Написання слів іншомовного походження

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 5Следующая ⇒

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л - у словах: аероплан, баї, план, новела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л- у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж, канцелярія, ілюстрація, полярний тощо.

· Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція.

· У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, сума, маса, каса, колектив, група, метал.

· Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

· Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, їм-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: ірраціоначьний, сюрреалізм.

· Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Гілландія, Марокко, Міссурі.

· У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), Міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо).

· На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не й: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

· В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іс: дієта, гігієна, клієнт.

· Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сіцілія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

· Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні.

· Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор.

· Після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и: директор, тираж, позиція, система, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

· В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний.

· Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д,т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельеза, трельяж:. Ньютон, Віньї (але мадяр).

· Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.

Основні правила переносу з рядка в рядок

· У слові стільки складів, скільки є голосних звуків.

· Приголосний, який стоїть безпосередньо перед голосним і у вимові зливається з ним, належить до того самого складу, шо й голосний: че-ка-ють (а не чек-ай-уть), спо-ді-ва-ти-ся, си-джу, бо-йо-вий.

· Але якщо префікс або частина складного слова закінчується на приголосний, то перед наступним голос­ним цей приголосний відходить до попереднього складу: роз­-орати, без-іменний, пед-інститут, пів-острів.

· Між голосними може бути не один, а два й більше приго­лосних звуків, як, наприклад, у словах казка, сестра. Тоді поділ на склади відбувається так, щоб гучність звуків на по­чатку кожного складу поступово наростала. Тому: сонорний, що стоїть перед приголосним, відходить до попереднього складу: чай-ка, гол-ка, гор-дий, зав-жди, пір’-ін-ка, вій-на, сім’-я; дзвінкий, шо стоїть перед глухим, теж відходить до попе­реднього складу: каз-ка, книж-ка, гряд-ка, зуб-ці, в інших випадках приголосні переважно відходять до наступного складу: се-стра, ру-шник, у-смі-шка, ре-п ‘ях, о-брій.

· Склади бувають відкриті і закриті. Склад, що закін­чується на голосний звук, називається відкритим: го-ра, го-во-рю, ду-ма-ю, сві-тло. Склад, що закінчується на приго­лосний звук, називається закритим: гір-ський, край-ній, ком-­форт.

· Частини слів із рядка в рядок переносяться так, як ці сло­ва на слух діляться на склади: кар-ти-на, ра-джу-ся, за-твер-дже-но, над-зви-чай-ний.

Не можна:

а) залишати чи переносити одну букву, тому такі слова, як олія, одяг, удар, ящик, мрія, не діляться для переносу;

б) розривати буквосполучення дж, дз, які позначають одну фонему: си-джу (а не «сид-жу»), хо-джу (а не «ход-жу»), ґу-дзик (а не «гуд-зик»); але: від-жив (а не «ві-джив»), під-звіт (а не «пі-дзвіт» і не «підз-віт»);

в) у складному слові відривати від другої частини одну букву, якшо вона не становить складу: дво-значний (а не «двоз-начний»), само-скид (а не «самос-кид»), землевласник (а не «землев-ласник»);

г) розривати ініціальні, а також комбіновані абревіатури: ЧАЕС, УНІАН, МАГА ТЕ, НАТО.

Апостроф і м’який знак завжди залишаються при попе­редній букві: бур’-ян, об’-єм, паль-ці.

Також не можна:

а) відривати скорочення від слів, яких вони стосуються: М. С. Грушевський (а не «М. С. // Грушевський»), проф. Тоцька (а не «проф. // Тоцька»), 2002 р. (а не «2002 // p.»), 25 км (а не «25 // км»), 200 куб. см (а не «200 // куб. // см»);

б) переносити закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс: 2-го (а не «2- // го»), 16-му (а не «16- // му»);

в) розривати графічні скорочення: т-во, р-н, вид-во, і т. д., і т. ін., і т. я.

Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, які закривають попередній ря­док, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии