Податкове правопорушення: поняття, склад, види.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 9Следующая ⇒

Об'єктом податкового правопорушення є суспільні відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування і в процесі реалізації яких формується доходна частина бюджетів та цільових фондів. Залежно від особливостей об'єкта виокремлюють два види податкових правопорушень:

§ правопорушення, що посягають на податкові відносини, пов'язані з безпосереднім здійсненням податкових стягнень і безпосередньо спричинюють фінансові втрати держави, органів місцевого самоврядування;

§ правопорушення, що посягають на відносини, які забезпечують додержання встановленого порядку управління в сфері оподаткування.

Зазначена класифікація має практичне підґрунтя: у разі не подання платником податків податкової декларації у визначений законодавством строк, він сплачує штраф незалежно від фактичної сплати податку чи збору.

Об'єктивна сторона податкового правопорушення визначається умовами його настання, тобто, конкретним змістом протиправного діяння: саме діяння, шкідливе для суспільства, його наслідки,причинний зв'язок між діянням і наслідком, час вчинення правопорушення, способи, повторність. Податкове правопорушення може бути скоєне різними способами і може виражатися як в дії, наприклад, заниження податкового зобов'язання, так і в бездіяльності — неподання платником податків податкової декларації. За наслідками скоєного діяння в теорії права виділяють два види складів правопорушень: матеріальні і формальні.

Матеріальним складом називається такий склад, об'єктивна сторона якого включає не тільки дію чи бездіяльність, але також і наслідки, які знаходяться в причинному зв'язку з ними. Відсутність причинного зв'язку є підставою для звільнення особи від фінансово-правової відповідальності. Прикладом правопорушення, склад якого є матеріальним, є декларування платником податківпереоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Відповідно, якщо дії вказані в цій нормі, не спричинили вказаних в ній наслідків, то відповідальність за їх вчинення не застосовується.

При формальному складі об'єктивна сторона складається тільки з дії чи бездіяльності. Наприклад, неподання платником податків податкової декларації у строки визначені законодавством. В даному випадку відповідальність наступає незалежно від наслідків діяння. Серед інших ознак об'єктивної сторони складу податкового правопорушення необхідно виділити час вчинення правопорушення, він відіграє роль при визначенні порушеної норми, а також при віднесенні її до звітного періоду. Такі ознаки, як місце і обстановка при застосуванні податкової відповідальності, не враховуються.

Суб'єкт податкового правопорушення — особа, яка вчинила податкове правопорушення і відповідає ознакам, встановленим законом. Суб'єктами податкових правопорушень є суб'єкти податку. В якості таких можуть фігурувати й інші особи, наприклад, в Канаді податковим органам надано право накладати стягнення на податкових консультантів за «надміру агресивне податкове планування» (податкову оптимізацію).

Можна виділити такі групи податкових правопорушень:

§ правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку, складення і подання бухгалтерської та податкової звітності;

§ правопорушення проти виконання дохідної частини бюджетів;

§ правопорушення проти обов'язків по сплаті податків;

§ правопорушення проти контрольних функцій податкових органів.

§ 55. Обов'язки платників податків.

§      16.1.1. стати на облік у контролюючих органах в порядку,
встановленому законодавством України;

§      16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат,
складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та
зборів;

§      16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку,
встановленому податковим та митним законодавством, декларації,
звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою
податків та зборів;

§      16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах,
встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

§      16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу
контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством)
документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних
із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань),
первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову
звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою
податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються
конкретний перелік документів, які повинен надати платник
податків, та підстави для їх надання;

§      16.1.6. подавати контролюючим органам інформацію, відомості
про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням
податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання
(щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови
використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання
внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

§      16.1.7. подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у
строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

§      16.1.8. виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо
усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та
митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення
перевірки;

§      16.1.9. не перешкоджати законній діяльності посадової особи
контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та
виконувати законні вимоги такої посадової особи;

§      16.1.10. повідомляти контролюючим органам за місцем обліку
такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом
трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім
випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено
законом на орган державної реєстрації);

§      16.1.11. повідомляти контролюючі органи про зміну
місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання
фізичної особи - підприємця;

§      16.1.12. забезпечувати збереження документів, пов'язаних з
виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених
цим Кодексом;

§      16.1.13. допускати посадових осіб контролюючого органу під
час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій
(крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів
чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для
проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та
зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
56. Фінансові санкції за податкові правопорушення Фінансові санкції за порушення податкового законодавства
Запобігання податковим правопорушенням не завжди веде до очікуваних наслідків, тому особливого значення набувають питання регулювання покарань за здійснення податкових проступків та злочинів.
Застосування санкцій можна класифікувати за кількома підставами.
За характером впливу; безпосереднє покарання - санкції, що впливають безпосередньо на платника, його майновий стан (позбавлення волі, штраф, конфіскація об'єктів оподаткування тощо); опосередковане покарання - санкції, які безпосередньо не завдають Майнових втрат платникові, проте зменшують його надходження у перспективі або обмежують його діяльність (арешт рахунку, тимчасове припинення діяльності підприємства тощо).
За галузевим характером: кримінальна, адміністративна та фінансова санкції.
До санкції фінансово-правових норм, які застосовуються у разі порушення податкового законодавства, належать: стягнення донарахованих сум податків, інших обов'язкових платежів; штрафи; пеня, адміністративні штрафи. Слід чітко зазначити, що в даному разі йдеться саме про перелік санкцій, які визначаються у фінансово-правових нормах (у даному разі податкових), однак зазначені санкції не є в чистому вигляді фінансовими санкціями, особливо щодо адміністративних штрафів.
Сукупність існуючих санкцій можна поділити на групи за їх однорідністю, зокрема: санкції за порушення порядку ліцензування, санкції за порушення податкової дисципліни, касової дисципліни тощо. Особи, на яких накладаються фінансові санкції та адміністративні штрафи, перелік порушень, а також найменування органів, що накладають санкції, чітко визначаються у законодавстві.
З 1 січня 2001 р. в Україні діє спеціальний закон, який встановлює перелік санкцій за порушення податкового законодавства, - Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. Після прийняття цього Закону було внесено значні зміни до порядку визначення й застосування санкцій до законодавчих актів, що регулюють порядок сплати податків, та Закону України "Про державну податкову службу України". Було також припинено дію Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" від 4 березня 1998 р. № 167/98.
У зазначеному Законі податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене з платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пеня- плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу чи на день його (або його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством. При нарахуванні пені у зв'язку з несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання застосовується Інструкція про порядок нарахування та погашення пені, затверджена наказом ДПА України від 1 березня 2001 р. № 77 та зареєстрована у Мін'юсті 16 березня 2001 р. за №240/5431.
Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Штрафні санкції накладаються контролюючими органами у таких розмірах:
Вид порушення податкового законодавства і розмір штрафу:
1) неподання податкової декларації у встановлені податковим законодавством строки - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) для фізичних осіб, які обіймають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом перебування на такій посаді - 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків додатково до штрафу, передбаченого за неподання податкової декларації - 10 % суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 % від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4) коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків - 5 % від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 25 % такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
5) коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за вчинення злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах (кваліфікується за ст. 212 КК України) - 50 % від суми недоплати, але не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку - 10% такої суми;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку - 20 % такої суми;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку - 50 % такої суми;
7) коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим - додатково штраф у розмірі 100%) суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави;
8) коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу) і якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати - штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявить факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Примусове стягнення- звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.
Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 вищезгаданого закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (господарського суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів встановлюється законодавством про банкрутство. Слід зазначити, що стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пп. 3.1.2 Закону). Певну увагу слід приділяти відповідальності банків, які опосередковано беруть участь у податкових відносинах як посередники, що здійснюють грошові трансферти. Якщо банк є безпосереднім порушником термінів зарахування податків на бюджетні рахунки від платників податків, він нестиме відповідальність. Відповідно до п. 16.5 ст. 16 Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Однак не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.
Штрафні санкції податкові органи нараховують згідно з Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 17 березня 2001 р. № 110 та зареєстрованою в Мін'юсті 23 березня 2001 р. за № 268/5459 з урахуванням внесених змін.
Податкова відповідальність базується на принципах невідворотності, законності, справедливості покарання та його індивідуалізації. Принцип невідворотності податкової відповідальності означає, що у разі вчинення податкового правопорушення платник податку неминуче повинен зазнати заходів податкової відповідальності. Принцип законності у податковій відповідальності означає передусім застосування податкових санкцій у суворій відповідності до закону, а також установлення цієї відповідальності виключно податковим законодавством. Справедливість покарання означає встановлення його точної міри, що адекватна мірі податкового правопорушення.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться:

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США