Міри впливу соціометричного статусу на ефективний стиль спілкування старшокласників

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 7Следующая ⇒

Курсова робота

Міри впливу соціометричного статусу на ефективний стиль спілкування старшокласників

Зміст

Вступ........................................................................................................ 2

1. Теоретичний аналіз проблеми спілкування в юнацтві....................... 4

1.1. Спілкування як категорія в психології......................................... 4

1.2. Роль спілкування в розвитку особистості старшокласників....... 8

1.3. Взаємозв’язок старшокласника з дорослими............................ 12

1.4. Товариство однолітків як фактор соціалізації........................... 14

2. Теоретичне дослідження взаємозв’язку соціометричного статусу і стиля спілкування......................................................................................... 16

2.1. Дослідження груп і соціометричного статусу старшокласників. 16

2.2. Аналіз переважних стилів спілкування старшокласниками...... 20

Висновок................................................................................................ 33

Література.............................................................................................. 34

Вступ

Актуальність дослідження обумовлюється тим, що сучасний період розвитку суспільства, пов’язаний з підвищенням ролі діалогічних форм взаємодії в розв’язанні соціально-економічних і науково-технічних проблем, визначив дефіцит особистостей, здатних творчо вирішувати проблеми. У зв’язку з цим, особливої актуальності набуває проблема підвищення інтелектуального потенціалу учнів, розвитку їх діалогічного мислення.

“Логічним центром” загальної системи психологічної науки в останній час стає проблема спілкування. На її основі можливий більш глибокий аналіз психологічних закономірностей і механізмів регуляції поведінки людини, формування її внутрішнього стану.

У зв’язку з тим, що спілкування є соціальним, сучасна ситуація в суспільстві прямо залежить від змін мотивації структури інтересів, сучасних для старшокласників, тому вивчення взаємозв’язку соціометричного статусу та переважаючого стилю спілкування старшокласників є особливо актуальною темою.

Але у сучасних психолінгвістичних, філософський, педагогічних і психологічних дослідженнях недостатня увага приділяється цій проблемі. Недостатня розробленість теоретичних, а особливо експериментальних робіт, спрямованих на дослідження ведучих стилів спілкування старшокласників та їх взаємозв’язку з соціометричним статусом обумовили вибір теми нашого дослідження.

Групова діяльність складається із взаємодії індивідів при спільному вирішенні певних задач (економічних, виховних, правоохоронних, виробничих та ін.). Найважливішою умовою взаємодії людей у групах є спілкування. Спілкування об’єктивно продовжується спільною життєдіяльністю людей в системах їх зовнішніх стосунків з соціальним оточенням у внутрішньогрупових міжособистісних стосунків. Міжособистісні стосунки базуються на основі ділових і емоційних оцінок, а також переваг людьми один одного. Особливо в юнацькому віці спілкування стає головним джерелом пізнання навколишнього світу, а вміння творчо вирішувати проблему є важливим при соціалізації та адаптації в суспільстві. Саме цьому ми вирішили вивчити, яке ж місце і яку роль в класному колективі займає старшокласник і який при цьому стиль спілкування в нього переважає.

Оскільки ми порушили проблему спілкування. Слід відзначити, що її розробка, пов’язана з працями А.Н. Леонтьєва, який вважав, що спілкування – певний бік діяльності, бо воно існує у кожній діяльності в якості її елементу. Соковкин В.К. аналізує людське спілкування як взаєморозуміння, як комунікацію, як діяльність, як відносини та як взаємовплив. Б.Г. Ананьєв підкреслював, що головною характеристикою спілкування, як діяльності є те, що через неї людина будує свої взаємовідносини з іншими людьми.

Значення спілкування з боку вікової психології розглядались як у зарубіжній, так і в радянській психології. Представник гештальтпсихології К. Левін розглядав спілкування в юнацькому віці з точки зору соціально-психологічного явища.

Левін вважав, що в цьому віці розширюється життєвий світ юнака, коло його спілкування, групова прихильність до типу людей, на яких вони орієнтуються.

В радянській психології Ельконін Д.Б. розглядає значення спілкування в старшому шкільному віці з позиції культурно-історичної теорії. Ельконін визначав, що в підлітковому віці спілкування є ведучим видом діяльності, але і в юнацькому віці воно не губить свого значення. Дякуючи спілкуванню, юнаки будують відносини, включаються в різноманітні види діяльності. Всі дослідники (Виготський Л.С., Божович Л.М., Кон І.С. ті інші психологи юнацтва) так чи інакше сходяться у визнанні того великого значення, яке має для старших школярів спілкування з однолітками. Для хлопців цього віку важливо не тільки бути поруч з однолітками, але і, головне, займати серед них задовольняючий їх стан.

Як показує дослідження І.С. Кона, саме невміння, неможливість добиватись такого стану часто є причиною недисциплінованості та правопорушень юнаків. Це супроводжується підвищеною конфліктністю хлопців за відношенням до своїх груп, членами яких вони постають.

Значення для юнаків та дівчат їх рідних та однолітків принципово неоднакове в різних сферах діяльності. При їх потязі до самостійності, юнаки потребують життєвого досвіду старших.

Об’єктом дослідження є закономірності спілкування в юнацькому віці.

Предметом дослідження ми визначимо переважні стилі спілкування старшокласників, взаємопов’язані з їх соціометричним статусом.

Мета дослідження – виявити міри впливу соціометричного статусу на ефективний стиль спілкування.

Гіпотеза – дослідження полягає в тому, що у групі людей, які мають високий соціометричний статус, процент тих, у кого переважає діалогічний стиль більше ніж в інших групах.

Мета дослідження зумовила ряд таких завдань:

Теоретичний аналіз проблеми спілкування у старшокласників, проявлення закономірностей у спілкуванні у різних групах та соціально-психологічних аспектів взаємовідношень;

Виявлення взаємозв’язку між соціометричним статусом та переважним стилем спілкування;

Визначення комплексного методу діагностики особливостей спілкування;

Визначення шляхів формування ефективного стилю спілкування.

В дослідженні були використані такі методи: теоретичний аналіз, спостереження, метод експерименту, методи математичної статистики, соціометричний метод, бесіда.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розкриття у ньому соціометричного статусу має значення для виявлення переважаючого стилю спілкування. Гадаємо, зо розкриття цих питань допоможе знайти конкретні способи корекції взаємовідносин старшокласників, неблагоприємної атмосфери у групі, неадекватність розуміння старшокласником свого статусу в класі.

Структурно робота складається зі вступу, трьох глав, висновків і бібліографії. Вступ містить визначення актуальності, значення роботи та структури дослідження; обговорюється шлях дослідження, мета, методи, задачі. В першому та другому розділах здійснено аналіз розробки проблеми у психолого-педагогічній і методичній вітчизняній і зарубіжній літературі. В третьому розділі описується суть дослідження і результати. Висновки містять аналіз результатів, практичні рекомендації для шкільних психологів та вчителів.

Висновок

На основі аналізу психолого-педагогічної література та проведеного дослідження були сформульовані наступні висновки.

У взаємодії між людьми, тобто у взаємодії між ними виникають суб’єктивні міжособистісні відношення, які у психології називають спілкуванням. У масштабах життєдіяльності людини спілкування, тобто взаємодія з іншими людьми, є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує реалізацію функції навчання, виховання і розвитку особистості. Дитина, ізольована від суспільства людей, не може опанувати механізми людської поведінки, людського пізнання, сукупним досвідом людства.

Особливо важливим аспектом спілкування є те, що воно є однією складовою гарантією розвиваючої особистості юнака. Проблема юнацького віку, хоча виникає вона набагато раніше – це перебудова стосунків з батьками, перехід від дитячої залежності до стосунків, заснованих на взаємній довірі, повазі і відносної, але неухильно зростаючої рівності. Юність – важлива пора становлення особистості. Однією з самих важливих потреб юнацького віку є потреба у емансипації від контролю та опіки батьків, вчителів, старших взагалі, а також від встановлених ними порядків і правил.

Рівень колективного життя у старшокласників значно вищий, ніж у підлітків. Перш за все, підвищується соціальний рівень цілей та збагачується зміст спільної діяльності, складаючий стрижень колективного життя. Дуже важливо для старшокласника зайняти стійкий соціальний статус у своєму колективі. А дякуючи чому можна зайняти ций статус ми побачили в дослідженнях психолога Коломінського, який довів, що моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визначає соціометричний статус; психолога Б.Н. Волкова, який підтвердив, що більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). Дякуючи дослідженням, стиль спілкування юнаків впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.

Довести це ми змогли і в своєму експериментальному дослідженні. Провівши методики “Соціометрія” та “спрямованість особистості в спілкуванні” В.С. Братченко, який виділяє шість основних видів спрямованості в спілкуванні: діалогічна комунікативна спрямованість, авторитарна, маніпулятивна, альтероцентристська, конформна, індиферентна. Ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у групах дітей, які отримали позитивні вибори більш за все переважає діалогічний стиль спілкування, що свідчить про те, що діти, які займають високий соціометричний статус бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Взаємне самовираження. У дітей, які відносяться до групи з негативними виборами, більш за все переважає авторитарний стиль спілкування. Таким чином, діти цієї групи не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і непереважних.

За допомогою зробленої кореляції, вдалось довести, що значення між стилями спілкування значущі. У дітей в групі “зірок” діалогічний стиль спілкування проявляється дуже яскраво, а інші зовсім не проявляються.

Самим ефективним для юнаків є діалогічний стиль спілкування.

Література

1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М., 1990. – С.150-152.

2. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. – М., 1983. – С.40.

3. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1980.

4. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер с англ. – М., 1986. – С.242-243.

5. Бодалев А.А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 1983. – С.65,189.

6. Бодалев А.А. Психология общения. – М.: Педагогика, 1987. – 103 с.

7. Братченко С.Л. Психология в мире диалога // Вопросы психологии. – 1979. - №2.

8. Водзінський Д.І. Колектив і особистість старшокласників. – К.: Радянська школа, 1971. – С.33.

9. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. Гамезо М.В. и др. – М., 1984. – С.79-83.

10. Гаврилова Т.П. Анализ эмпатических переживаний младших школьников и младших подростков // Психология межличностного познания. – М., 1981. – С.123.

11. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1989. – С.17,26.

12. Дубровина И.В. Формирование личности старшеклассников. – М., 1989. – С.74-75.

13. Захарова А.В. Психология обучения старшеклассников. – М., 1976. – С.15.

14. Золотнякова А.С. Проблемы психологии общения. – РнД, 1976. – 78 с.

15. Иванов п.Н., Сенина И.Г., Галкина Л.А. Мышление. Общение. Практика. – Ярославль, 1986. – С.126-130.

16. Ильенков Э.В. С чего начинается личность? – М., 1979. – С.15.

17. Ильин Г.Л. Некоторые вопросы психологии общения // Вопросы психологии. – 1986. - №5. – С.23-45.

18. Коган М.С. Мир общения: Проблема межсубъективных отношений. – М.: Политиздат, 1988. – 65 с.

19. Карпова Н.Л. Международная конференция по психологии общения // Вопросы психологии. – 2001. - №1. – С.143-144.

20. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности. – К., 1969. – С.8.

21. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Минск, 1976. – С.10-17.

22. Кон И.С. Открытие «Я». – М., 1978. – С.41-44.

23. Кон И.С. Психология старшеклассника. – М.: Просвещение, 1982.

24. Кричевский Р.Л. Психолого-педагогическое изучение личности учащихся. – М., 1979. – С.63-71.

25. Круглов Б.С. Роль ценностных ориентаций в формировании личности школьника // Психологические особенности формирования личности школьника. – М., 1983. – С.58-60.

26. Крутецкий Я.Л. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 1976. – С.127.

27. Куницына В.Н. Стиль общения и его формирование. – Л., 1983. – С.10-12.

28. Леви В.Л. Искусство быть другим. – М.: Знание, 1981. – 59 с.

29. Леонов Б.Ф. Психологические процессы и общение. – М.: Наука. – 1975. – С.124-135.

30. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975. – С.85-88.

31. Леонтьев А.Н. Психология общения. – Тарту, 1974. – 103 с.

32. Ложкин Г.В. Структура межличностных отношений. – 1975. – С.80-95.

33. Ломов Б.Ф. Познание и общение. – М., 1988. – 59 с.

34. Ломов Б.Ф. Психологические исследования общения, - М., 1985. – 97 с.

35. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания. – Соч. в 7 т. – М., 1957. – Т.5. – С.210.

36. Морозов А.В. Психология влияния. – СПб: Питер, 2000. – С.145-168.

37. Мудрик А.В. Время поисков и решений, или старшеклассники о них самих. – М., 1989. – С.58-60.

38. Мудрик А.В. общение школьников. – М.: Педагогика, 1987. – С.55-87.

39. Мудрик А.В. Совершенный старшеклассник: проблемы самоопределения. – М.: Знание, 1977. – 78 с.

40. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ.высш.пед.учеб. заведений: в 3-х кн. – 3-е изд. – М., 1999. – Кн.3. – 640 с.

41. Носуленко В.Н. Проблема общения в психологии. – М.: Наука, 1982. – С.32-38.

42. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.: Либідь, 1990. – 45 с.

43. Общение и формирование личности школьника / Под ред. А.А. Бодалева, Р.Л. Кричевского. – М.: Педагогика, 1987. – 150 с.

44. Омаров А.М. Управление: искусство общения. – М., 1983. – С.150-158.

45. Основы психологии управления / Под ред. Бандурки А.М., Бочарова С.П. – Х., 1999. – С.117-118, 119-123.

46. Паниотто В.И. Структура межличностных отношений. – 1975. – С.80-95.

47. Петровский А.В. Опыт построения социально-психологической концепции групповой активности // Вопросы психологии. – 1975. - №5. – С.77-78.

48. Роджерс К. Психология эмоций: Тексты. – М., 1984. – С.235-237.

49. Рождественская Н.А. Роль стереотипов в познании человека человеком // Вопросы психологии. – 1986. - №4. – С.69-75.

50. Семиченко В.А. Психология общения. – К., 1997. – С.45-56.

51. Снегирева Т.В. Восприятие сверстников и взрослых подростками и старшеклассниками // Вопросы психологии. – 1985. - №5. – С.61-70.

52. Снегирева Т.В. Особенности межличностного восприятия в подростковом и юношеском возрасте. – Кишинев, 1988. – 48 с.

53. С чего начинается личность / Под ред. Р.И. Косолапова. – М., 1979. – С.19-20.

54. Сысенко В.А. Отцы и дети // социологические исследования. – 1986. – С.94-101.

55. Типология лідерства: методичний посібник / О.І. Романовський. – 2000. – С.80.

56. Ушакова Т.П. и др. Речь человека в общении. – М.: Наука, 1983. – С.69.

57. Цуканова Е.В. Психологические трудности межличностного общения. – К.: Вища школа, 1985. – 159 с.

58. Шумилин Е.А. Психологические особенности личности старшеклассников. – М., 1979. – С.34-37.

Курсова робота

Міри впливу соціометричного статусу на ефективний стиль спілкування старшокласників

Зміст

Вступ........................................................................................................ 2

1. Теоретичний аналіз проблеми спілкування в юнацтві....................... 4

1.1. Спілкування як категорія в психології......................................... 4

1.2. Роль спілкування в розвитку особистості старшокласників....... 8

1.3. Взаємозв’язок старшокласника з дорослими............................ 12

1.4. Товариство однолітків як фактор соціалізації........................... 14

2. Теоретичне дослідження взаємозв’язку соціометричного статусу і стиля спілкування......................................................................................... 16

2.1. Дослідження груп і соціометричного статусу старшокласників. 16

2.2. Аналіз переважних стилів спілкування старшокласниками...... 20

Висновок................................................................................................ 33

Література.............................................................................................. 34

Вступ

Актуальність дослідження обумовлюється тим, що сучасний період розвитку суспільства, пов’язаний з підвищенням ролі діалогічних форм взаємодії в розв’язанні соціально-економічних і науково-технічних проблем, визначив дефіцит особистостей, здатних творчо вирішувати проблеми. У зв’язку з цим, особливої актуальності набуває проблема підвищення інтелектуального потенціалу учнів, розвитку їх діалогічного мислення.

“Логічним центром” загальної системи психологічної науки в останній час стає проблема спілкування. На її основі можливий більш глибокий аналіз психологічних закономірностей і механізмів регуляції поведінки людини, формування її внутрішнього стану.

У зв’язку з тим, що спілкування є соціальним, сучасна ситуація в суспільстві прямо залежить від змін мотивації структури інтересів, сучасних для старшокласників, тому вивчення взаємозв’язку соціометричного статусу та переважаючого стилю спілкування старшокласників є особливо актуальною темою.

Але у сучасних психолінгвістичних, філософський, педагогічних і психологічних дослідженнях недостатня увага приділяється цій проблемі. Недостатня розробленість теоретичних, а особливо експериментальних робіт, спрямованих на дослідження ведучих стилів спілкування старшокласників та їх взаємозв’язку з соціометричним статусом обумовили вибір теми нашого дослідження.

Групова діяльність складається із взаємодії індивідів при спільному вирішенні певних задач (економічних, виховних, правоохоронних, виробничих та ін.). Найважливішою умовою взаємодії людей у групах є спілкування. Спілкування об’єктивно продовжується спільною життєдіяльністю людей в системах їх зовнішніх стосунків з соціальним оточенням у внутрішньогрупових міжособистісних стосунків. Міжособистісні стосунки базуються на основі ділових і емоційних оцінок, а також переваг людьми один одного. Особливо в юнацькому віці спілкування стає головним джерелом пізнання навколишнього світу, а вміння творчо вирішувати проблему є важливим при соціалізації та адаптації в суспільстві. Саме цьому ми вирішили вивчити, яке ж місце і яку роль в класному колективі займає старшокласник і який при цьому стиль спілкування в нього переважає.

Оскільки ми порушили проблему спілкування. Слід відзначити, що її розробка, пов’язана з працями А.Н. Леонтьєва, який вважав, що спілкування – певний бік діяльності, бо воно існує у кожній діяльності в якості її елементу. Соковкин В.К. аналізує людське спілкування як взаєморозуміння, як комунікацію, як діяльність, як відносини та як взаємовплив. Б.Г. Ананьєв підкреслював, що головною характеристикою спілкування, як діяльності є те, що через неї людина будує свої взаємовідносини з іншими людьми.

Значення спілкування з боку вікової психології розглядались як у зарубіжній, так і в радянській психології. Представник гештальтпсихології К. Левін розглядав спілкування в юнацькому віці з точки зору соціально-психологічного явища.

Левін вважав, що в цьому віці розширюється життєвий світ юнака, коло його спілкування, групова прихильність до типу людей, на яких вони орієнтуються.

В радянській психології Ельконін Д.Б. розглядає значення спілкування в старшому шкільному віці з позиції культурно-історичної теорії. Ельконін визначав, що в підлітковому віці спілкування є ведучим видом діяльності, але і в юнацькому віці воно не губить свого значення. Дякуючи спілкуванню, юнаки будують відносини, включаються в різноманітні види діяльності. Всі дослідники (Виготський Л.С., Божович Л.М., Кон І.С. ті інші психологи юнацтва) так чи інакше сходяться у визнанні того великого значення, яке має для старших школярів спілкування з однолітками. Для хлопців цього віку важливо не тільки бути поруч з однолітками, але і, головне, займати серед них задовольняючий їх стан.

Як показує дослідження І.С. Кона, саме невміння, неможливість добиватись такого стану часто є причиною недисциплінованості та правопорушень юнаків. Це супроводжується підвищеною конфліктністю хлопців за відношенням до своїх груп, членами яких вони постають.

Значення для юнаків та дівчат їх рідних та однолітків принципово неоднакове в різних сферах діяльності. При їх потязі до самостійності, юнаки потребують життєвого досвіду старших.

Об’єктом дослідження є закономірності спілкування в юнацькому віці.

Предметом дослідження ми визначимо переважні стилі спілкування старшокласників, взаємопов’язані з їх соціометричним статусом.

Мета дослідження – виявити міри впливу соціометричного статусу на ефективний стиль спілкування.

Гіпотеза – дослідження полягає в тому, що у групі людей, які мають високий соціометричний статус, процент тих, у кого переважає діалогічний стиль більше ніж в інших групах.

Мета дослідження зумовила ряд таких завдань:

Теоретичний аналіз проблеми спілкування у старшокласників, проявлення закономірностей у спілкуванні у різних групах та соціально-психологічних аспектів взаємовідношень;

Виявлення взаємозв’язку між соціометричним статусом та переважним стилем спілкування;

Визначення комплексного методу діагностики особливостей спілкування;

Визначення шляхів формування ефективного стилю спілкування.

В дослідженні були використані такі методи: теоретичний аналіз, спостереження, метод експерименту, методи математичної статистики, соціометричний метод, бесіда.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розкриття у ньому соціометричного статусу має значення для виявлення переважаючого стилю спілкування. Гадаємо, зо розкриття цих питань допоможе знайти конкретні способи корекції взаємовідносин старшокласників, неблагоприємної атмосфери у групі, неадекватність розуміння старшокласником свого статусу в класі.

Структурно робота складається зі вступу, трьох глав, висновків і бібліографії. Вступ містить визначення актуальності, значення роботи та структури дослідження; обговорюється шлях дослідження, мета, методи, задачі. В першому та другому розділах здійснено аналіз розробки проблеми у психолого-педагогічній і методичній вітчизняній і зарубіжній літературі. В третьому розділі описується суть дослідження і результати. Висновки містять аналіз результатів, практичні рекомендації для шкільних психологів та вчителів.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности