Рима, клаузула, асонанс, консонанс

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 21Следующая ⇒

Ри́ма (грец. rhýthmos — мірність, сумірність, узгодженість) — суголосся закінчень у суміжних та близькорозташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка.

Кла́узула, або Кла́взула (лат. clausula — закінчення) — заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу (у випадку суголосся клаузули мовиться про риму).

Клаузула буває окситонною, коли після ритмічного акценту відсутні ненаголошені склади (орел), парокситонною — при наявності одного ненаголошеного складу (небо), дактилічною — двох складів (посмішка), гіпердактилічною — трьох складів (котигорошко). Клаузула, будучи одним із складників віршового рядка, несе особливе структурне та смислове навантаження у білих віршах:

(…) І вся пустиня мов знялася вгору

І в небо ринула. На жовтім небі

Померкло сонце — око Озіріса —

І стало так, мов цілий світ осліп… (Леся Українка).

Клаузула подеколи вживається і в прозі, як кінцівка певних фраз.

Асонанс – неточна рима, побудована на суголоссі комплексів наголошених голосних або наголошених складів, дарма що закінчення римованих слів можуть не збігатися. Часто до такого типу римування вдавався Б.-І. Антонович.

Консона́нс (від лат. consonantia - гармонія, співзвуччя) - співзвуччя двох або більше звуків, що сприймається на слух, як гармонійне, лагідне. В сучасній теорії музики до консонансів відносяться наступні інтервали: пріма, мала та велика терції, кварта, квінта, мала та велика сексти та октава.

З точки зору акустики, консонансом є співзвуччя, співвідношення частот звукових коливань тонів якого є відношенням невеликих чисел, наприклад - квінта, або - велика терція.

Для самоосвіти

Практичне заняття № 5. Визначення віршового розміру запропонованого уривка, особливостей його рими

Двоскладова віршова стопа

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої.

(А. Малишко)

Інколи в поезії, написаній ямбом чи хореєм трапляються одразу два ненаголошені склади. Наприклад, у Шевченка:

Серце рвалося, сміялось,

Виливало мову.

Трискладова віршова стопа

Дактилем написаний вірш В. Сосюри «Білі акації будуть цвісти»:

Білі акації будуть цвісти

в місячні ночі жагучі,

промінь морями заллє золотий

річку, і верби, і кручі…

Амфібрахієм написано поезію В. Сосюри «Любіть Україну»:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Анапестом написаний вірш В. Сосюри «Коли потяг удаль загуркоче»:

Коли потяг удаль загуркоче,

пригадаються знову мені,

дзвін гітари у місячні ночі,

поцілунки жоржини сумні…

Рима

1.Чоловіча (наголос на останньому складі):

Він, взявши торбу, тягу дав

……………………………..

П’ятами з Трої накив ав

(І. П. Котляревський «Енеїда»)

2.Жіноча (наголос на пердостанньому складі):

Сонце заходить, гри чор нію ть,

Пташечка тихне, поле ні міє …

(Тарас Шевченко «Сонце заходить, гори чорніють»)

3.Дактилічна (наголос на третьому від кінця складі)

Рученьки терпнть, злипаються ві ченьки…

………………………………………………

З раннього ранку до пізньої ні ченьки…

(Павло Грабовський «Швачка»)

4.Гіпердактилічна (наголос на четвертому від кінця складі)

Як була я молодою препо до бницею

Повісила фартушину над ві ко нницею.

(Т. Шевченко)

Для самоосвіти

1. Виразно прочитайте поезію М. Рильського «Яблука доспіли, яблука червоні»

2. Визначте: 1) віршовий розмір кожного стовпчика; порівняйте; 2) риму.

Для творчого зростання

Який віршовий розмір зображений на схемі?

Відшукайте поезію, яка б відповідала такій схемі:

Тема 6. Римування (4 год)

Довідкове бюро до теми

Основні види римування в катрені (парне, перехресне, тернарне, монорима)

Римування — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними. Трапляються випадки, коли відстань між римова­ними словами відсутня, якщо вони вживаються або побіч одне одного ("Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна". — О. Ольжич), або розмежовані цезурою ("Виходимо босі // і коси ми точим". — Я. Савченко) чи віршовою паузою, коли вірш закінчується одним суголосним словом, а другим починається наступний ("Жорстокий смерч, що виведений строго / 3 сухого серця і живущих дум". — М. Бажан). В інших випадках Р. (римований інтервал) набуває істотного значення.

Найпростішою формою Р. з відстанню між спів­звучними словами вважається суміжна або парна (аа бб вв), що вживається як у ліричних мініатюрах ("Самі на себе дивляться ліси,/ розгублені од власної краси ". — Ліна Костенко), так і в поемах ("Данило Галицький" М. Бажана). Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних віршів з парними, а непарні — з непар­ними (абаб), воно найпоширеніше в сьогоденній силабо-тонічній версифікації:

Кучугури димів на ліси намело. а

Яма світла між них — як забута копальня. б

Закіптюженим небом пливе НЛО — а

Безпритульний вінок на Івана Купала (І. Римарук). б

Часто застосовується і кільцеве, або охопне, Р. (абба):

Сотий день в дорозі. Сотий день ще й ніч. а

І куди ж ти рвався, поспішав затято? б

Краще не питаймо. Звісно ж, не на свято. б

А якщо й на свято, то не в тому річ (П. Куценко). а

Подеколи в катрені спостерігається і неспароване Р., тобто коли в ньому римуються другий та четвертий вірші (—а —а):

Не місяць і не зорі, —
/ дніти мов не дніло, а

Як страшно!.. Людське серце —
До краю обідніло (П. Тичина). а

Варті уваги також менш поширені форми Р., спостережувані у восьми віршах (— а — а — а — а), і водночас тернарна (а а) та кватернарна (- а а) — рідкісні для української поезії форми, де відповідно римуються лише третій та четвертий вірші:

Такі чужі ці низькі, синяві гори.

Когорта прийшла в село на відпочинок.

Поховались біляві полохливі дівчата,

Нависає гілля могутніх дубів. а

О, шляхи ці і курява, і гальські простори.

Товариші оповідають сміховинок, —

Вечір. Мариться біле кампанське місто, мати, —

Скромна сестра і галас малих братш (Олег Ольжич). а

У світовій версифікації трапляються випадки із значно більшими інтервалами Р., як, приміром, в італійській баладі. Зовсім протилежного вигляду набуває монорим, притаманний переважно східній поезії, де рядки (зокремакатрен) пов'язані однією римою, що засвідчує поема Ш. Руставелі "Витязь у тигровій шкурі" (переклад М. Бажана):

Славлю я любов високу, душ піднесених потугу, а

Що її не класти в слово, в нашу мову недолугу. а

Дар небес — таке кохання, неземне стремління духу, — а

Хто до нього прагне, мусить знести горе, злидні й тугу, а

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману