Світове господарство і основні етапи його розвитку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 10Следующая ⇒

Світове господарство – сукупність національних економік, які взаємопов’язані між собою і взаємодіють на основі міжнародного поділу праці. Виникнення світового господарства е наслідком процесу становлення і поглиблення зв’язків між підприємствами різних країн і країнами в цілому, тобто інтернаціоналізації господарства.

Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, який зародився в період великих географічних відкриттів (серед.ХV–серед.ХVII ст.), і цим самим було покладено початок першому етапу розвитку світового господарства. Для нього характерно абсолютне переважання зовнішньої торгівлі, відсутність стійких зв’язків і правової основи регулювання міжнародних відносин, нееквівалентність обміну і нерівноправність відносин. З другої половини ХІХ століття починається другий етап розвитку світового господарства. Його в учбовій літературі часто називають етапом зарубіжних інвестицій, оскільки в цей період починається активний процес руху капіталу між країнами у пошуках більш високої норми прибутку. В межах другого етапу вдосконалюються форми зовнішньої торгівлі, виникають нові форми зовнішньоекономічних. З середини ХХ століття починається якісно новий, сучасний, третій етап розвитку світового господарства – етап економічної інтеграції. Міжнародна економічна інтеграція означає міцний взаємозв’язок, взаємопереплетіння національних економік і формування спільного економічного простору. Слід зазначити, що вчені-економісти, які аналізують даний процес, виділяють два його рівні – мікрорівень (спільні підприємства, спільне будівництво об’єктів ринкової інфраструктури тощо) та макрорівень (зони вільної торгівлі, митні союзи, загальний (спільний) ринок, економічний союз). Найбільшого поширення інтеграційні процеси отримали в Західній Європі. При цьому мова перш за все йде про Європейське співтовариство, яке з 1994 р. трансформувалося у Європейський союз (ЄС).

Світова торгівля

Сучасний світовий ринок - це в першу чергу сфера обміну, яка охоплює сукупний товарний обіг країн - учасниць світового співтовариства. Сьогодні важко навіть уявити собі державу, що могла б обійтися без зовнішньої торгівлі, яка представляє собою обмін певної країни з іншими, який включає оплачуваний експорт і імпорт товарів і послуг. Аналіз міжнародної торгівлі свідчить, що відбулися суттєві зрушення в структурі. Зокрема збільшилася частка готових виробів і скоротилася частка продовольства і сировини, окрім палива. Якщо в 50-х роках частка сировини і палива становила 50%, то на кінець 90-х років вона знизилася до 30%, з яких 25% припадало на паливо і лише 5% - на сировину, а частка готових виробів зросла до 70%. У той же час різко зросла торгівля мінеральним паливом - нафтою і газом. Зумовлено це: розвитком хімічної промисловості, де газ і нафта - важлива сировина та зміною в структурі паливно - екоенергетичного балансу.

Якщо раніше в міжнародному товарообігові переважали сировинні товари і кінцева продукція, то в сучасних умовах дедалі більшого значення набуває обмін напівфабрикатами, проміжковими формами виробів, окремими частинами кінцевого продукту. Сьогодні номенклатура продукції, що випускається, нараховує більше 20 мільйонів видів, а кількість проміжних виробів сягає фантастичних масштабів. Так, у виробництві літака "Боїнг-747" використовується 4,5 мільйона різних частин і вузлів, на виробництві яких зайнято 16 тисяч компаній. В останні роки в міжнародній торгівлі чітко простежується тенденція перевищення темпів зростання експорту високотехнологічної продукції із країн що розвивається порівняно з цим показником стосовно розвинутих країн.

Сьогодні жодна з країн - ні велика, ні мала - не може успішно розвиватися без налагодження зовнішньоекономічних зв'язків. А для малих, так званих нових індустріальних країн зовнішня торгівля стала визначальним фактором економічного зростання.

Валюта її види та курс.

Валюта — це грошова одиниця що використовується як світові гроші тобто як міжнародна розрахункова одиниця засіб обігу і платежу.

Види валют

Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:

§ національна валюта — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо);

§ іноземна валюта — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;

§ колективна валюта — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

Залежно від режиму використання:

§ конвертована валюта (повно або частково);

§ неконвертована.

Залежно від сфери і мети використання:

§ валютна оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного кредиту;

§ валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

§ валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовуються для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій вартісна категорія, що притаманна товарному виробництву і виражає виробничі відносини між товаровиробниками і світовим ринком.

Чинники від яких залежить валютний курс:

- попит і пропозиція на валютному ринку, що встановлюється в кожному конкретному випадку;

- стан платіжного балансу держави;

- рівень інфляції;

- різниця процентних ставок у різних країнах;

- ступінь довіри до валют на світових платіжних ринках;

- міждержавна і соціальна стабільність держави, напрям її зовнішньополітичного курсу, міжнародний авторитет.

Види валютних курсів:

- офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки;

- ринковий (гнучкий) валютний курс — курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;

- змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашені зовнішнього боргу тощо.

Залежно від механізму формування і функціонування розрізняють такі валютні курси:

- коливні — курси, що змінюються залежно від попиту чи пропозиції на валютному ринку, але коригуються валютними інтервенціями центрального банку з метою вирівнювання тимчасових різких коливань;

- плаваючі — це режим вільного коливання валютних курсів, що самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції (характерні для долара США, німецької марки, англійського фунта стерлінгів, швейцарського та французького франта тощо).

В основі курсів лежить співвідношення купівельних спроможностей.

Міжнародні валютні відносини - є невід¢ємною складовою ланкою світової економіки. Їх функціонування й розвиток пов¢язані з обслуговуванням всього комплексу економічних зв¢язків, що складаються між окремими країнами, юридичними суб¢єктами ринку та приватними особами. Йдеться про обслуговування зовнішньої торгівлі, вивіз капіталу, надання позик і кредитів, нацково-технічний обмін, розвиток туризму, інші державні та приватні стосунки. Розвиток валютних відносин зумовлюється об¢єктивними передумовами ¾ вдосконаленням міжнародного поділу праці та спеціалізацією виробництва, інтернаціоналізацією всього комплексу виробничого відтворення і суспільно-політичного життя народів. Визначальний вплив на їх поглиблення справляє формування на світовому ринку інтернаціональної вартості товарів і послуг, а звідси ¾ розвиток інтернаціоналізації грошових відносин.

Своєю чергою, валютні відносини не є пасивною структурою світового господарства. Вони спричиняють активний зворотній вплив на його якісні перетворення, зокрема на забезпечення системної збалансованості та економічної рівноваги світових господарських зв¢язків.

Валютні відносини пов¢язані з функціонуванням грошей у міжнародному обороті, які за призначенням опосередковують (забезпечують валютою) міжнародні економічні зв¢язки. Вони тісно пов¢язані з внутрішньою грошовою системою. Разом з тим вони не включають механізми грошового обігу окремих країн.

На фундаменті валютних відносин формується валютна політика та валютна система, державно-правова форма організації валютних відносин.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров