Основні задачі і професійні обов'язки соціального працівника.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 11Следующая ⇒

Якщо виходити з узагальненої системи принципових положень про зміст діяльності соціального працівника, то виявляється можливим і визначення кола основних задач, покладених на працівників соціальної сфери, у процесі безпосереднього спілкування з людьми [ 38 ].

Це, насамперед:

­ допомога індивідам і групам, усвідомлювати й усувати утруднення особистого, соціального, екологічного і духовного характеру, що несприятливо впливають на них;

­ допомагати людям справлятися з цими утрудненнями шляхом підтримуючого, що реабілітує, захисного або коректуючого впливу;

­ захищати безпомічних відповідно до закону, прибігаючи до використання влади;

­ сприяти більш широкому використанню кожним клієнтом власних можливостей для соціального самозахисту;

­ використовувати всі засоби і джерела для соціального захисту людей похилого віку і ін.

Розглянуте коло задач із усією визначеністю показує, що вони містять у собі найширший діапазон тих навичок і умінь, що будуть потрібні соціальним працівникам для їхнього виконання.

Основними обов’язками соціального працівника є:

створювати і підтримувати робочу обстановку й атмосферу;

виявляти і переборювати негативні почуття, що впливають на людей і на нього самого;

пізнавати і переборювати у відносинах з людьми агресію і ворожість;

сприяти наданню фізичної турботи нужденне і старим;

спостерігати, розуміти й інтерпретувати поводження і відносини між людьми;

спілкуватися вербально і письмово;

організовувати і вести бесіду в різних обставинах;

вести переговори, виступати по радіо і т.д.

Поле діяльності соціального працівника дуже широке:

­ сприяє інтеграції діяльності різних державних організацій і установ по наданню соціально-економічної допомоги населенню;

­ допомагає в сімейному вихованні;

­ проводить роботу з пенсіонерами, інвалідами, дітьми;

­ бере участь у роботі для створення центрів соціальної допомоги, соціальної реабілітації;

­ працює з неповнолітніми правопорушниками і людьми, що повернулися з ви правничих установ і т.д.

Для виконання цієї багатопланової діяльності соціальний працівник повинний бути готовий виступати в різних якостях, грати безліч ролей.

Розглянуті задачі соціальної роботи, ролі, функції й обов'язку соціального працівника не вичерпують усієї його діяльності, але вони дозволяють простежити і виявити головну, стрижневу ідею, що як би поєднує всі інші складові важкої і вкрай необхідної нині професії соціального працівника, а саме уміння, бажання йти до людей, знаходити форми спілкування з ними, щоб допомогти їм [ 46 ].

Спілкування виступає як одна з головних ролей соціального працівника. При цьому спілкування відбувається на різних рівнях: соціальний працівник як представник держави, що робить допомогу членам суспільства; соціальний працівник-група, і нарешті, соціальний працівник і клієнт. Останнє найбільш значимо, тому що в кінцевому рахунку самим головним є конкретна людина [ 24 ].

Тому оволодіння навичками спілкування вважається дуже важливій і значимим при підготовці соціальних працівників.

До них відносяться:

­ уміння вислухати інших з розумінням і цілеспрямовано;

­ уміння виявити інформацію і зібрати факти, необхідні для аналізу й оцінки ситуації;

­ уміння створити і розвивати відносини;

­ уміння спостерігати й інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку, застосовувати знання по теорії особистості і діагностичні методи;

­ уміння обговорювати гострі проблеми в позитивному емоційному настрої;

­ уміння вести дослідження або інтерпретувати висновки;

­ уміння бути посередником і згладжувати відносини між конфліктуючими індивідами, групами;

­ уміння інтерпретувати соціальні нестатки і доповідати про них у відповідних службах, інститутах;

­ уміння активізувати зусилля підопічних за рішенням власних проблем.

У роботі з персоналом необхідно здійснювати індивідуальний підхід до людей на основі не тільки глибокого вивчення особистих і професійно-ділових якостей, але і виявлення інтересів і потреб, створюючи умови для всілякого розвитку творчих здібностей і максимальної трудової віддачі.

Варто також проводити оцінку роботи персоналу соціальних служб. При цьому дуже важливо, щоб вона була об'єктивною тому що це допоможе уникнути помилок і раціонально використовувати кожного працівника [ 30 ].

У її основу повинні бути покладені принципи:

Об'єктивність і незалежність.

Погоджування результатів оцінки з професійним ростом, матеріальним становищем і соціальним статусом оцінюваного.

Щоб атестація проходила на високому організаційно-методичному рівні доцільно використовувати методи експертних оцінок, тестування.

Дуже важливо, щоб у соціальному менеджменті були розвиті такі напрямки як:

­ формалізація методів і систем добору соціальних працівників;

­ розробка наукового підходу до аналізу потреб в управлінському персоналі;

­ підбір і навчання соціальних працівників.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров