Правове регулювання поводження з відходами сільського господарства

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 48Следующая ⇒

4. Проблема відходів сільського господарства є вельми нагальною. В Україні, хоч і прийнято 2 закони: від 14січня 2000 р. " П ро альтернативні види рідкого та газового палива"та від 20 лютого 2003 р. " П р о альтернативні джерела енергії" щодо відходів сільського господарства вони майже не застосовуються. Друга важлива проблема відходів сільського господарства — їх небезпечність для довкілля. Незважаючи на певну специфіку екологічних проблем поводженняз відходами сільського господарства, правових приписів у цій сфері недостатньо. Натомість застосовуються загальні положення екологічного законодавства про відходи, зокрема, закони України від 24 лютого 1994 р. " П р о забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 5 березня 1998 р. " Про відходи", від 5 травня 1999 р. " П р о металобрухт" та ін.

Згідно зі ст. 1 Закону "Про відходи", відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності й не мають подальшо­го використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх влас­ник має позбутися шляхом утилізації чи видалення. Таке визначен­ня є неповним щодо сільськогосподарських відходів, адже з орга­нічних відходів найбільшу екологічну небезпеку становлять відходи тваринництва. Недаремно проектування тваринницьких комплек­сів продуктивністю понад 5 тис. голів і птахофабрик підлягає обов'язковій попередній державній екологічній експертизі. Важливою також є проблема безхазяйних відходів, тобто відхо­дів, які залишені власником у непризначеному для їх зберігання місці і власник яких невідомий. Особи, котрі виявили такі відходи, зобов'язані повідомити про них місцеві державні адміністрації чи місцеві ради. Постійно діюча місцева комісія з питань поводження з безхазяйними відходами провадить необхідні дослідження, за ре­зультатами яких складає акт, що передається до місцевої державної адміністрації чи місцевої ради, які, в свою чергу, зобов'язані прий­няти рішення про подальше поводження з цими відходами.

Закон "Про відходи" покладає обов'язки на суб'єктів аграрного права запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відхо­дів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних паку­вальних матеріалів і тари, в яких міститься продукція сільськогос­подарських підприємств; вести облік, визначати склад і властивос­ті утворюваних ними сільськогосподарських відходів; забезпечува­ти повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення й псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відхо­дами; забезпечувати їх переробку чи видалення; не допускати збе­рігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях або об'єк­тах; здійснювати контроль за станом місць або об'єктів розміщен­ня власних відходів; своєчасно вносити збір за розміщення відхо­дів, надавати відповідним державним ор­ганам інформацію про утворювані ними сільськогосподарські від­ходи; призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відхо­дами; забезпечувати розробку та виконання планів організації ро­боти щодо цього; професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців з питань поводження з відходами, отримати дозвіл і ліміти на утворення та розміщення відходів та ба­гато інших обов'язків.

Що ж стосується конкретного законодавства про відходи прик­ласти до конкретного фермера, то не важко зрозуміти наскільки нереально вимагати від нього дотримуватися перелічених вище обов'язків. Саме тому вітчизняне законодавство про відходи є не­ефективним і майже повсюди не виконується. Істотною помилкою законодавця, на наш погляд, є уніфікація правового режиму всіх відходів, тоді як очевидною є потреба встановлення різних право­вих режимів для різних видів відходів: побутових, промислових, не­безпечних, сільськогосподарських тощо. Щодо сільськогосподар­ських відходів, як вже зазначалося, необхідно прийняти спеціальні правові приписи, зокрема, програму поводження із сільськогоспо­дарськими відходами.

5Система і принципи земельного права України

Под системой зем. права как отрасли следует понимать научно обоснов. последоват. расположения институтов и образующих их норм в зависимости от их значимости, роли и содержания, обусловленного характером регулируемых общественных отношений. Система зем.права сост. из Общей части, содержащ. правовые нормы и положения, относящиеся ко всей отрасли в целом (гос регулир зем отнош; право собств на землю, аренда зем, компетенция местн советов в сфере регул, зем процесс, юрид ответств за наруш зем зак-ва и т.д.) и Особенной части, охватывающей нормы, регулирующие отдельные виды зем.отношений (правовой режим земель: - с/х назнач; - насел пунктов; - промышл-ти, транспорта, связи; земель лесного, водного фонда и т. д.).

Под принципами ЗП понимают закрепленные в действующем зем зак-ве основпагающие руководящ начала, выражающ сущность норм ЗП и главные направления в области правов регулирования общ отнош, связанных с рациональным использ и охраной земель. Выделяют спец принципы ЗП: 1) Приоритет экологического благополучия внешней среды в процессе использования земель; 2) приоритет интересов украинского народа как субъекта права собственности на землю; 3) целевое и рациональное использование земель; 4) госуд контроль за использованием и охраной земель; 5) установление особенного правового ржима земель соотв-щих категорий; 6) приоритетность земель с/х назанчения по сравнению с другими; 7) гарантированность прав субъектов зем правоотн; 8) принцип платности землевладения и землепользования; 9) принцип экологизации зем права

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов