Мета і методи ціноутворення в умовах ринку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 28 из 36Следующая ⇒

Ціноутворення - це процес обґрунтування, затверджен­ня та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідно­шення та структури.

В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворен­ня. Такими цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути:

- виживання на ринку як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності;

- максимізація прибутку;

- лідерство на ринку;

- лідерство в якості товарів.

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підпри­ємства до собівартості продукції, представленої у формі каль­куляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (A3) (для високорентабельних і мо­нопольних підакцизних товарів).

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збу­тової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачаль­ницько-збутова націнка включає витрати і прибуток поста­чальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покри­ває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержан­ня прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додат­кові послуги тощо.

Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані із виробниц­твом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають.

На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон'юнктура, а саме такі фактори:

1) державне регулювання цін;

2) конкуренція виробників;

3) співвідношення попиту і пропозиції;

4) купівельна спроможність грошей;

5) якість товару та інші.

Враховуючи ці фактори, прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються такі методи ціноутворення:

1. Метод «витрати+прибуток».

За цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою:

Ц = С + П, грн.,

де С - собівартість продукції, грн.;

П - величина прибутку в ціні, грн.

2. Отримання цільової норми прибутку - метод ціноутво­рення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку.

, грн

де Взм - величина змінних затрат на одиницю продукції, грн.

Впост - постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;

Пзаг - загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N - обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

3. Оцінка споживчої вартості - метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від викорис­тання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок неоправданого завищення або заниження ціни.

4. Пропорційне ціноутворення - метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі (його ще називають "за рівнем конкуренції") ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:

Ц =f(Ц1,Ц2,.... Цn) грн.,

де п - кількість продавців аналогічної продукції.

5. Метод «очікуваного прибутку» найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти бо­ротьбу за контракт.

6. Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх продукції на ринку.

В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін: територіальні, ціни зі знижками, ціни стимулювання покупок, пільгові ціни та ін.

Державне регулювання ціноутворення визначається відповідними законодавчими актами. У ст.10 Господарського Кодексу України йдеться про те, що цінова політика є одним із основних напрямків економічної політики держави і вона спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності гуртових та роздрібних цін.

У ст.192 Господарського Кодексу України йдеться, що політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии