Контроль учебной деятельности

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 9

В дистанционном образовании широко используются такие методы, как телетестинг (компьютерное тестирование), метод рейтинговых оценок и проектно-коммуникативные методы {см. подшивку Журнала «Дистанционное образование»}. Последние для системы государственного ДО наиболее пригодны, экономичны и перспективны. Они достаточно субъективны и практически не поддаются автоматизации (преподаватель или консультант учебной группы за цикл изучения модуля в ходе тестового занятия дает адекватную оперативную оценку работе не более 20-25 слушателей). К проектно-коммуникативным методам оценки знания относятся:

1) написание реферата по заданной теме;

2) референтная оценка работы другого слушателя;

3) личное интервью с преподавателем;

4) самооценка работы слушателя.

Для проведения оперативного промежуточного контроля наряду с тестами используются анкеты, содержащие ряд вопросов, на которые слушатель должен дать ответы. Вопросы делятся на два типа: закрытые (включают в себя все возможные варианты ответов, из которых выбирается один правильный) и открытые (дают возможность ответа своими словами). К закрытым относятся альтернативные вопросы, вопросы с выборочным ответом, шкалы важности, оценочные шкалы и пр. К открытым – вопросы без заданной структуры, подбор словесных ассоциаций, завершение предложений, тематические тесты и пр.

Система ДО УТИС содержит 3 типа письменных контрольных работ.

1. Домашняя работа: представляет собой протокол самостоятельной работы студента над рабочим учебником (выполнение типовых заданий, ответы на вопросы, тренинг -тесты и пр.).

2. Контрольная работа: домашняя работа + специальные расчетные задания.

3. Курсовая работа: домашняя работа + дополнительные практические задания.

Структура типичной домашней работы:

1. Составить структурный словарь по материалам рабочего учебника.

2. Составить карту мышления (паутину памяти) по материалам рабочего учебника.

3. Составить 15-20 структурно-логических схем, отражающих логику развития материалов рабочего учебника.

4. Составить 5 тестов с 4 вариантами ответов к каждому.

5. Ответить на вопросы: достоинства и недостатки, удобство и неудобства организации материалов рабочего учебника и системы ДО УТИС в целом.

6. Оформить 2-3с. структурного реферата (взять 30-40с. нового учебника, учебного пособия или материалов Интернет, расширяющих тематику рабочего учебника, и сжать их с помощью схем и карт мышления).

7. Решить задачи (перечень задач – в рабочем учебнике).

8. Выполнить задания (перечень заданий – в рабочем учебнике).

МЕТОДЫ ОЦЕНКИ ЗНАНИЙ

Самооценка

Тренинг–тесты, задания, вопросы для самопроверки в рабочем учебнике и пр.

Государственная оценка

Контрольная работа: доклад и оценка на семинаре; курсовая работа: защита и оценка на специальных занятиях; контрольное тестирование на специальных занятиях; зачеты, экзамены, защита дипломного проекта.

Технология тестирования

Тест – метод исследования личности, построенный на ее оценке по результатам стандартизированного задания, испытания, пробы с заранее определенной надежностью и валидностью. Традиционная форма представления вопросов и ответов теста предлагает слушателю четко сформулированный вопрос, после которого идут четыре варианта ответа, из которых верен (не верен) только один, который учащемуся и предлагается указать. Неправильные ответы составляются по принципам:

1. Похожи на правильные, но содержат неверный тезис.

2. Неверны, но содержат информацию, помогающую найти верный ответ к данному вопросу.

3. Неверны только в контексте вопроса, но содержат информацию, используемую в ответах к другим вопросам по данному предмету.

4. Неверны только в контексте предмета, но содержат информацию, используемую при тестировании по другим дисциплинам.

5. Заведомо неверные факты, даты, имена, формулировки законов и пр.

Тестирование в системе ДО УТИС проводится на специальном двухчасовом занятии. Время тестирования 40 мин. (по одному вопросу в минуту). На втором часе пары преподавателем (консультантом) проводится проверка тестовых заданий, заполнение ведомостей, анализ типичных ошибок и консультация по материалам и итогам тестирования.

Технология экзамена

Экзамен без использования компьютерных и сетевых технологий проводится в системе ДО УТИС (кроме традиционной формы) двумя способами. Письменный – по алгоритму, включающему строго определенное число вопросов (обычно 8–10), четко обозначенный объем и способ предоставления ответов (как правило в виде смысловых рядов, структурно-логических схем или карт мышления) и систему оценки. Работа высылается в УТИС, где проверяется и оцениваются представителями государственной экзаменационной комиссии. Устный – в виде конференции (круглого стола), в ходе которой студенты группы делают доклады–ответы на все экзаменационные вопросы. В экзаменационную оценку входят: качество доклада + качество подготовленных студентом иллюстративных материалов (схемы, карты мышления) + качество ведения записей выступлений. В данной форме экзамен превращается в одну из самых продуктивных технологий обучения: в его ходе студент знакомится и участвует в обсуждении всех материалов и вопросов дисциплины, что особенно актуально для системы ДО.

ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЕ УСЛУГИ

Дискеты с учебными материалами, электронной библиотекой специальности, электронные учебники, интерактивные учебные пособия, аудио и видео лекции, CD-ROM, учебники и методические разработки карманного формата (pocket-books), компьютерные тренинг–тесты, индивидуальная консультативная помощь, информационные услуги, комплектование учебной библиотеки, прайс–листы книготорговых фирм, электронные адреса и пр. гипертекстовые расширения. Курсы стенографии, быстрого чтения, десятипальцевого набора текста, производства ресурса здоровья и пр.

ИНДИВИДУАЛЬНЫЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЕ УСЛУГИ

Обучение за дополнительную плату по индивидуальному графику со сдачей тестов, домашних и курсовых работ, зачетов и экзаменов в УТИС в удобное для студента время.

Для примера возьмём:

Консорциум “Кодекс” выпустил первый электронный учебник “Правоведение для студентов неюридических специальностей”. Он предназначен для студентов технических, экономических и гуманитарных специальностей и составлен в полном соответствии с требованиями государственных образовательных стандартов, утвержденных Министерством образования в 2000 г.

В основу учебника положен электронный курс “Правоведение” с комплектом обучающих тестов, разработанный А. В. Лобыничевым, старшим преподавателем Санкт-Петербургского государственного морского технического университета.

Новинка включает курс лекций и практикум по основам таких распространенных правовых дисциплин, как теория государства и права, конституционное право, гражданское право, финансовое право, уголовное право, международное право и др. От систем “Кодекс” учебник унаследовал подборку правовых документов, относящихся к этим дисциплинам. Таким образом, студент всегда сможет обратиться от материала лекции к тексту нормативного акта, который в ней упоминается.

К изучению предлагается шестнадцать тем, посвященных, в частности, основам теории государства и права, основам конституционного права в России, защите нарушенных прав и судебному разрешения споров. По каждой теме в учебнике приводится список литературы.

Узнать или уточнить значение того или иного юридического термина пользователю поможет имеющийся здесь же словарь. А специально для преподавателя правоведения разработчики включили в состав учебника методические рекомендации.

На диске представлена система самотестирования, которая подскажет студенту, насколько успешно он усвоил пройденный материал.

Проект “ГиперМетода” для Министерства образования

Перед майскими праздниками компания “ГиперМетод” объявила о сдаче дистанционного мультимедийного курса “Компьютерная графика и дизайн” для учреждений общего и профессионального образования. Он был создан в рамках государственного контракта с исполнительной дирекцией Министерства образования РФ по президентской программе “Дети России”. Работы велись с сентября 2002 г.

В качестве инструментов были использованы оболочка для построения электронных учебников “eLearning Office 3000” и система дистанционного обучения “eLearning Server 3000”, предложенная компанией “ГиперМетод”.

Электронное учебное пособие “Компьютерная графика и дизайн” со следующего учебного года будет включено в базовую программу средней школы по информатике. Курс предназначен для очного и дистанционного обучения

II. Електронні підручники

1. Електронні підручники та вимоги до них.

Електронний підручник - це програмно-методичний комплекс, що забезпечує можливість самостійного, чи при участі викладача, освоєння навчального курсу, саме за допомогою комп'ютера.

Звичайний підручник був, і ще довго залишиться основним "знаряддям" учня. Будь-який текст значно зручніше вивчати в надрукованому вигляді, ніж на екрані комп'ютера. Тому при створенні електронного підручника варто задатися питанням: яка саме нова якість відрізняє даний ЕП в порівнянні з традиційним, і чи доцільна розробка електронного підручника, якщо вже є звичайний? І тільки у випадку безсумнівних переваг ЕП можна братися за його розробку. При цьому необхідно використовувати весь арсенал технологічних засобів, наданих сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями.

Електронний підручник (при тому, що він часто доповнює звичайний підручник) особливо ефективний у тих випадках, коли він: забезпечує практично миттєвий зворотний зв'язок (властивість інтерактивності); допомагає швидко знайти необхідну інформацію, пошук якої в звичайному підручнику вимагає багато часу (підвищення продуктивності пошуку); істотно заощаджує час при багаторазових звертаннях до гіпертекстових пояснень; дозволяє швидко, перевірити знання по визначеному розділу; може обновити необхідну навчальну інформацію, наприклад, за допомогою Інтернет (принцип актуалізації інформації).

Що ж стосується представлення безпосередньо навчального матеріалу, то багато хто вважає, що електронний підручник - усього лише текст, підготовлений за допомогою комп'ютера. Створення на сучасному технологічному рівні власне інформаційної частини дійсно вимагає значних зусиль, і тільки останнім часом з'явилися продукти, що з певними застереженнями можна віднести до електронних підручників.

Можлива область застосування електронних підручників (ЕП) надзвичайно широка: використання ЕП ефективне і при самоосвіті, і при дистанційному навчанні; ЕП рекомендується для людей зі спеціальними потребами в навчанні. Отже, необхідне методичне пророблення процесу створення ЕП, повинне проводитися як педагогами, так і фахівцями в області інформатики. Створені продукти, як правило, несуть на собі відбиток особистих поглядів творців. Так, наприклад, якщо розроблювачами електронного видання є програмісти, то в цьому випадку можна спостерігати недостатню увагу до інформації, до її достовірності і якості. Основна увага тут приділяється комп'ютерним ефектам особливим навігаційним прийомам, реалізованим у продукті.

Досить глянути на характеристики компакт-дисків: на першому місці - обсяг записаної інформації, кількість ілюстрацій, аудіо- і відео-фрагментів і їхня тривалість. Дані про якість інформації звичайно відсутні, у кращому випадку вказується, що продукт являє собою електронну копію друкованого видання. Тому при проектуванні ЕП повинно бути досягнуте гармонійне поєднання знань з педагогіки, психології, методики та інформатики.

Навіть у тих випадках, коли використовуються електронні підручники чи навчальні енциклопедії, доцільно використовувати "тверду" копію текстових розділів, що обрані в цих посібниках для використання їх учнями (тобто роздруковувати за допомогою принтера необхідний текст, а не читати його з екрана). Це зв'язано з тим, що при читанні книги ми сприймаємо текст у відбитому світлі, а на екрані монітора - у минаючому. Від читання з екрана монітора око утомлюється значно більше, а при використанні моніторів низької якості погіршується зір. Можна також згадати і про шкідливі випромінювання моніторів, що, безумовно, не сприяють зміцненню здоров'я учнів.

Електронне видання повинне містити досить повну інформацію по розглянутим темам, ілюстрації відео-уривки повинні представляти додаткову інформацію, звуковий коментар також не повинний бути повторенням текстової інформації (хоча використання відео та звукових рядів і покращує засвоєння матеріалу, але їх використання повинно бути чітко регламентоване, щоб урок не перетворювався на прослуховування музики чи перегляду кліпів та фільмів). Основна заповідь розроблювача: використовувати мультимедійні засоби, не для створення модних ефектів, а лише у випадках, коли це виправдано представленим матеріалом і допомагає зрозуміти досліджуваний предмет.

Електронний підручник, як правило, являє собою мультимедійний продукт і повинний забезпечити ефективне навчання школярів у режимі самоосвіти й у режимі, при якому викладач від звичайного інструктування переходить до консультування учнів. З цього випливає, що підручник повинний забезпечувати як безупинний режим навчання, так і покроковий. Кожен виділений заздалегідь фрагмент курсу повинен закінчуватися практичними (вправи) і контрольними (тестування) блоками, а кожен великий розділ курсу – підсумковим тестом, чи заняттям заліком.

Електронний підручник доцільно обладнати електронним спостерігачем, що за бажанням учня виведе дані про те, яку частину конкретного розділу той, якого навчають, зумів прочитати (наприклад: "Ви ознайомилися з 40% інформації з даного розділу"), і підкаже, що при знайомстві з темою залишилося нерозглянутим.

У цілому електронний підручник істотно заощаджує час учня, затрачуваний на рутинні операції по пошуку навчального матеріалу. Звідси випливає й основна вимога до електронного підручника - наявність "дерева знань", добре проробленого індексу (алфавітного чи іншого покажчика), гіпертекстових посилань і словника.

Якщо ЕП містить текст, то необхідно передбачити можливість установки типу і розміру шрифту в залежності від бажання користувача (особливо при навчанні школярів молодшого віку).

Ефективним є використання різного роду підказок. Наприклад, у звичайній книзі розповсюджене цифрове посилання, яке потрібно знайти нижче, чи навіть на іншій сторінці, а в ЕП інформація з'являється безпосередньо поруч з об’єктом і тільки при наведенні курсору на зазначене місце. Корисною є можливість підключення лупи, чи виділення частини ілюстрацій у залежності від тексту, що читається, чи фрагмента зображення, що переглядається.

Підсумовуючи усе вище сказане, можна виділити такі основні вимоги до електронних підручників:

1. Інформація з курсу повинна бути добре продуманою, структурованою і охоплювати певний розділ або ж увесь курс.

2. Кожен параграф такого підручника не повинен містити більше ніж 7 нових понять, оскільки середня людина не може запам’ятати більше.

3. Після кожного третього кадру параграфа слід надати можливість користувачеві проконтролювати себе, наскільки правильно засвоєно матеріал. У підручнику повинно бути якомога менше тексту та більше супроводжувальної відеоінформації.

4. Теми електронного підручника повинні відповідати програмі курсу, наприклад, програмі курсу геометрії за 7-9 класи, якщо це електронний підручник з планіметрії. Причому, ці теми повинні мати продумані гіперпосилання, динамічні та статичні ілюстрації.

5. Як текстову, так і ілюстративну частину підручника користувач повинен мати змогу роздрукувати. Ідеальним варіантом є той, що електронний підручник надасть користувачеві нове вікно для редагування інформації, яку потрібно буде друкувати.

6. Інтерфейс підручника повинен мати зручне та продумане меню, а найважливіші команди повинні бути про дубльовані кнопками панелі інструментів.

7. Користувач повинен мати змогу змінювати накреслення та величину літер.

8. Електронний підручник повинен містити потужний і швидкий апарат пошуку потрібної інформації.

9. У підручнику повинні використовуватися відео- та звукові ряди тільки там, де без цього не можна обійтися.

10. Електронний підручник повинен містити список як посилань на інші електронні підручники, так і на традиційні підручники.

Отже, щоб електронний підручник став на справді гарним помічником вчителя у викладанні, а учнів у навчанні, він повинен відповідати всім вище перерахованим вимогам.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте