Методика обстеження лексичної системи в дітей із ЗНМ

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 5Следующая ⇒

Обстеження мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку передбачає виявлення навичок зв'язного мовлення; обсягу пасивного і активного словникового запасу; ступеня сформованості граматичного ладу мовлення; вимовних навичок, фонематичного слуху і сприйняття. Обстеження рекомендується проводити у процесі ігрових ситуацій.

Важливо не тільки виявити у дитини відхилення в формуванні кожного з компонентів мовної системи, але і проаналізувати характер даного порушення в зіставленні з нормою.

При обстеженні лексичного запасу важливо не тільки виявити кількісний запас іменників, дієслів, прикметників, але і перевірити самостійне вживання їх у мовленні [23, ст133].

Спостереження за вільним мовленням дітей нерідко дозволяє судити про рівень їх словникового запасу. Але в деяких випадках слід спеціально обстежити як активний словник дитини (що він говорить), так і пасивний (як він розуміє мова) [12, ст30].

Для дослідження словникового запасу застосовується ряд спеціальних прийомів: називання предметів, знаходження загальних назв, синонімів, антонімів, підбір однокореневих слів, підстановка слів у реченні тощо, застосування яких має варіюватися в залежності від віку дитини і його мовних можливостей.

Найбільш простим прийомом є називання предметів, дій, якостей за спеціально підібраними картинками. Для самостійного називання підбирається 50-60 картинок. Набір дидактичного матеріалу повинен містити зображення предметів, дій, якостей, що зустрічаються в побуті часто і порівняно рідко (буда, бінокль, скаче, подорожує і т.д.). Дидактичний матеріал підбирається або за тематичним ознакою (навчальні приладдя, іграшки, транспорт, професії людей, одяг тощо), або за ситуативною (групова кімната, магазин, клас тощо) [4, ст18].

Картинки з зображенням дій також групуються у відповідності з названим принципом, наприклад, працю в сім'ї, в саду і на городі, працю людей різних професій, дієслова, що позначають рух, гарматні дії і т.д. Причому у склад цих груп включаються слова як різні за своїм значенням (наприклад: варить, підмітає, ріже), так і близькі за змістом (наприклад: миє, купає, пере). Підібраний для даного розділу обстеження матеріал повинен відповідати віковим нормам розвитку. Педагог пропонує дитині самостійно назвати по картинках предмети, їх якості та дії [18, ст118].

Щоб обстеження зробити більш економним, один і той же матеріал можна використовувати для виявлення у дитини слів, що належать до різних лексико-граматичних категорій. Наприклад, пропонуючи дитині зображені предмети (літак, паровоз і т.п.) або суб'єкти (хлопчик, льотчик, собака та ін.), поряд з питаннями, що стимулюють називання даного предмета, йому пропонуються і питання, що виявляють знання слів, що позначають властивості, якості та дії предмета. Питання: "Назви хто? що? намальовано на картинці; що або хто робить? який предмет? скільки їх?" і т.д.

Більш складний варіант цього прийому - самостійне доповнення дитиною тематичного ряду, розпочатого логопедом. Інструкція: "Я назву декілька слів, а ти продовжуй". Наприклад, логопед: "Зошит, ручка, дошка", дитина: "олівець, щоденник, парта" і т.д. [4, ст18].

Ще складніше називання предмета з його опису, коли предмет відсутній. "Як називається приміщення, де читають, видають і обмінюють книги".[4, ст18].

Виявлення в словнику дитини загальних категоріальних назв. Для цього використовується прийом називання узагальнених слів по групі однорідних предметів.

Варіанти прийому:

•дитині пропонується набір картинок, що позначають видові поняття і задається питання: "Як всі ці предмети можна назвати одним словом (стілець, стіл, шафа, ліжко...?)";

•логопед перераховує однорідні предмети н просить дитину назвати одним словом;

•самостійне доповнення дитиною тематичного ряду, розпочатого логопедом;

•закінчити речення певним словом числа даних. Слова для вибору підбираються або до змістовної, або до звукової близькості. Наприклад, на вершину гори..., до кімнати... (слова для вибору: ввійти, зійти).

Прийом підбору синонімів, споріднених слів для обстеження значення слова, що мають абстрактне значення. Перелік слів: іменники - праця, мужність, печаль; прикметники - сумний, повільний, сміливий; дієслова - радіти, вигравати[4, ст18].

Велика увага повинна бути приділена виявленню обсягу та особливостей словника, що позначає дії або стану предмета. З цією метою, крім називання дитиною реальних дій або картинок, що зображують дії, можна використовувати і інші конкретні прийоми. Ось деякі з них.

Називання дії за пред'явленим предметом. Дитині пропонується запитання такого типу: «Столяр що робить?» На це питання він повинен відповісти, назвавши дію. Потім можна попросити скласти з названим словом речення. Інший варіант цього прийому: сказати, хто як пересувається або в якому стані знаходиться. Дитині пропонують картинку, і він повинен назвати зображені на ній предмети з характерними для них діями: щука (плаває), ластівка (літає), коник (стрибає), змія (повзає).

Підбір визначення до слова. Цей прийом використовується для того, щоб виявити, як діти користуються прикметниками. Інструкцію можна пояснити дитині, розібравши з ним один-два приклади: «Хмара яка буває?» - «Грозова». - «Яке Небо?» - «Ясне, глибоке» і т.д. Особливу увагу має бути звернуто на вживання дітьми відносних і присвійних прикметників.

Залежно від розвитку дитини, її віку зазначені прийоми потрібно ускладнювати або спрощувати[12, ст32].

Однак для диференціації порушень мовленнєвого розвитку важливо не тільки констатувати факт обмеженості словникового запасу, але й встановити, чим зумовлена відсутність у дитини тих чи інших слів: обмеженням досвіду, знань і уявлень або труднощами відтворення назв слів, або нерозумінням їх значення.

З цією метою з'ясовується розуміння дитиною значення неназваних або неправильно названих ним слів (педагог називає ці слова, дитина показує відповідну картинку) [18, ст120].

В лінгвістиці та психології прийнято розрізняти у змісті кожного слова дві сторони. Одна з них - відноситься до номінативної функції слова, тобто предметна його віднесеність, інша - це система зв'язків та відносин, що в слові відображається. Тому при обстеженні словника, крім з'ясування його кількісної сторони, слід врахувати ще одну особливість: розуміння значення вживаних слів. Правильне називання предмета ще не означає, що дитина вміє правильно вживати це слово в мові, знає його значення, тобто те узагальнення, яке ховається за цим словом. Тому важливо вести спостереження над мовленням дитини в цілому, з'ясовуючи, як вона користується словами, правильно вживає їх або замінює іншими і т.д. Необхідно записувати всі виявлені недоліки словника, наводячи відповідні приклади [12, ст33].

При відборі проб для визначення даних особливостей словника необхідно виключити такі завдання, які можуть не виконуватися дитиною за рахунок труднощів актуалізації наявних знань або їх вербалізації. Прикладом такого завдання є словесний опис предмета.

Для дослідження обсягу понять, що стоять за тим чи іншим словом, можна використовувати наступні завдання:

·   Визначення предмета з його опису, властивими йому якостями. Наприклад, відгадай, хто це?

Сірий, хижий, голодний; сірий, слабкий, боягузливий; руда, хитра, спритна; руденька, маленька, жвава, пухнаста. Скажи, хто сильний, слабкий боягузливий, злий хитрий.

При цьому, якщо у дитини мова відсутня, необхідно передбачити можливість невербальних відповідей шляхом показу відповідних картинок.

·   Називання (показ відповідної картинки) слів, протилежних за значенням. Наприклад, лимон кислий, а що солодке; слон великий, а хто маленький, тощо.

·   Добір до назв дій тих предметів, які можуть виконувати цю дію, наприклад, скажи (покажи), що плаває, зростає, тане і т.д.

Дані, що характеризують словник дитини, розширюються і доповнюються в ході проведення подальшого обстеження. Названий розділ обстеження має діагностичне значення (при розумової відсталості обсяг словесних понять буде значно вже, ніж при алалії), але ще більше значення має обстеження словника в зазначеному аспекті для правильної організації корекційного навчання дітей.

Обстеження словника (зокрема, називання слів) дає змогу скласти уявлення про сформованість у дитини звукових образів слів і можливості їх відтворення, а також про складову структуру слова[18, ст122].

Дані логопедичного обстеження детально записуються в мовну карту дитини.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры