Модуль іі. Література давньої Греції

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 10Следующая ⇒

Перші літературні пам’ятки давньогрецькою мовою датуються УІІІ ст. до н.е. Література, скульптура і архітектура Стародавньої Греції втілювали ідеал незламної, величної, прекрасної людини. Еллада – це кипіння розуму, пошук міри, сенсу та гармонії буття, перша спроба „олюднення” світу, погляд на людину як на „міру всіх речей”. Мистецтво Еллади піднесло людину на вищий щабель досконалості, відобразило гармонію співдружності філософії та літератури, закарбувалось у пам’яті людства шедеврами, що їх створили великі греки Гомер, Есхіл, Еврипід, Перикл, Арістотель, Платон.

Антична література зображувала в основному зовнішній-матеріальний і тілесний світ. Пластика античного митця наївна, але надзвичайна ясність і сувора гармонія образів. У цьому полягає особливість античної літератури. У літературному процесі античності помітні початки літературних напрямків: міфологічного реалізму і міфологічного символізму, що ґрунтуються на різних елементах структури античного міфу. Арістотель у процесі „Поетика” прослідковує не лише структурні елементи трагедії, але й класифікує давніх авторів за художніми стилями в залежності від способу зображення людини. Грецька антична література відкриває історію європейської літератури. Перші пам’ятки – епічні поеми „Іліада” та „Одіссея”, які належать легендарному співцеві Гомеру. Зміст і образи поем – яскраве свідчення високого рівня догомерівської народної творчості. Збереглися імена творців і легендарних виконавців пісень серед яких найвідоміший Орфей. Як вважають, він був на 10 поколінь старшим від Гомера, засновником найдавнішого жанру – героїчного епосу. Антична традиція змальовує його мандрівним співцем, одним із аедів. Гомер мав авторитет як неперевершений поет і „учитель Греції”.

З падінням авторитету міфології виникає необхідність пошуків нових засобів впливу на людину, утвердження норм моралі. Ще у УІІІ-УІІ ст. до н.е. зароджується дидактичний епос. Гесіод у поемі „Труди і дні” обґрунтовує необхідність наполегливої праці, відстоює засади справедливості, правди, пошани до богів.

У УІІ ст. до н.е. виникає лірика, зростає увага до особистості, її внутрішнього світу, виникає синтез мистецтв: музики, поезії, танцю (Тіртей, Архілох, Алкей, Сапфо, Анакреонт, Піндар).

У глибині віків криється коріння драматичного мистецтва. В обрядових діях вже існували елементи драматичного дійства. На основі діонісійського культу зароджується традиція самостійної театрально-видовищної вистави. У класичний період драматургія набула значного розвитку. Великими трагіками були Есхіл, Софокл, Еврипід, а у І Уст до н.е. – комедіограф Аристофан.

У найдавніші часи розвивається проза. Як найдавніший прозовий жанр існує байка, творцем якої був Езоп (УІ ст. до н.е.). Близько 200 р. н.е. з’являється перший любовно-буколічний роман Лонга „Дафніс і Хлоя”, насичений драматизмом, досконалістю і вишуканістю відчуттів.

Література Давньої Греції справила вплив на значну територію під час завоювань Олександра Македонського, стала основою культури Риму, після підкорення перемогла завойовників. До сюжетів грецьких авторів звертаються митці черпаючи художнє натхнення.

Практичні заняття 3-8.

Модульний контроль: виконати тестову роботу.

Творче завдання: Здійснити літературознавчий аналіз одного з драматичних творів, використовуючи працю Арістотеля „Поетика” як методологічну основу.

Модуль ІІІ. ЛІТЕРАТУРА РИМУ

Заснована у ІІІ ст. до н.е. римська література проходить такі ж етапи розвитку, як і грецька, але значно інтенсивніше. Найвищого розвитку вона досягла в період ранньої римської імперії – Принципату. Октавіан Август підтримував могутність держави не лише силою, але й за допомогою різних засобів пропаганди своїх ідей, увічнення слави Риму в мистецтві. Близький до Августа Гай Цільній Меценат згуртував навколо себе талановитих поетів, підтримував їх матеріально, створюючи умови для творчості. До гуртка Мецената належали найвидатніші поети – Вергілій, Горацій, Тібулл, Проперцій, підтримував стосунки з гуртком матеріально незалежний Овідій.

„Золотий вік” римської поезії засвідчує творчість Вергілія, Горація та Овідія. Автор „Епод” (двовірш), „Сатир”, „Од”, „Послань” Горацій був одним із перших, хто теоретично осмислив творчий досвід античної літератури і виклав свої думки у трактаті „Послання до Пізонів” („Наука поезії”). У ХУІІ-ХУІІІ ст. у період становлення класицизму в європейській літературі, трактат став основою поетики класицизму. Найбільшою популярністю користується тридцята ода Горація „До Мельпомени”.

Визначним явищем римської літератури була поезія Овідія. Його вірші, дидактичні поеми збагатили римську літературу на рубежі епох. Особливе значення мала поема „Метаморфози” („Перетворення”), яка продемонструвала символічне мислення автора, його світобачення, нове розуміння античних міфів. Це один із найбільших творів, що складається з 15 книг і являє собою „безперервну пісню” від створення світу і до часів Овідія (останній сюжет перетворення Цезаря на зірку), утворюючи широке міфологічне полотно.

Вергілій був найвидатнішим римським поетом. Світогляд його формувався під впливом філософії Епікура в римському її трактуванні. Перші твори написані в жанрі пасторальної поезії („Буколіки”). „Еклоги” Вергілія на відміну від ідилій грецького поета Феокріта, якого наслідував Вергілій, відображають почуття незадоволеного життям городянина, що милується сільською екзотикою – змученої життям людини, що шукає простоти і спокою. Великий успіх має „Четверта еклога”, у якій йдеться про оновлення світу після народження хлопчика від чистої богині. Цей вірш сприймається як пророцтво про народження Христа.

Останній твір Вергілія „Енеїда”, побудований на основі міфів про троянців – засновників Риму, набув значення національного римського епосу.

У ІІ ст. н.е. з’являється роман в одинадцяти книгах римського письменника Апулея „Метаморфози” („Золотий осел”). Це один із найкращих романів античності. Він написаний вишуканою мовою (з майстерно дібраними архаїзмами, які створюють добре продуманий комічний ефект, з численними розмовними елементами) в стилі „Мілетських оповідань” Арістида. Твір має широке коло джерел, зокрема, текст Лукіана („Луцій, або Осел”).

Жанрове розмаїття римської літератури вражає: філософська, елегійна поезія, монументальні поеми, оди, сатири, послання, історіографічні твори (Цезар, Светоній, Тіт Лівій).

Практичні заняття 9-17.

Модульний контроль. Виконати тестові завдання.

Творча робота: Здійснити аналіз та текстуальне порівняння поем Вергілія „Енеїда” та І.Котляревського „Енеїда”. Написати ґрунтовні висновки.

Студенти повинні продемонструвати знання найвідомішого в українській літературі античного тексту.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности