Історія озеленення з використанням клумбових рослин

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 5Следующая ⇒

Вважають, що висаджувати квіти на клумби в Європі вперше стали в 16 столітті [54]. В ці часи в деяких крупних маєтках було прийняте влітку виставляти на вулицю кадовби з лимонними, апельсиновими і гранатовими деревами, які за використанням можна віднести до клумбових. В тому ж 16 в. у Франції геральдичні щити прикрашали невеликими не квітучими рослинами, а у Версалі в середині сезону замінювали квіти на клумбах, що повинне було свідчити про багатство короля.

Проте розбивати клумби в тому вигляді, в якому вони відомі нам, дійсно, стали тільки в 19 в., точніше, в 20-х рр. 19 в. Законодавці мод на розбудову садів в 18 в. створювали їх в «ландшафтному стилі»; в таких садах були трава, дерева, камінь і вода, але не було кольорів. На початку 19 в. в садові архітектори почали створювати в крупних маєтках «квіткові тераси», і ідея барвистих садів укорінялася в Європі. Широкому розповсюдженню таких садів сприяла індустріальна революція, яка викликала до життя середній клас. Маленькі садки, якими володіли представники цього класу, не можна було створювати в «ландшафтному стилі», і було потрібне щось інше. Але вирішальну роль в успіху клумбового квітникарства зіграла поява нових барвистих теплолюбних рослин, які з середини 18 в. стали привозити до Європи.

В 1820-е рр. у Віндзоре, Дубліні і деяких інших містах Великобританії вперше з'явилися клумби з новими екзотичними теплолюбними однорічниками. Перші досліди вирощування клумбових рослин не мали на меті добитися декоративного ефекту, і клумби не можна було назвати красивими. Епоха клумбового квітникарства по-справжньому наступила лише в 1830-е рр., після того, як у Великобританії пройшли перші виставки клумбових рослин, а в 1838 р. була опублікована книга Джона Лоудона «Приміські сади і вілли» (J. Lowdon. “Suburban Garden and Villa Companion”). Основна ідея висловлених в цій книзі принципів планування невеликих садів зводилася до наступного: сади не повинні копіювати живу природу, в них потрібно прагнути «передати красу окремих дерев, чагарників і інших рослин» [54].

В 1845 р. у Європі був відмінений податок на скло, і всюди у великих садах сталі будувати теплиці. Саме в них в 1840-е-1850-е рр. почали в масі вирощувати розсаду багатьох клумбових кольорів, внаслідок чого країни охопило «клумбове безумство». Саме тоді стали популярні петунія, алісум [58], пеларгонія, лобелія, кларкія, вербена [31]. Всесвітня виставка 1851 р. стала апогеєм «клумбової лихоманки», яка продовжувалася потім ще протягом 30-ти років. В ці роки про клумбові рослини багато писали, їх використовували в своїх проектах самі відомі дизайнери, всюди розбивали квітники. В 1850-е рр. біля Кришталевого палацу в Сиденхемі висаджували до 50 тис. пеларгоній, в 1860-е рр. в Четсворті і в новому курортному містечку Істборн розбивали багатоколірні клумби, в 1870-е рр. в лондонських парках висаджували щорічно більше 2 млн. клумбових рослин. Величність посадок відповідала духу вікторіанської епохи. Виникли різні стилі клумбового квітникарства — в 1860-е рр. з'явилися «весняні і «екзотичні» клумби», на які звичайно висаджували рослини з декоративним листям; десятиріччям пізніше увійшов до моди орнаментальний стиль.

На початку 1980-х рр. введення в культуру нових видів і сортів і початок буму в контейнерному квітникарстві відродили інтерес до клумбового квітникарства. Характерні для довоєнної епохи рівні ряди червоних, білих і синіх кольорів в основному пішли в минуле, поступилися місцем новим рослинам, новим способам їх розміщення і новим типам контейнерів. Історія клумбових рослин продовжується. В наші дні намічається підвищення інтересу до кольорів більш приглушеного і складного забарвлення замість яскраво забарвлених і помітних.

Самі поняття «клумба»і «клумбові рослини» значно розширилися. Якщо раніше при створенні клумби використовували чисту ділянку землі і засаджували її однорічниками, то зараз ділянка під клумбу часто має скелет клумбової композиції, який складається з багаторічників [20], а іноді, в якості центральної рослини («солітера»), використовують дерева або кущі (наприклад, пірамідальну тую або ялівець козацький). З багаторічників (наприклад з очитків) складають «килимові» клумби [2], при цьому значну по площі частку елементів не треба поновлювати щорічно і це зменшує собівартість озеленення.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США