Причини невиконання молодшими школярами правил культурного поведінки

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Багато дітей у початкових класах уміють виконувати і виконують правила культурного поведінки. Вони поводяться гідно в школі, у родині, у громадських місцях. Але хвилює інше. Ще часто в середовищі школярів, навіть молодших, зустрічається брутальність, неохайність, невихованість, недотримання пристойностей, відсутність елементарного смаку в одязі. Це викликає тривогу вчителів, батьків і громадськості.

Часто вчитель привчає дітей до культури поведінки від випадку до випадку. Якщо діти не знають, як треба поводитися в конкретній ситуації, учитель роз'ясняє, показує, як треба поводитися, організує вправи, висуває вимоги, контролює поведінки. Якщо діти порушують норму, їм указують на помилку, Уся ця робота, зв'язана з конкретної, що тільки що виникла ситуацією, дає, звичайно, деякий позитивний результат, але і стихійність і випадковість можуть привести до істотних пробілів у вихованні культури поведінки. Тому одна з причин порушення правил полягає в тім, що діти просто їх не знають. Наприклад, діти не знають, що вважається нечемним подавати першим руку, коли здороваєшся з дорослим, чи непристойно сидіти, коли розмовляєш з дорослим, якщо він коштує.

Усунути цю причину легко. Зміст правил культурного Поведінки досить повно і докладно розкрито в багатьох спеціальних Книгах, брошурах, статтях, у популярних і педагогічних журналах. Отже, учитель, помітивши, які правила невідомі дітям, а іноді і батькам, повинний розповісти про їх.

Інші правила діти знають, але не вміють їх виконувати. Наприклад, вони знають, що дорослому треба поступитися місцем у транспорті, і уступають, але часто роблять це нав'язливо і підкреслено. Виходить, учитель повинний не тільки розповісти ох тім чи іншім правилі, але і показати, як треба його виконувати.

В інших випадках діти знають правила, але не виконують їх. Наприклад, вони знають, що треба дотримувати гігієнічні правила: чистити зуби, користатися носовою хусткою, бути охайним, стежити за своїм одягом і взуттям, але не роблять цього, головним чином, через лінь, відсутності вольового зусилля, коли треба змусити себе зробити те", чого не хочеться. Деякого правила діти не виконують, вважаючи їх непотрібними і неважливими. Вони переконані, що багато правил придумали дорослі і змушують їх виконувати, а насправді для життя ці правила не мають ніякого значення. У цьому випадку діти свідомо не дотримують відомих їм норм. Наприклад, у своєму дитячому суспільстві, у колективі однолітків вони не говорять слів увічливості («спасибі», «будь ласка» і ін.), не вважають соромним бути брудним і грубої. Виходить, тільки знання правила поведінки не робить школярів вихованими і культурними. Засвоєння правил поведінки припускає позитивне відношення до них школярів і активне прагнення випливати правилам.

Важливо домогтися того, щоб вимоги, зв'язані з виконанням правил культурного поведінки, йшли не тільки від дорослих, але і від самих школярів. Деякі підлітки вважають, що! можна бути гарним громадянином, не виконуючи правил культурного поведінки. Під впливом таких «нігілістів» і молодші перестають, виконувати навіть прості правила ввічливості, боячись бути осміяними. Подолання такої думки — важлива задача вчителя і піонерської організації. Починаючи роботу з виховання культури поведінки, учителю необхідно формувати суспільна думка в дитячому колективі, що регулювало би і відповідним чином оцінило виконання (чи невиконання) простих норм поведінки. Колектив дітей за допомогою дорослих повинний виробити правила, виконання яких вважається необхідним. Тоді вимоги дотримувати визначених норм будуть виходити не тільки від дорослих, але і від самих дітей, від шкільного колективу.

Одна із серйозних причин невиконання дітьми правил поведінки лежить у навколишніх дитину людях. Справа в тім, що дорослі далеко не завжди виявляють собою зразок поведінки в громадських місцях, будинку, на вулиці. Вони бувають нервовими і грубими, безтактними і нечемними, тобто дозволяють собі таке поведінки, що різко засуджується в дітей.

Отже, виховуючи культуру поведінки, самі дорослі повинні постійно строго і причепливо стежити за своїм поведінким, бути зразком для дітей. Це одне з основних положень педагогіки повинне бути донесене до батьків і інших вихователів дітей.

Часто діти не випливають правилам культурного поведінки тому, що дорослі не дотримують єдності в тих вимогах, що пред'являють дітям. Різнобій у вимогах буває значним. Не однакові вимоги пред'являє школа і родина. Усередині школи не всі педагоги бувають одностайні у вимогах до учнів, точно так само в родині не всі дорослі солідарні в педагогічних поглядах. Так, характер вимог, їхня послідовність і обсяг бувають різними в батька і матері, бабусь і дідусів і інші члени родини. Тому дитина не завжди виконує обов'язкові правила, а пристосовується до вимог різних дорослих. У цьому випадку будинку він може бути ввічливим, а в школі грубим, і навпаки. Чи бути попереджувальним стосовно батьків і, неуважним і безтактної стосовно бабусі.

Велике значення у вихованні культури поведінки має особистий приклад батьків. Діти спостерігають за дорослими, їхнім поведінким, взаєминами, манерами. Якщо батьки уважні друг до друга, привітні, увічливі, попереджувальні, вірні.своєму слову, ті і їхні діти, як правило, виростають добре вихованими. Значно сутужніше виховати навички і звички культурного поведінки в дитини, якщо в родині не прийнято бути ввічливими, дорослі не поважають один одного, лихословлять, а в будинку не дотримується чистота і.порядок.

Виховання культури поведінки проходить успішно, якщо батьки і школа знаходять загальну мову, здійснюють однакові вимоги до поведінки дітей.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов