Аналіз умовно-постійних і умовно-змінних витрат

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6

У ході аналізу умовно-постійних витрат розраховують наступні показники:

- рівень витрат обігу у 1999 р. визначається шляхом ділення базової суми витрат обігу на базовий товарообіг і множення отриманої величини на 100 (27,8: 159,4 × 100 = 17,44 %);

- рівень витрат обігу у 1999 р. визначається шляхом ділення звітної суми витрат обігу на звітний товарообіг і множення отриманої величини на 100 (33,8: 265,8 × 100 = 12,72 %);

- розмір зниження рівня витрат визначається шляхом вилучення з звітного рівня базовий рівень витрат (12,72 – 17,44 = – 4,72 %);

- темп зниження рівня витрат обігу визначається шляхом ділення розміру зниження рівня на базовий рівень витрат і множення отриманого результату на 100 (– 4,72: 17,44 × 100 = – 27,1 %);

- суму відносної економії визначається шляхом множення фактичного товарообігу на розмір зниження рівня витрат і ділення отриманого результату на 100 (265,8 × (– 4,72): 100 = – 12,55 тис. грн.);

- суму абсолютних перевитрат визначають шляхом віднімання від звітної суми умовно-постійних витрат базову суму (33,8 – 27,8 = 6 тис. грн.).

Під час аналізу витрат по статтях залежних від товарообігу розраховують такі показники:

- рівень умовно-змінних витрат обігу у 1999 р. визначається шляхом ділення базової суми витрат обігу на базовий товарообіг і множення отриманої величини на 100 (2,1: 159,4 × 100 = 1,32 %);

- рівень умовно-змінних витрат обігу у 1999 р. визначається шляхом ділення звітної суми витрат обігу на звітний товарообіг і множення отриманої величини на 100 (5,0: 265,8 × 100 = 1,88 %);

- зміна умовно-змінних витрат в абсолютній сумі визначається шляхом вилучення з звітної суми умовно-змінних витрат базової суми (5,0 – 2,1 = 0,4 тис. грн.);

- вплив підвищення обсягу товарообігу на підвищення суми умовно-змінних витрат визначається шляхом множення різниці звітного і базового товарообігу на базовий рівень витрат і ділення на 100 ((265,8 – 159,4) × 1,32: 100 = 1,4 тис. грн.);

- вплив підвищення рівня витрат на підвищення суми умовно-змінних витрат визначається шляхом множення звітного товарообігу на різницю між фактичним і базовим рівнем витрат і ділення на 100 (265,8 × (1,88 – 1,32): 100 = 1,5 тис. грн.);

- загальний вплив факторів на підвищення суми умовно-змінних витрат визначається шляхом додавання суми впливу кожного з факторів (1,4 + 1,5 = 2,9 тис. грн.).

Аналізуючи умовно-постійні витрати, слід зазначити, що у 1998 р. ці витрати склали 27,8 тис. грн., а у 1999 р. вони збільшились на 6 тис. грн. і становили 33,8 тис. грн. У звітному періоді ТП №32 отримали відносно економії витрат у розмірі 12,55 тис. грн., хоча в абсолютній сумі ці витрати зросли. Рівень умовно-постійних витрат обігу у 1998 р. склав 17,44 %, а в 1999 р. – 12,72 %. Темп зниження рівня витрат на 27,1 % показує, що зменшились витрати на 1 грн. реалізованих товарів. Отже, у звітному році збільшилась питома вага товарів з низьким рівнем витратомісткості. Рівень умовно-постійних витрат знизився у зв’язку з тим, що витрати збільшувались меншими темпами, ніж зростав товарообіг.

При аналізі умовно-змінних витрат слід зазначити, що ці витрати у 1998 р. склали 2,1 тис. грн., а в 1999 р. – 5,0 тис. грн. У звітному періоді сума умовно-змінних витрат збільшилась на 2,9 тис. грн. це відбулося за рахунок того, що у 1998 р. рівень умовно-змінних витрат склав 1,32 %, а в 1999 р. – 1,88 % і зріс на 0,56 %. При цьому ТП №32 у звітному періоді здійснило перевитрати на 1,5 тис. грн.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США