Структура і функції соціології як науки

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 69Следующая ⇒

Структура соціологічної науки
Функції соціології

Основні етапи і тенденції розвитку соціологічної думки

Протосоціологічний період
Класичний період у розвитку світової соціології
Соціологічна думка та соціологія в Україні
Основні школи та концептуальні напрями сучасної західної соціології

Суспільство як соціальна система

Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку

Еволюція уявлення про суспільство та теорії його походження
Характерні особливості сучасного суспільства

Соціальна структура та соціальна стратифікація суспільства

Соціальна структура суспільства: основні види та елементи
Теорія соціальної стратифікації

Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль

Соціальна взаємодія та соціальні зв'язки
Соціальні відносини та соціальні конфлікти
Система соціального контролю

Соціальні зміни та соціальні процеси

Поняття соціальних змін
Соціальні рухи, їх природа і типи
Соціальні процеси та їх різновиди

Соціальні інститути суспільства і соціальні організації

Інституціалізація як соціальний феномен
Види і функції соціальних інститутів
Основні риси соціальної організації

Особистість у системі соціальних зв'язків

Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві
Соціологічна структура особистості
Соціалізація особистості
Соціальний статус та соціальна роль особистості

Культура як соціальний феномен

Соціальна сутність культури
Структурні елементи та форми вияву культури в житті людини і суспільства
Особливості національної культури у контексті відродження українського соціуму

Основні галузі соціологічного знання

Економічна соціологія

Предмет і об'єкт економічної соціології
Особливості економічної та соціальної сфер суспільства
Становлення економічної соціології як науки
Проблемні пошуки вітчизняної економічної соціології

Соціологія праці та зайнятості

Сутність, предмет, об'єкт, функції соціології праці та зайнятості
Категорії соціології праці та зайнятості
Формування соціологічних ідей про працю
Роль соціології праці та зайнятості у вирішенні соціально-економічних проблем

Соціологія права

Предмет, проблематика; структура та функції соціології права
Соціологія права в системі знань про суспільство
Механізм соціальної дії та реалізації права
Соціальна природа правомірної та протиправної поведінки

Соціологія політики

Науковий статус, об'єкт і предмет соціології політики
Історія становлення та сучасні дослідницькі перспективи соціології політики
Електоральні дослідження в соціології політики

Соціологія громадської думки

Предмет, об'єкт і функції соціології громадської думки
Суб'єкти та об'єкти громадської думки
Функції та канали висловлювання громадської думки
Теоретичні та практичні аспекти громадської думки в зарубіжній та вітчизняній соціології

Соціологія масових комунікацій

Об'єкт, предмет, історія виникнення масової комунікації
Основні підходи до вивчення масової комунікації
Особливості функціонування ЗМІ

Соціологія конфлікту

Предмет і категорії соціології конфлікту
Історія становлення соціології конфлікту
Структура, функції, причини та механізм соціального конфлікту
Попередження та розв'язання конфліктів
Методологічні прийоми дослідження конфліктів

Етносоціологія

Предмет, об'єкт та історія розвитку етносоціології
Національно-етнічні процеси та відносини

Соціологія релігії

Предмет і об'єкт соціології релігії
Становлення соціології релігії як наукової дисципліни
Релігія як соціальний інститут, її еволюційні та організаційні форми

Соціологія освіти

Статус, предмет і об'єкт соціології освіти
Освіта як соціальний інститут. Функції освіти в суспільстві
Сфера освіти та її соціологічне вивчення

Соціологія екології

Предмет і об'єкт соціології екології
Розвиток соціально-екологічних поглядів. Формування соціології екології як галузі знання
Основні категорії соціології екології

Соціологія міста і села

Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії
Урбанізація
Соціологія села: розвиток, сутність, основні категорії

Соціологія молоді

Сутність, предмет, об'єкт, функції соціології молоді
Молодіжна проблематика у вітчизняній соціології

Гендерна соціологія

Сутність, основні категорії гендерної соціології
Основні положення гендерної соціології
Проблема гендерних відмінностей у світовій соціології
Фемінізм: сутність, етапи, напрями

Методика і техніка соціологічних досліджень

Програмування та організація дослідження

Соціологічне дослідження: поняття, функції, види
Програма соціологічного дослідження та її компоненти
Вибірка у соціологічному дослідженні

Опитування як метод збору соціологічної інформації

Роль опитувань у зборі первинної соціальної інформації
Види опитувань

Аналіз документів і спостереження в соціології

Аналіз документів: поняття, види, особливості застосування
Соціологічне спостереження як метод збору первинної соціальної інформації

Обробка та аналіз соціальної інформації

Опис інформації та обчислення узагальнюючих параметрів
Коефіцієнт зв'язку між двома ознаками. Кореляційний і регресійний аналіз
Методи багатовимірної статистики: факторний і кластерний аналіз

Прогнозування соціальних явищ та процесів

Методологічні основи передбачення майбутнього
Методи соціологічного прогнозування

Література по соціології

Предмет і об'єкт соціології

Намагання пізнати, осмислити суспільство, реалізувати своє ставлення до нього супроводжувало людство на всіх етапах його історії. На цій хвилі й постала у 30-х роках XIX ст. соціологія як наука про функціонування і розвиток суспільства та його структурних елементів.

Термін «соціологія» походить від латинського слова «societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, вчення). Впровадив його до наукового вжитку у 30-х роках XIX ст. французький філософ, соціолог Огюст Конт (1798—1857), який ототожнював соціологію з суспільствознавством, що охоплює всі галузі знань про суспільство. Філософія О. Конта, будучи одним із провідних напрямів тогочасного суспільствознавства, отримала назву «позитивізм».

Позитивізм — філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань.

Сформувався він на противагу абстрактному соціально-філософському теоретизуванню. Головне для позитивізму — відмова від абстрактних тлумачень суспільства, створення позитивної (ґрунтованої на досвіді людини) соціальної теорії, такої ж доказової та загальнозначущої, як і природничі теорії. «Позитивна філософія» О. Конта зводилася до простого нагромадження висновків окремих наук. Цей принцип він поширював і на соціологію, роль якої вбачав у спостереженні, описі й систематизації фактів, процесів суспільного буття. Філософське їх осмислення заперечував як «схоластику» й «метафізику».

Точка зору О. Конта на соціологію панувала до кінця XIX ст. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у наукових дослідженнях суспільства, поряд з економічним, демографічним, правовим та іншими аспектами, став виокремлюватися й соціальний. Відповідно предмет соціології обмежувався вивченням соціальних аспектів суспільного буття.

Першим застосував «вузьке» трактування соціології як науки Еміль Дюркгейм (1858—1917) — французький соціолог і філософ, який створив так звану французьку соціологічну школу. Завдяки йому соціологія зосередилася на вивченні соціальних процесів і соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками — історією, філософією, політекономією тощо.

Розбіжності у поглядах на соціологію існують і донині, свідченням чого є майже 100 її визначень. Не вщухають дискусії і щодо предмета соціології. Попередні трактування підкреслювали об'єктивний характер соціологічної дійсності, соціальної структури суспільства, культивували ідею закономірностей, акцентували увагу на розмежуванні відображеного й відображаючого, об'єктивного і суб'єктивного чинників, до яких відносили надбудову, в тому числі й ідеологію.

Наприкінці XX ст. стала домінувати активістська соціологія, яка в трактуванні предмета науки на перше місце висунула активний чинник у соціальних відносинах — суб'єкт дії, виділила поняття «соціальна спільнота» як основоположну категорію соціологічного аналізу. У її руслі окреслилися різні підходи до визначення предмета соціології. Одні автори стверджують, що соціологія — наука про соціальні відносини; інші, пропонуючи істотні уточнення до трактування поняття «соціальні відносини», вважають, що соціологія повинна не тільки сконцентровувати зусилля на аналізі суб'єктів історичної дії, а й бути інструментом самопізнання суспільства і людини. Побутує думка, що при з'ясуванні предмета соціології необхідно брати до уваги філософську орієнтацію науки, прогрес наукових знань, рівень соціологічної думки, культурно-історичні традиції, постійно змінювані потреби суспільства.

Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки, не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Один і той самий об'єкт можуть вивчати різні науки. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Тому предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об'єкта дослідження. Сучасне тлумачення предмета соціології має враховувати насамперед те, що вона є специфічним науковим знанням про суспільство, яке відрізняється від інших суспільних наук і має свій самостійний предмет.

Соціологія — наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагальнення соціальних чинників, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Тому вона тісно пов'язана з соціально-філософським рівнем знань.

Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціологія охоплює соціологічні теорії, які вивчають особливі стани і форми буття соціальних спільнот — соціальну структуру, культуру, соціальні інститути й організації, особистості, а також процеси соціалізації індивідів у соціальних спільнотах.

Як наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально-неповторні особистості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально неповторних властивостей та якостей (це предмет психології), а з позиції соціально-типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Для неї особистість — не тільки частинка малої контактної групи, а й типовий представник певної великої соціальної спільноти, носій властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин. Як сукупність усіх суспільних відносин, вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.

Специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не збігається з певним конкретним явищем суспільного життя чи явищем суто соціальним, оскільки він може бути виокремлений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами.

Об'єктом соціологічного пізнання є сукупність соціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і відносини у кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані, об'єкт соціологічного пізнання виступає тільки як соціальна система.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров