Завдання адмін. Судочинства – стаття 2 вначале

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 23 из 46Следующая ⇒

Адміністративне судочинство є однією із форм інституту адміністративної юстиції та відображає її зміст через передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (далі — КАС України) способи та форми захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від посягань з боку суб´єктів владних повноважень.

Дослідження проблем відправлення правосуддя в Україні дає підстави стверджувати, що процесуальне законодавство України не повною мірою врегульовує питання меж юрисдикцій окремих видів судочинства.

Адміністративне судочинство існує в єдиній системі правосуддя України. Звідси випливає, що необхідним є з´ясування питання про відмінність адміністративного судочинства від інших видів судочинства. Метою написання цієї наукової статті є вирішення проблеми розмежування адміністративної та господарської юрисдикцій.

Нормативне визначення меж юрисдикційних повноважень

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (підвідомчість справ адміністративної юрисдикції). Зокрема визначено п´ять категорій справ, які підвідомчі адміністративним судам: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб´єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб´єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб´єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов´язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція:

Співвідношення інститутів

Насамперед необхідно розмежувати такі інститути адміністративного права, як адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція.

Слід зазначити, що раніше юрис­дикція частіше за все ототожнювалася із судочинством, правосуддям; з підвідомчістю, підсуд­ністю вирішення справ [20, с. 72].

Якщо згадати, що під юстицією завжди розуміли правосуддя (інше значення — справедли­вість) [10, с. 194], то стає очевидною певна спорідненість термінів «юстиція» і «юрисдикція». Проте, на від­міну від терміна «юстиція», термін «юрисдикція» модернізувався і сьогодні охоплює всю сукуп­ність правомочностей відповідних державних органів вирішувати правові спори і справи про правопорушення. Необхідно відмітити, що крім суду, є велика кількість органів, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Для з'ясування співвідношення понять «адміністративна юрис­дикція» і «адміністративна юстиція» видається за необхідне чітко виз­начити, що всі органи, які розглядають адміністративно-правові спо­ри та справи про адміністративні правопорушення, є адміністративно-юрисдикційними, але тільки суд, що здійснює правосуддя по адміністративних справах, є органом адміністративної юстиції. Отже, поняття адміністративної юрисдикції більш широке, ніж поняття адмі­ністративної юстиції. Останнє являє собою вищу, найбільш розвине­ну форму здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Відносно ж практичного відношення першого інституту до другого, то вкажемо, що ще в 1970 р. радянські вчені звернули увагу на те, що, розглядаючи діяльність судів по забезпеченню законності в сфері адміністративної юрисдикції, ми маємо справу зі своєрідним проявом ад­міністративної юстиції[20, с. 75].

Для теоретичного порівняння адміністративної юстиції і адміністративної юрисдикції з'ясу­ємо, які типи адміністративно-правових відносин регулюються цими інститутами.

Головною відмінністю правовідносин, що регулюються інститутами, які порівнюються, є правове становище в них суб'єктів — органів державного управління і громадян [17, c. 15]. У випадку ад­міністративної юрисдикції орган управління є активним суб'єктом (суб'єктом адміністративної юрисдикції), від волі якого у більшості випадків залежить існування подібних правових відносин. Правові відносини у сфері адміністративної юстиції виникають за ініціативою громадянина, як­що він вважає, що його право порушується саме органом управління чи посадовою особою. Отже, метою адміністративної юрисдикції є притягнення до адміністративної відповідальності правопорушника, а метою адміністративної юстиції — розгляд спорів за заявою громадянина між органом публічної влади і цим громадянином.

При порівнянні адміністративної юрисдикції і адміністративної юстиції як суміжних видів діяльності, спрямованих на вирішення адміністративно-правових справ, у юридичній літературі слушно вказується на те, що перший вид діяльності не є аналогією або складовою частиною другого [20, с. 74], як і навпаки. На нашу думку, вказувати взагалі на однопорядковість цих явищ або просто не бачити між ними різниш є великою помилкою з точки зору врахування принципу розподілу державної влади.

Поняття «адміністративної юрисдикції» пов'язується з певного роду або виду виконавчо-розпорядчої діяльності держави, в процесі якої дійсно розв'язується (ви­рішується) спір про право, і, хоча ці дії не обов'язково пов'язані з покаранням, все ж «наявність системи органів каральної адміністративної юрисдикції є іншою стороною цього виду діяльнос­ті» [13, c. 47].

Адміністративна юстиція — це насамперед форма правосуддя, за допомогою якої «розгляда­ються і вирішуються питання і спори управління»[20, с. 73]. Звідси ми бачимо, що за наявності спорід­нених рис зазначені вище види діяльності аж ніяк не можуть бути зведені до чогось єдиного.

Таким чином, адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція, маючи суміжні ко­ріння, різняться за ознаками владної природи (судової і виконавчої) цих видів діяльності і харак­теру правовідносин, які виникають під час діяльності їх суб'єктів.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність ґрунтується на певних принципах, які дозволяють відобразити специфіку об'єднання в ній рис виконавчо-розпорядчої діяльності та правосуддя по адміністративних справах. Такими принципами є: законність, професі­оналізм, захист інтересів держави і особи, об'єктивна істина, зма­гальність, офіційність, економічність та ін.

Таким чином, адміністративна юрисдикція полягає в розгляді адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні пра­вопорушення у встановленій законом адміністративно-процесу­альній формі спеціально уповноваженими на те органами (посадо­вими особами), які наділені правом розглядати спори та накла­дати адміністративні стягнення, а також правом вирішення спорів, що виникають по скаргах громадян.

Адміністративна юстиція— це встановлений зако­ном порядок розгляду і вирішення в судовій процесуальній формі справ, що виникають у сфері державного управління між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, та органами державного управ­ління (посадовими особами), —з іншого, здійснюваний загальними або спеціально створюваними для вирішення правових спорів судами. Тобто адміністративна юстиція представлена адміністративними судами.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов