Загальна характеристика інвентаризації житлового фонду

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 11Следующая ⇒

Для одержання даних про житловий фонд, його кількісний та якісний склад, правовий і юридичний статус, вартісні характеристики, кількість проживаючих громадян і т.п. проводиться державний облік будинків, квартир та інших житлових приміщень. Державному обліку підлягають усі житлові будинки і приміщення в інших будівлях, що призначені для постійного проживання, а також службові житлові приміщення і гуртожитки. Житлові будинки і приміщення в інших будівлях включаються в склад фонду після прийняття їх в експлуатацію державною приймальною комісією, реєстрації і технічної інвентаризації.

Не враховуються в складі житлового фонду дачі, літні садові будиночки, інші будівлі і приміщення, які призначені для сезонного тимчасового проживання. В житловий фонд не входять нежитлові приміщення в житлових будинках, що призначені для торгових, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Розрізняють житлові і нежитлові будівлі.

Житлова будівля - будинок постійного типу, який розрахований на довгий термін проживання.

Нежитлова будівля - будинок, призначений для виробни­чих, торговельних, культурно-просвітніх, лікувально-санаторних, комунально-побутових, адміністративних та інших потреб.

Будівля - окремий будинок, що складається з однієї або декількох частин, які становлять одне ціле.

На земельній ділянці будівлі поділяються на основні і службові.

Основною називається будівля, яка серед інших є головною за функціональним призначенням, за капітальністю побудови й архітектурними ознаками. На одній земельній ділянці може бути одна або більше основних будівель.

Службовою є будівля, яка по відношенню до основної має підпорядковане., другорядне значення. При технічній інвентаризації внутрішні приміщення службових будівель не обміряються і не враховуються. До службових приміщень відносять гаражі, сараї, навіси, дворові потреби тощо.

Дворовими спорудами називають будівлі допоміжного, господарського призначення: колодязі, огорожі, ворота, дворові покриття тощо.

Прибудовою називається частина будівлі, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, яка є допоміжною по відношенню до будівлі і має з ним одну /або більше/ загальну капітальну стіну. Прибудови у переважній більшості мають внутріш­нє сполучення з основною будівлею. До них потрібно відносити: прибудовані кухні, житлові прибудови, сіни, тамбури, веранди тощо.

Всі прибудови поділяються на опалювані і неопалювані. Загальна площа приміщень в опалюваних прибудовах враховується у складі житлового фонду.

Житловий будинок - будівля, яка має поштовий номер, уся або не менше ніж половини загальної площі якої призначені для постійного проживання, розташована на земельній ділянці з усіма розташованими на ній допоміжними будівлями і елементами благоустрою.

Поверхи житлових будинків залежно від їх розташування по відношенню до позначки тротуару або замощення вважаються:

- надземними - при позначці підлоги приміщень не нижче від позначки тротуару або замощення;

- цокольними /напівпідвальними/ - при позначці підлоги приміщень нижче від позначки тротуару або замощення, але не більше ніж на половину їх внутрішньої висоти;

- підвальними - при позначці підлоги приміщень нижче від позначки тротуару або замощення більше ніж на половину висоти цих приміщань;

- мансардними - при розташуванні приміщень в об'ємі горища, при цьому площа горизонтальної частини стелі приміщень повинна бути не менша від половини площі підлоги, а висота стін до низу похилої частини стелі не менша ніж 1,6 м.

Слід зауважити, що позначка тротуару або відмостки визначаєть­ся в середньому по часткових /окремих/ позначках на кутах будівлі, а при значному нахилі ділянки - окремо для кожної частини будівлі.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности