Внутрішньопол стан США 1918-22

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 12Следующая ⇒

Після ПСВ США вийшли на перше місце в світі за виробництвом, обігнавши попереднього лідера світової економіки Британію. США пізно вступили у війну і мали значний зиск від військових поставок державам Антанти. 20-ті роки в США отримали назву ревучих в зв'язку зі швидким розвитком економіки, зростання рівня добробуту й динамікою суспільного життя. При правлінні президентів Воррена Гардінга та Калвіна Куліджа були ств сприятливі умови для розвитку великого бізнесу. Облікова ставка підтримувалася на рівні 3 %. Капіталовкладення приносили значні прибутки, ціни акцій стрімко росли. Однак, швидкий ріст призвів до перегрівання економіки, що вилилося в біржову катастрофу.

Гардінг (1921 -23) - ств бюджетного бюро, що відповідало за економне застосування бюджетних коштів. Екон регулювання Вільсона було усунене скрізь, де тільки можна. Податкові закони понизили податкові ставки з високих доходів, митні закони підвищили мита на с/г і пром продукти. Перше загальне обмеження імміграції зафіксувало в 1921 національну квоту і обмежило щорічну імміграцію 355 825 персонами. Уряд Гардінга надав більше 2 мільярдів доларів у кредит фермерам і законодавчо підтримав с/г кооперації зі збуту. Також він вперше сприяв будівництву федеральних автомобільних доріг. Президент амністував засуджених до позбавлення волі супротивників війни, і публічно нагадав на Півдні країни про цивільні права для чорних американців. Він не зміг провести через Конгрес закон проти лінчування і створення міністерства суспільної добродійності, оскільки в 1922 взагалі зросли проблеми у відносинах з Конгресом. Суперечливо складалися відносини уряду з профспілками. Гардінг добився 8-год роб дня в сталеливарній промисловості, але жорстокі дії міністра юстиції Доерті проти страйку залізничників привели у вересні 1922 до відчуження багатьох профспілок від політики уряду. У листопаді 1922 проміжні вибори в Конгрес принесли республіканцям явну поразку. Саме при Куліджі індіанці отримали повноправне американське громадянство, разом з тим проблема афро-американців була не розв'язана, і 1920-і роки відзначені різким сплеском діяльності Ку-Клукс-Клану і судів Лінча.

Доба проспериті і США.

Правління Куліджа (1923 -29), який керувався принципом невтручання в економіку, було досить успішним. Штати переживали бурхливе економічне зростання («Процвітання», «Двадцяті, що ревуть»), яке породило теорію «просперіті» - вічного економ. процвітання, на ділі виявилася ілюзією.

У 1920-х економіка США перебувала на підйомі, з 1925-го по 1929 ВВП країни зріс на 14,3%, з'явилися нові, «інноваційні» види товарів - автомобілі, радіоприймачі, літаки, розвивалися автомобільна, хімічна, електротехнічна, радіотехнічна галузі. Розвиток економіки призвів до зростання життєвого рівня населення, підвищення обсягу його заощаджень, що також позитивно вплинув на розвиток фондового ринку. Інфляція була незначною. В економічній ідеології того часу домінувала доктрина невтручання держави в економіку.

До 1928 р. екон зростання стало сповільнюватися - зниження споживчого попиту і скорочення капіталовкладень в економіку. Незважаючи на стрімке зростання нових галузей промисловості, в деяких традиційних - легкої, вугледобувної промисловості, сільському господарстві - стали проявлятися ознаки надвиробництва. Найбільші проблеми були в аграрному секторі.

Тривав процес концентрації виробництва, при якому тисячі дрібних і середніх підприємств поглинали більш великими. Близько 200 найбільших корпорацій, серед яких виділялися фінансові групи Рокфеллера, Моргана, Меллона, Дюпон, контролювали до 50% національного багатства США.

Біржовий кредит був досить доступний. Зростанню спекуляцій сприяла доступна процентна ставка по кредиту, що складала для брокерів близько 12%. Інвестори активно будували «піраміди»: закладаючи куплені акції, на отриманий кредит купувалися нові акції і т. д. Деякі з акцій були по суті «пустишками», не забезпечені реальними активами.

Тоді ж стали з'являтися інвестиційні компанії, купували акції на кошти пайовиків. Широкий масштаб взяло маніпулювання цінами і змови між спекулянтами. Перетворюючи ринок на інструмент отримання легких доходів, гравці поступово підривали його стабільність. Зростання фондового ринку породжувало ілюзію екон процвітання, През Гувер (1929 -33) заявив, що у нього немає побоювань за майбутнє країни. Незважаючи на ряд попереджень, фінансова еліта того часу в основній масі давала позитивні прогнози. Провідні фінансові газети продовжували «заряджати» обивателя, підтримуючи ілюзії «вічного двигуна».

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США