Залежність характеру сімейних стосунків від типу сім’ї

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 7Следующая ⇒

Народилася дитина… Із першої секунди вона вдихнула маленький ковточок повітря і першим криком розпочалося її життя теплим світанком душі – дитинством. І цей ніжній подих дитинства назавжди залишається у душі кожної особистості. Так гармонійно і милозвучно розпочинається життя людини, і вона свої перші кроки, своє перше слово, свою першу казку вимовляє у сім’ї.

Сім’я – це найважливіше середовище формування особистості і найголовніший інститут виховання. «Усе – і хороше, і погане людина отримує в сім’ї», «Усі ми родом з дитинства»[1].

Сім’я – це маленька мікрогрупа, це наш дім і ми у нім, це те середовище, де завжди на нас чекають, де нас люблять по справжньому і де нас підтримають і поспівчувають. Саме у сім’ї ми робимо перші кроки життя і сходинка за сходинкою крокуємо у незвідану даль майбутнього, і не рідко зустрічаємось із добром і злом, переживаємо злети і падіння, радіємо щастю і плачемо від печалі, такі моменти бувають на життєвому шляху у кожної людини і у кожній сім’ї часто переплітається біла і чорна лінія буденних днів.

І так кожна молода людина, переступає через гори і радіючи світлим ранкам створює свою сім’ю і дбає про добрі і щирі сімейні стосунки.

Сімейні стосунки, їхня гармонія і щирість у великій мірі залежить від того, якого типу є сім’я. На сьогоднішній день, сучасні сім’ї можна класифікувати за різними параметрами, але варто зазначити, що повної єдності у цьому питанні у науковій літературі немає.

У психології, молоду сім’ю класифікують за складом сім’ї. Дослідники, працюючи над цим питанням, поділили їх на повні сім’ї (це сім’я, де проживає обоє батьків і діти). У цій сім’ї панує атмосфера комфорту, сімейного вогнища, де обоє батьків беруть участь у вихованні своїх дітей, де діти відчувають ніжну ласку мами, та теплу руку й сильне плече батька. У даній сім’ї дитина почуває себе захищеною, вона не є обділена у батьківській чи материнській любові, підтримці, якщо це звичайно дбайлива і благополучна сім’я.

Також виділяють неповні сім’ї, які характеризуються присутністю у сім’ї одного із батьків і дітей, або ж з бабусею, дідусем та онуками. У даній сім’ї як правило, дитина відчуває відсутність одного із батьків. Дуже часто така дитина може бути роздратованою, в неї може виникнути комплекс неповноцінності, тому що зазвичай вона може почути неприємну репліку чи вислів від оточуючих, а також близькі їй люди можуть «пришивати ярлики», згадуючи того із батьків, хто є відсутнім. Дуже часто можна почути, от ти такий, як твій батько, або ж як твоя мати. І це може завдати душевного болю у житті дитини.

Нуклеарні сім’ї (які складаються з двох поколінь – батьків та дітей). У сім’ї, де проживає декілька поколінь, дуже часто можна зустріти суперечливість або невизначеність інтересів, поглядів сучасності та минулого. Сім’ї, в яких трапляється така розходженість, дуже часто страждають від систематичних непорозумінь, які інколи можуть призвести до конфлікту, який уже важче розв’язати.

Складні сім’ї (складаються з трьох або більше поколінь та, можливо інших родичів); виділяють сім’ї повторного шлюбу (де один або обидва подружжя знаходяться у повторному шлюбі).

Варто звернути увагу на класифікацію, в якій за основу береться кількість дітей у сім’ї.

Виділяють бездітні сім’ї. Сім’я, у якій немає дітей, дуже часто страждає і переживає в наслідок такого явища, таму що кожна людина створюючи сім’ю в майбутньому планує її і прагне до відтворення і народження рідної кровинки, яка додає великої наснаги і любові до життя. У сім’ї, де немає дітей, двоє молодих людей як правило втрачають сенс життя, інколи звинувачують один одного у цій проблемі, і дуже часто це призводить до суперечок, що породжує конфлікт. І буває так, що подружжя не бачачи дальше разом спільного життя розривають шлюб і сім’я розпадається.

Однодітні сім’ї. У сім’ї, де виховується одна дитина, як правило батьки усю свою ласку, любов, тепло дають своїй дитині, задовольняють усі її інтереси, потреби, дуже часто виконують певні її завдання, які б вона могла виконати сама. Зазвичай, батьки возвеличають свою дитину, говорячи їй, що вона є найкращою серед усіх. І у дитини вибудовується підвищена самооцінка, вона може зневажливо, байдуже, а інколи і егоїстично ставитися до інших.

Малодітні сім’ї (де є двоє дітей). У сім’ї, де виховується двоє дітей, психологи говорять, що між дітьми зароджується любов один до одного. Діти один одному допомагають, діляться, підтримують. Виховавши такі відносини ще у сім’ї, вони свою щирість, підтримку будуть дарувати і іншим людям.

Багатодітні сім’ї (з трьома та більше дітьми). Сім’я, у якій виховується троє і більше дітей, зазвичай називається дружньою сім’єю, тому що між членами сім’ї існує тісний зв’язок і підтримка кожного із них. Але дуже часто у сім’ї, де виховується троє і більше дітей, батьки не приділяють їм особливої уваги, вважаючи, що є старший брат (сестра) і допоможе меншому. Буває і так, що батьки, виховуючи своїх дітей, скаржаться на те, що кожен із них різний: один добрий, інший розбишака, а третій - спокійний, врівноважений. І при цьому мати, чи батько говорять, що кожного із них виховують однаково, не беручи до уваги те, що припускають помилку, забувши, що кожна дитина є індивідуальною, неповторною особистістю і до кожної дитини необхідно підібрати окремий підхід, щоб достукатись до дитини, щоб правильно її виховати.

Наукове і практичне значення має класифікація сімей за віком подружжя. Перший рік існування сім’ї характерний для молодожон; вік до 28 років обох подружжів – властивий для молодої сім’ї; приблизно до 50-річного віку – сім’ї середнього подружнього віку; старше 50-річного віку – сім’ї старшого подружнього віку.

За географічною ознакою виділяють міські та сільські сім’ї.

За особливими характеристиками, умовами життя можна виділити студентські сім’ї. Дуже часто двоє молодих людей, які ще навчаються, а їх називають студентами, створюють сім’ю, яка отримує назву студентська.

Як правило, ні з однієї, ні з другої сторони немає повного джерела звідки би формувався сімейний бюджет. І зазвичай таких молодих людей утримують батьки. І дуже часто їм може не вистачати коштів, можуть бути випадки, які торкають проблему житла. Навчаючись, молоді люди рідко бачаться, мало прислухаються один до одного, мало допомагають, підтримують один одного у скрутний момент. І як правило такі необдумані моменти і несподівані подарунки сімейного життя можуть призвести до неочікуваних результатів.

Виділяють сім’ї військових; сім’ї біженців; сім’ї, які перебувають у громадському шлюбі (їх ще називають позашлюбними сім’ями, маючи на увазі відсутність офіційної реєстрації); пробний шлюб – це експериментальна і проблематична форма позашлюбної сім’ї, але, судячи з практики інших країн, вона з часом стане поширеним і звичним явищем; сюди також відносять дистантичну сім’ю (члени якої в силу певних умов життя живуть окремо).

Для аналізу психологічного сімейного клімату сім’ї також класифікують за різними критеріями. За ознакою координації зусиль подружжя поділяють на колективістські сім’ї, в яких партнери вважають однаково необхідний успіх у роботі, навчанні, самоствердженні обох з них і можуть при необхідності жертвувати власними інтересами заради партнерства.

Традиційні сім’ї, в яких пріоритетними вважаються інтереси чоловіка як голови сім’ї.

Індивідданістські, в яких кожен з подружжя турбується, в першу чергу про власну кар’єру та ділові успіхи.

За типом лідерства або головування у сім’ї можна виділити авторитарні сім’ї, в яких явно лідирує і демонструє свою владу одна особа з подружжя, а інша у більшості випадків погоджується з таким становищем; еганітарні або бархатні сім’ї, в яких існує досить рівний розподіл сфер лідерства і немає помітної боротьби за владу; сім’ї з невизначеними сферами лідерства і конфліктами на цьому грунті.

Для соціальної і психотерапевтичної роботи з сім’ями важливу роль відіграє їх класифікація за параметром того стану, який називають психічним здоров’ям сім’ї. Тут виокремлюють здорові сім’ї, невротичні сім’ї, в яких існують постійні конфлікти на ту саму тему, хронічні невирішені проблеми стосунків, незадоволеність когось із членів сім’ї своєю сімейною репутацією, загальна нервова атмосфера, віктемогенні сім’ї, в яких існує тенденція роботи когось із членів сім’ї «цапом відбувайлом», використовувати слабкощі членів сім’ї, де немає надійної захищеності кожного із них.

В деяких роботах, переважно психотерапевтичного спрямування, сім’ї поділяють на два таких типи як нормально функціональні сім’ї, в яких більш-менш нормально забезпечуються всі сімейні функції; дисфункціональні сім’ї, в яких окремі функції виконують незадовільно, породжуючи проблеми у сімейних стосунках.

Існують окремі класифікації більш художнього характеру, наприклад, у письменниці Т.Афанасьєвої, яка називає такі типи сім’ї:

- «дім – фортеця», в якому добре налагоджений побут і теплі, здорові стосунки між членами сім’ї;

- «дім – служба», де немає справжньої інтимності між подружжям, а уявність злагоди і побут підтримуються через почуття обов’язку;

- «дім – готель», де немає міцних подружніх зв’язків, сім’я фактично існує формально і основні інтереси подружжя знаходяться поза сім’єю.

Прохарактеризувавши класифікацію сімейних стосунків, варто сказати про те, що кожен момент даної класифікації відіграє важливу роль у сучасних сімейних стосунках і впливає на взаєморозуміння і взаємо підтримку один одного і їхнього ставлення один до одного.

Ще слід відмітити, що любов до сім’ї з усіх благородних людських почуттів є найчастішим і найміцнішим, і воно великою мірою благотворно впливає на життя кожного з нас[2].

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов