Особливості моделі організації виховної роботи в СОМУ

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6

Запропонована модель складається з ряду взаємозв'язаних ланок, першою з яких є поза аудиторна виховна робота академічних груп і відділень (що розвиває кругозір і професійні уміння і навички студентів, проведення конкурсів, ігор, олімпіад) і обов'язкова робота кураторів студентських груп, робота з адаптації першокурсників, виявленню їх інтересів, творчого потенціалу і здібностей. Тут на перший план виходять не масові, а індивідуальні форми роботи із студентами, які були втрачені у сучасний період або такі, що охоплюють обмежену кількість студентів.

Планування розділу плану індивідуальної роботи викладача «Робота з професійного виховання студентів» є обов'язковою для кожного викладача училища. Якщо кабінету або предметно-цикловій комісії доручається організація будь-яких важливих загально-училищних заходів, то ця діяльність здійснюється на основі попереднього планування з залученням кураторів і активів академічних груп, на базі яких проводиться виховний захід. Такими заходами можуть бути: Всесвітній день медичної сестри (предметно-циклова комісія сестринського процесу), день медичного працівника України 9 предметно-циклові комісії з педіатрії, терапії, хірургії), День здоров'я (кафедра фізичного виховання), Шевченківські дні (кабінет української мови та літератури)), екскурсії до музеїв (кафедри), предметні місячники, тощо.

Керівництво всією виховною роботою в училищі здійснює заступник директора з гуманітарної освіти та виховання відповідно до Положення про посадові обов'язки, основним завданням якого є розвиток професійних умінь і навичок студентів, практична підготовка їх до ведення роботи з організації молодіжного дозвілля враховуючи інтереси і особистісний потенціал кожного студента. Звідси другою ланкою у запропонованій моделі виступає діяльність заступника директора з виховної роботи, що містить у собі:

- формування органів студентського самоврядування на основі Положення про студентське самоврядування Старобільського обласного медичного училища;

- проведення загально-училищних заходів (наприклад День Знань, посвячення у студенти «Свято Білого одягу», День училища, «Міс училища», «Стиляга року», КВК, новорічне свято, День Святого Валентина, 8 березня, випускні вечори, студентські наукові конференції, презентації пошукової роботи, конкурси «Студент року» конкурси фахової майстерності, тощо);

- координаційну роботу кабінетів з адаптації першокурсників; проведенню свят «Тиждень першокурсника», «Присвячення в студенти»; ознайомленню їх з історією училище, правовим і соціальним статусом студента, елементарними відомостями про організацію навчальної діяльності; культурі розумової праці; вивченню бюджету часу студентів; усуненню перевантажень у навчальному розкладі, тощо.

Третя ланка – робота Студентського суспільства, спеціально створеної структури для вирішення завдань виховної роботи із студентами з реалізації системи училищних заходів, що формують у студентів уявлення про престижність обраної професії, училища, розвитку відчуття спільності. До цих заходів належить проведення урочистих ритуалів: Присвячення в студенти, День Вчителя, Ювілей училища, тиждень Науки, всесвітній день медичної сестри, День медичного працівника України, вручення дипломів, тощо.

Четвертою важливою ланкою у моделі виховної роботи в училищі є робота методичного об’єднання кураторів академічних груп і навчання студентських секторів у структурі Студентського суспільства (наукового, навчально-виховного, культмасового). Мета цієї роботи – надати виховну підтримку студентам у здійсненні життєдіяльності училища.

П’ята ланка – робота у гуртожитку. Вона передбачає контроль у період самопідготовки студентів; щоденне чергування викладачів у гуртожитку; робота тренажерних кабінетів з клінічних дисциплін, консультації з предметів, додаткові заняття зі студентами, що мають незадовільні оцінки, відпрацювання заборгованостей; робота бібліотеки; пропаганду здорового способу життя, запобігання вчиненню студентами, які мешкають у гуртожитку, правопорушень, вживанню ними алкоголю, наркотиків, палінню; організація конкурсів «краща кімната», «краща секція»; проведення виховних заходів (свято української кухні, хліб, сіль-новоселам, конкурс фіточаїв, тощо)

Шоста ланка – організація студентського дозвілля. Мета цієї роботи – ефективна організація вільного часу студентів (наприклад, КВК, студентські фестивалі, міські і обласні конкурси, тощо).

Сьомою ланкою у створенні педагогічно виховуючого середовища, ланкою запропонованої моделі виховної роботи в училищі є широке використання можливостей позаучилищного культурного середовища, використання культурного потенціалу міста – залучення студентів до участі у міських і обласних заходах, створення творчих колективів, організація виставок; екскурсій у театри, бібліотеки, музеї, до видатних міст України з метою розширення культурного кругозору студентів, формування у них ціннісних орієнтацій.

Критеріями результативності пропонованої моделі є:

1. Міра стабільності і чіткості роботи всіх ланок системи виховної роботи в училищі.

2. Масовість участі студентів у різних училищних заходах.

3. Якість участі, результативність учасників конкурсів, змагань, вечорів, фестивалів.

4. Присутність постійної і живої ініціативи студентів, їх самостійний пошук нових форм позанавчальної роботи.

5. Вимоги до якості проведення культурно-масових заходів.

6. Прагнення реалізувати себе у професійній діяльності за основною або додатковою спеціальністю.

7. Відсутність правопорушень серед студентів.

8. Міра впливу училища на характер молодіжної політики у місті.

Вищий навчальний заклад України І-ІІ рівнів акредитації – це передусім школа культурного самовизначення й реалізації особистості, де повинні створюватися сприятливі умови для оволодіння кожним студентом базовою культурою, серцевиною якої становлять духовні цінності українського народу і світової цивілізації.

І сучасний навчальний заклад моє виконувати соціальне замовлення особистості – бути конкурентноздатною у суспільстві з ринковою економікою, вміти планувати стратегію власного життя, орієнтуватися у системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей, визначити своє життєве кредо і свій стиль.

Таким чином, колектив викладачів Старобільського обласного медичного училища працює над створенням умов для самопізнання, самовиховання та життєво значущого вибору. І принципи виховання формують світогляд особистості, визначають формування ключових життєвих цілей.

Висновки

Внаслідок посилення демократичних тенденцій у житті суспільства освітні системи, як його значущі складові, почали переносити акцент із масових педагогічних явищ на особистість студента, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку, умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах її життєдіяльності. Тенденція особистісної орієнтованості освітніх систем виявляється й у педагогічній освіті. Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. У зв'язку з цим перед педагогами постає завдання – навчитися мистецтву виховної роботи, оволодіти новими технологіями управління виховного процесу. Управління виховною системою, як невід'ємна частина педагогічної системи навчального закладу може бути переважно інтуїтивним або спиратися на теоретичні основи науки. У зв'язку з цим надзвичайно важливо визначити, як співвідноситься практика і теорія управління.

У дослідженні теоретично доводиться та перевіряється практично управління розвитком виховної системи як створення оптимальних умов для реалізації цілей навчального закладу на прикладі Старобільського обласного медичного училища.

Управління навчальним закладом – це цілеспрямована, активна взаємодія керівника з іншими учасниками освітнього процесу з метою забезпечення координації зусиль щодо оптимального функціонування установи та переведення її на більш високий якісний рівень.

Управління розвитком освітнього закладу – це вид управлінської діяльності, який спрямований на переведення установи в режим розвитку та забезпечення якісно нових освітніх результатів.

Щоб управління розвитком закладу освіти було ефективним, система управління повинна забезпечувати

•   високу інформованість про потенційно можливі нововведення, про
можливості розвитку установи;

• повноту вивчення актуальних проблем. Проблеми визначають розвиток закладу. Необхідно здійснювати їх аналіз, спираючись не тільки на сьогодення навчального закладу, але й даючи прогноз на майбутнє;

• раціональність вибору загальної та окремих цілей, інтерактивність
цілей;

• реалістичність планів, забезпеченість ресурсами (матеріальними,
фінансовими, кадровими, часу тощо), збалансованість, розподіл функцій,
обов'язків, надання прав відповідно до мети розвитку;

• зацікавленість всіх учасників навчально-виховного процесу, удосконалення діяльності, підвищення професіоналізму педагогів, тобто мотивація всіх виконавців програми розвитку освітньої установи;

• можливість здійснювати аналіз, контроль та корекцію впровадження
новацій, реалізації програми розвитку закладу освіти.

Виховна система – це комплекс взаємозалежних компонентів, що розвиваються в часі і просторі: цілей, заради яких система створюється; спільної діяльності людей, що її реалізують; самих людей як суб'єктів цієї діяльності; освоєного ними середовища; відносин, що виникають між учасниками діяльності; керування, що забезпечує життєздатність і розвиток системи.

Виховна система проходить у своєму розвитку чотири етапи:

1. Етап становлення.

2. Етап стабільного розвитку.

3. Етап завершальний.

4. Етап відновлення і перебудови системи.

Для кожного етапу характерні специфічні задачі, види діяльності, організаційні форми, системостворюючі зв'язки.

Особливе значення зовнішнього управління складається у створенні умов для реалізації розробленої моделі.

Виховна система не може існувати постійно. У більшості випадків виховна система розвивається швидше, ніж інші соціальні системи. Це природно, тому що в будь-якому виховному закладі іде достатньо швидка зміна поколінь. Кожне покоління повинно відчувати себе суб'єктом розвитку системи, повинно вносити в неї щось нове, своє. Тому, розвиток виховної системи детермінується не стільки об'єктивними, скільки суб'єктивними факторами.

Таким чином, управління виховною системою можна розглядати як трьох аспектний процес:

1. Управління створенням цілісної системи.

2. Укріплення її цілісності.

3. Корегуюче управління із включенням кожної дитини й дорослого в
систему колективних справ і відношень.

Розвиток виховної системи здійснюється через:

• зацікавленість вищих органів освіти діяльністю педагогічних колективів по створенню виховної системи;

• вивчення досвіду діяльності педагогічного колективу;

• залучення зацікавлених осіб до вивчення досвіду з метою формування позиції громадського прийняття нової ідеї;

• моральне заохочування та матеріальна винагорода за успішні ефективні результати діяльності.

Створення виховної системи повинно супроводжуватися прогнозуванням розширення виховного простору, засвоєнням соціального, природного, естетичного середовища. Значущу роль у створенні та розвитку системи грає студентське самоврядування і колективне творче виховання.

«Виховна система є цілісний соціальний організм, що виникає в процесі взаємодії основних компонентів виховання (цілі, суб'єкти, їх діяльність, спілкування, стосунки, матеріальна база) і володіє такими інтеграційними характеристиками, як спосіб життя колективу, його психологічний клімат».

Виховна система – це комплекс взаємозв'язаних компонентів: цілей, що розвивається в часі і просторі заради яких система створюється; спільній діяльності людей, що її реалізовують; самих людей як суб'єктів цієї діяльності; освоєного ними середовища; стосунків, що виникають між учасниками діяльності; управління, що забезпечує життєздатність і розвиток системи.

Петербурзькі дослідники І.А. Колесникова і Е.Н. Баришників вважають, що «виховна система відображає специфічний спосіб організації виховного процесу на рівні конкретної установи»

Е.Н. Степанов вважає, що головне призначення виховної системи полягає в педагогічному забезпеченні і сприянні розвитку особи дитяти, тому виділяє в дефініції дане призначення разом з іншими сутнісними характеристиками виховної системи. [86]. На його думку «виховна система – це впорядкована цілісна сукупність компонентів, взаємодія і інтеграція яких зумовлює наявність у освітньої установи або його структурного підрозділу здатності цілеспрямовано і ефективно сприяти розвитку особи. Загальна здатність сприяти розвитку особи уявляється досліднику як ціле, таке, що складається з окремих здібностей, таких як:

•   здатність діагностувати розвиток особистості студента, студентського і педагогічного колективів;

•   здатність висунути і обґрунтувати мету виховного процесу;

•   здатність організувати життєдіяльність співтовариства дітей і дорослих у максимальній мірі сприятливу для самореалізації і самоствердження особи молодої людини, викладача, батьків;

•   здатність інтегрувати зусилля суб'єктів виховного процесу, зробити їх найбільш ефективними;

•   здатність створити у освітній установі і за його межами розвиваюче середовище, етично сприятливе і емоційно насичене;

•   здатність здійснити науково обґрунтований аналіз соціально-педагогічної ситуації, що склалася, підучених результатів виховної діяльності, тощо;

Вчені називають також риси виховної системи, характерні для даного соціально-педагогічного явища:

•   Виховна система – це система соціальна. Її ядро – люди і їх потреби, мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, дії, стосунки. Функціонування виховної системи здійснюється відповідно до законів суспільного розвитку.

•   Виховна система – це система педагогічна. Її функціонування пов'язане з реалізацією цілого ряду педагогічних завдань, для вирішення яких використовуються всілякі форми, прийоми і методи педагогічної діяльності. Результати вирішення завдань свідчать про ефективність виховної системи.

•   Виховна система – це система ціннісно-орієнтована. Будь-яка виховна система орієнтована на певні цінності. У сучасній педагогічній науці і практиці визнані педагогічно недоцільними ідеї побудови виховного процесу на основі антигуманних цінностей і авторитарного стилю стосунків між педагогом і дитям і узятий курс на моделювання, побудову і дослідження виховних систем гуманістичного типу.

•   Виховна система – це система цілісна. Часто її називають організмом, як би підкреслюючи, що вона складається з органів-компонентів, взаємозв'язок і взаємодія яких дозволяє системі функціонувати як єдине ціле і володіти системними інтеграційними якостями.

•   Виховна система – це система відкрита. Вона має безліч зв'язків і стосунків з соціальним і природним довкіллям, які забезпечують функціонування і розвиток системи.

•   Виховна система – це система цілеспрямована. ЇЇ неможливо уявити без цілі. При відсутності цільових орієнтирів виховна діяльність втрачає свій сенс, так як її сутнісною характеристикою є цілеспрямованість.

•   Виховна система – це система складна і імовірнісна

•   Складність виховної системи обумовлена великою кількістю елементів і зв'язків між ними. Майбутнє складних систем важко передбачити, тому прогнози носять імовірнісний характер.

•   Виховна система – це система саморозвиваюча і самокерована. В середині системи прихована здібність до подолання протиріч розвитку зусиллями самих учасників педагогічних процесів, здібність до самоуправління,: постановці цілей, проектуванню нового стану системи виховання і етапів його досягнення, коректуванню навчально-виховних процесів, об’єктивному аналізу їх ходу і результатів, висуненню нових перспектив, тощо.

Основою розвитку виховної системи навчального закладу є розробка концепції внутріучилищного управління. Сутність її полягає у підході до внутріучилищного управління як діяльності, спрямованої на створення цілісного комплексу умов – прогностичних, педагогічних, кадрових, психологічних, організаційних, правових, медичних, санітарно-гігієнічних, матеріально-фінансових, необхідних для функціонування і розвитку навчально-виховного процесу училища. Як ціль училища в концепції розглядається розвиток студента, а як ціль управління – створення перелічених вище умов.

1. Реалізовуючи національний зміст навчання та виховання, викладачі, куратори груп спрямовують свою діяльність на національно-патриотичне виховання студентів, основними завданнями якого є:

- формування патріотичних почуттів;

- формування рис громадянина;

- вивчення бойових традицій та героїчних сторінок українського народу, його Збройних сил;

- формування національної свідомості і людської гідності, любові до рідної землі, родини, готовності до захисту Батьківщини;

- дотримання мовної культури;

- пошукова робота;

- формування творчої, працелюбної особистості, вмілого господаря, що володіє відповідними навичками, вміннями та професійною майстернісю;

- Вміння самостійно на основі сучасних знань про ринкову економіку застосовувати власні здібності у системі виробництва, науки, освіти.

2. Прищеплення любові до обраної професії – основне завдання трудового виховання. Допомагають у трудовому вихованні молоді медичного училища наступні форми і методи роботи:

– чергування навчальних груп у відділеннях Старобільської лікарні;

– заняття у предметних гуртках, проведення дослідницьких робіт з актуальних медичних проблем сьогодення (туберкульоз, СНІД, шкірні захворювання, захворювання сердцево-судинної системи);

– робота волонтерського загону;

– участь у обласних конкурсах профмайстерності;

– участь у науково – теоретичних конференціях різного рівня;

– робота будівельної бригади з благоустрою училища, ремонту;

– в межах виконання комплексної регіональної програми «Сприяння працевлаштування та вторинної зайнятості молоді Луганщини (2005–2010 рр.) на базі училища сформований і діє трудовий загін, що виїжджають на роботу до Криму;

– на базі гуртожитку працює клуб «Господарочка».

Виконуючи завдання морально-правового виховання педагогічний колектив працює над:

- прищепленням поваги до Конституції України, її державних символів, знання та дотримання законів;

- виховання і підготовка студентів до життя і діяльності в правовій, демократичній державі;

- прищеплення й розвиток моральних почуттів глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями особистої свободи, правами людини та її громадською відповідальністю;

- боротьбою з корупцією та зловживанням посадовими особами службовим становищем;

- пропагандою здорового способу життя. СОМУ є координуючим центром з пропаганди здорового способу життя у районі;

Педагогічний колектив працює над вихованням у молоді естетичних поглядів, смаків, які ґрунтуються на народній естетиці, найкращих надбаннях цивілізації; вихованням духовної культури особистості та створенні умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції. Сплановано й організовано дозвілля студентів. Працює ФСК «Юність», який ставить за мету пропаганду здорового способу життя, формування у молоді фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонії тіла і духу, природи і людини. В училищі є два спортивних зали, футбольне поле, спортмайданчик на вулиці. При гуртожитку працює кімната психологічного розвантаження метою роботи якої є: створення умов для реалізації задач з психорегуляції, релаксації зняття емоційно-психологічного напруження, тривожності у студентів; формуванню у них адекватної самооцінки впевненості у своїх можливостях; вивчення індивідуально-психологічних та типологічних особливостей студентів нового набору; надання адресної допомоги потребуючим цього; створення комфортних умов в адаптаційному періоді; на базі кабінету проводиться аналітична робота за результатами тестування студентів: «Статус нервово-психічного стану» Кольоровий тест Люшера; Характерологічний (за Леонгардом)

Таким чином, колектив Старобільського обласного медичного училища працює над створенням умов для самопізнання самовиховання, життєво значущого вибору, формують світогляд особистості, визначають формування ключових життєвих позицій.

Виховання – це перш за все живе слово викладача, живі людські взаємостосунки викладача зі студентами, формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людини з притаманними її особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, які спрямовані на саморозвиток та розвиток демократичного суспільства в Україні.

Список використаних джерел

1. Административное управление воспитательным процессом /Сост. Н.П. Кузнецова, Е.В. Мейснер. – Волгоград: Учитель, 2006. – 250 с.

2. Амеліна О. Школа-родина: від концепції до практичної реалізації // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – №6. – С. 168–171.

3. Аніскіна Н.О. Технологія планування стратегічних змін. – Харків: Основа, 2005. – 109 с.

4. Аспекти управлінської діяльності в школі. – Частина 1 / Упоряд. Н. Мурашко. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2003. – 128 с.

5. Аспекти управлінської діяльності в школі. – Частина 2 / Упоряд. Н. Мурашко. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2003. – 129 с.

6. Байденко В.И. Болонский процес: Курс лекций. – М.: – Логос, 2004. – 208 с.

7. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.Д: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук, видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.

8. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

13. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями). Навчально-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1996. – 232 с.

14. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. 4.1 / Под общ. ред. И.Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1990. – 367 с.

15. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. 4.2 / Фролов И.Т., Араб-Оглы З.А., Арефьева Г.С. и др. – М.: Политиздат, 1989. – 639 с.

16. Виховна робота в школі: актуальні проблеми розвитку та модернізації. Методичні рекомендації заступникам директорів із виховної роботи, педагогам-організаторам, класним керівникам загальноосвітніх закладів / Під ред. Т.М. Сорочан. – Луганськ: Знання, 2001. – 152 с.

17. Виховні системи освітніх закладів: досвід та проблеми: Методичний посібник \ Укладачі Л.М. Архипенко, Л.Л. Маркіна. – Дніпропетровськ: Промінь, 2000. – 216 с.

18. Виховні технології / Упоряд. В. Варава, В. Зоц. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2004. – 120 с.

19. Внутришкольное управление: вопросы теории и практики / Т.И. Шамова и др. – М.: Педагогика, 1991. – 191 с.

25. Воспитательная система школы: проблемы управления: Очерки прагматической теории. – М.: Сентябрь, 1997. – ПО с.

26. Голованова Н. Панорама взглядов на воспитание // Воспитание школьников. – 2004. – №7 – С. 2–5.

27. Гуткина Л.Д. Организация и планирование воспитательной работы в школе. – М.: Сентябрь, 2001. – 160 с.

28. Даниленко Л. Формування та розвиток творчого потенціалу педколективу // Рідна школа. – 1996. – №10. – С. 28–31.

29. Димитрієв А.С. Громадське самоврядування в школі – основний чинник державно-громадського характеру внутрішкільного управління // Освіта Донбасу. – 2003. – №4 (99). – С. 84–89.

30. Епишева О.Б. Основные параметры технологии обучения // Школьные технологии. – 2004. – №4. – С. 35–42.

31. Єльникова Г. Управлінська компетентність. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2005. – 128 с.

32. Караковский В.А. Воспитательная система школы: педагогические идеи и опыт формирования. – М.: МП «Новая школа», 1992. – 125 с.

39. Кацинська Л.Л. Виховний процес в сучасній школі. – Рівне: Інститут підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, 1997. – 156 с.

40. Кацинська Л.Л., Кривко М.П. Технології виховного процесу. – Рівне: Інститут підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, 1997. – 95 с.

41. Класний керівник: грані пошуку і творчості: Методичний посібник / За ред. Л.Л. Прокопенко. – Дніпропетровськ: НМОШ «Альфа», 1998. 183 с.

42. Корж Н.М. Управління виховним процесом // Управління школою. – 2005. – №6 (90). – С. 35–37.

43. Красовицький М. Системний підхід до управління виховним процесом у школі // Рідна школа. – 1996. – №3. – С. 7–12.

44. Краткий словарь по философии. Изд. 2-е (дораб. и доп.). – М.:Политиздат, 1970. – 398 с.

45. Левит М.В. Как сделать хорошую школу?: Практико-ориентированное пособие по проектированию и управлению школой. – Часть 1 – М: Педагогический поиск, 2000. – 160 с.

46. Лещинский В.И., Кульневич С.В. Учимся управлять собой и детьми – М.: Владос, 1995. – 240 с.

52. Лузина Л. Воспитание как событие // Воспитание школьников. 2004. – №8. – С. 2–6.

53. Лузина Л. Воспитание как событие // Воспитание школьников. 2004. – №9. – С. 2–8.

55. Лунячек В.Е. Інформаційно-комунікаційні технології в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом. – Харків: Основа, 2004. – 96 с.

56. Мармаза О.І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. – Харків: Основа, 2004. – 240 с.

57. Мармаза О.І. Проектний підхід до управління навчальним закладом. – Харків: Основа, 2003. – 80 с.

58. Методика воспитательной работы: Учеб. пособие / Под ред. В.А. Сластенина. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 144 с.

59. Мистецтво шкільного самоврядування / Упоряд. М. Голубенко. К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2004. – 120 с.

60. Освіта Луганщини: сучасний досвід виховання школярів. – Луганськ.: Знання, 2001. – 221 с.

61. Освітні технології: Навч.-метод, посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002.-255 с.

62. Педагогічна рада / Упоряд. Н. Мурашко. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2005. – 128 с.

63. Перелік нормативних документів з управління загальноосвітнім навчальним закладом / Сост. Г.Л. Галіцина. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2005. -112 с.

66. Пікельна В.С. Управління школою. – Частина 1. – Харків: Основа, 2004. -112 с.

67. Пікельна В.С. Управління школою. – Частина 2. – Харків: Основа, 2004. – 112 с.

68. Пікельна В.С, Удод О.А. Управління школою. – Дніпропетровськ: Науково-методичне об'єднання педагогічних інновацій «Альфа», 1998. – 284 с.

69. Проектирование систем внутришкольного управления / Под ред. А.М. Мойсеева. – М.: Педагогическое общество России, 2001. – 384 с.

70. Реформування освіти на регіональному рівні: управління та науково-методичний супровід: Матеріали науково-практичного семінару. – Луганськ, 2001. – 51 с.

71. Сборник практических материалов для заместителей директоров школ по учебно-воспитательной работе. – М.: Мос. Отд. Пед. О-ва России, 2001. – 142 с.

72. Селевко Г.К. Технологический подход в образовании // Школьные технологии. – 2004. – №4. – С. 22–34.

73. Сергієнко В.І. Школа: основа творчих пошуків: Роздуми вчителя. – К.: Т-во «Знання», 1990. – 16 с.

77. Серджіованні Т. Керування освітою і шкільне врядування: Пер. с анг Львов: Літопис, 2002. – 440 с.

78. Сибирцова Г.Н. Настольная книга заместителя директора школы по воспитательной работе. – Ростов-на-Дону: Феникс. 2003. – 352 с.

79. Система взаимодействия классного руководителя с учащимися старших классов / Авт.-сост. А.А. Литвинова. – Волгоград: Учитель, 2004. 126 с.

80. Сокольников Ю., Сенатор С. Диалектика общечеловеческого и национально-особенного в воспитании // Воспитание школьников. – 2004. – №4. – С. 2–4.

81. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології: навчально-методичний посібник для керівників шкіл, вчителів, класних керівників, вихователів, слухачів ІПО. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2002. – 128 с.

82. Сорочан Т.М. Професійне управління сучасною школою: Навч.посібник для вузів. – Луганськ: Знання, 2003. – 108 с.

83. Спутник классного руководителя. – М.: Центр «Педагогический поиск», 2002. – 193 с.

84. Степанов Е., Алексеева Н. Развитие индивидуальности ребенка как предмет воспитательной деятельности // Воспитание школьников. – 2004. – №10.-С. 2–6.

85. Степанов Е., Алексеева Н. Развитие индивидуальности ребенка как предмет воспитательной деятельности // Воспитание школьников. – 2005. – №1.-С. 2–8.

86. Сучасна школа Луганщини: педагогічний досвід розвитку середньої освіти. – Луганськ, 2000. -91 с.

87. Творчий досвід учителів Луганщини: Збірник / Уклад. О.П. Омельченко. – У 2-х ч. – Луганськ: Знання, 2004. – 194 с.

91. Технології виховної діяльності класних керівників 9–11 класів: Навчально-методичний посібник / Автори-упорядники: Л. Кацинська, Г. Ситник. – Рівне: РОІППО, 2000. – 80 с.

92. Трихін І.О. Основи шкільного виховання: Навч. посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.

93. Управление сотворческими процессами (опыт инновационного развития школы) / Под ред. А.С. Сухорукова. – М.: Сентябрь, 2000. – 160 с.

94. Управленец-менеджер XXI века: Проект: выявление и развитие управленческих способностей учащихся. – М.: Муниципальный мир, 2003. 151 с.

95. Ушаков К.М. Ресурсы управления школьной организацией. – М.: Сентябрь, 2000. – 140 с.

96. Хрыков Е.Н. Теоретические основы внутришкольного управления. – Луганск: Альма матер, 1999. -118 с.

97. Черкашенко В.С. Формування виховної системи школи. – Харків Освіта, 2004. – 112 с.

98. Шамова Т.И., Шибанова Г.Н. Воспитательная система школы: сущность, содержание, управление. – М.: ЦГЛ, 2003. – 200 с.

99. Шевченко С. Управління сучасними системами виховної роботи Рідна школа. – 1998. – №3. – С. 73–76.

100. Щуркова Н.Е. Педагогическая технология: Учеб. пособие для вузов. – М.: Педагогическое общество России, 2005. – 256 с.

101. Щуркова Н.Е. Классное руководство: игровые методики. – М.:Педагогическое общество России, 2004. – 224 с.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры