують білки, жири, вуглеводи і нуклеїнові кислоти: пептидази, ліпази, амілази і нуклеази. Усі вони активні в слабо лужному середовищі.

Регулювання панкреатичної секреції здійснюється і забезпечується комплексом нейрогуморальних механізмів.

ВИСНОВОК

до п’ятого питання:

Таким чином, у печінці за добу утворюється близько 1 л жовчі, яка бере участь у засвоєнні жиру, регуляції моторики кишок, виведенні продуктів обміну – жовчних пігментів, холестерину тощо.

Умовні і безумовні рефлекси, які пов’язані із вживанням їжі, сприяють виділенню невеликої кількості жовчі. Основний механізм регулювання утворення і виділення жовчі – гуморальний.

ВИСНОВОК

до шостого питання:

Таким чином, в тонкій кишці завершується етап механічного та хімічного оброблення їжі, а також відбувається всмоктування речовин. За добу утворюється близько 1,8 л соку, який містить значну кількість різних ферментів (близько 22), які беруть участь у завершальних стадіях гідролізу білків, жирів та вуглеводів.

Із тонкої кишки порції хімусу через ілеоцекальний сфінктер переходять у товсту кишку. Сік товстої кишки за відсутності дії механічного подразнення виділяється в незначній кількості. Він містить слиз та епітеліальні клітини, невелику кількість пептидаз, ліпаз, амілаз і нуклеаз, які не мають суттєвого значення в гідролізі органічних речовин.

Істотну роль у процесі травлення в товстій кишці відіграє мікрофлора, яка бере участь у синтезі вітамінів (групи В і К); під дією мікроорганізмів відбувається гниття білків, бродіння вуглеводів.

ВИСНОВОК

до сьомого питання:

Таким чином, всмоктування – перехід поживних речовин із травного каналу в кров і лімфу, воно відбувається у різних відділах травного каналу. Механізм всмоктування відбувається завдяки пасивному транспорту без витрат енергії і здійснюється за концентраційним, осмотичним та електрохімічним градієнтами речовин, які транспортуються, та активному з витратами енергії, коли транспорт речовин здійснюється через мембрани проти концентраційного, осмотичного і електрохімічного градієнтів за допомогою спеціальних ферментативних транспортних систем.

Загальний висновок: Таким чином, травлення – фізіологічний процес, завдяки якому відбувається фізичне й хімічне перетворення їжі, після чого поживні речовини всмоктуються з травного каналу, надходять у кров та лімфу та засвоюються організмом для реалізації його пластичних і енергетичних потреб. У процесі травлення беруть участь органи травлення та нервово-гуморальні механізми регуляції їхніх функцій.

Система органів травлення складається з травного каналу, завдовжки 8 – 10 м (ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки) та залоз (печінка, підшлункова залоза, три пари великих слинних залоз), які знаходяться поза травним каналом.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ ’ Я УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии