Поняття інституту податкового представництва за працею Жернакова М.В. Правове регулювання представництва у сфері оподаткування.(Харків, 2006).

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 29Следующая ⇒

Розділ 1. «Суб’єкти податкових правовідносин». Під суб'єктами податкового правовідношення слід розуміти реальних учасників податкового правовідношення, поведінка яких регулюється нормами податкового права, які є носіями податкових обов'язків і прав та реалізують їх. Тобто суб'єктом податкового правовідношення є суб'єкт податкового права, який реалізує свою податкову правосуб'єктність. Загальний аналіз системи суб'єктів податкового права дозволяє виділити наступну сукупність учасників відносин: держава, податкові органи, платники податків.

Податкова правосуб’єктність особи є передумовою участі її у податкових правовідносинах, реалізації податкових прав та обов’язків і складається з податкової правоздатності, податкової дієздатності та податкової деліктоздатності.

Моментом виникнення податкової дієздатності фізичної особи є набуття нею специфічного статусу платника податків, тобто отримання індивідуального ідентифікаційного коду.

Розділ 2. «Природа представництва в податковому праві». Чинне податкове законодавство України не розкриває поняття податкового представництва, тому пропонується власне визначення його як правовідношення, у силу якого юридичні дії, вчинені податковим представником від імені суб'єкта, якого він представляє, у межах його повноважень, створюють, змінюють чи припиняють податкові права й обов'язки особи, яку представляють.

Розділ 3. «Класифікація представництва в податковому праві» розкриває авторське бачення розподілу представників у податковому регулюванні на окремі групи, об’єднані за різними підставами.

Основні моменти:

1) Податкове представництво можна визначити як правовідношення, у силу якого юридичні дії, вчинені податковим представником від імені суб'єкта, якого він представляє, у межах його повноважень, створюють, змінюють чи припиняють податкові права й обов'язки особи, яку представляють.

2) Делегування повноважень представнику може здійснюватися в імперативній формі, коли обов’язки платника зі сплати податку, податкового обліку та звітності безумовно передаються опікунам чи піклувальникам; може здійснюватися й у договірній формі на підставі угоди платника податку та його представника.

3) Відносини представництва існують на двох рівнях: один – між представником та особою, яку він представляє, другий – між представником та всіма іншими суб’єктами, з якими він вступає в правовідносини з приводу реалізації прав та обов’язків особи, яку він представляє. Відповідно до таких особливостей доцільно виділяти внутрішнє та зовнішнє правовідношення представництва.

4) Представництво зобов'язаної сторони податкового правовідношення передбачає виділення наступних форм:

- представництво за законом (ґрунтується на положеннях законодавства – закону чи іншого нормативного акту);

- офіційне представництво (представництво платника податків, в основі якого лежить ініціатива податкових органів);

- уповноважене представництво (ґрунтується на договорах між платником податків і його представником).

5) Особливою ланкою в системі законного представництва платника податків згідно з чинним податковим законодавством є постійне представництво платника податків, що стосується виключно представництва нерезидентів, які здійснюють свою господарську діяльність на території України.

6) Чільне місце в відносинах податкового представництва займають податкові агенти. Своєрідність податкового агента та відносин, у які він вступає, полягає насамперед у певній подвійності його правового статусу.

32. Підходи до визначення поняття „адміністрування податкових платежів”. Етимологія понять «фіск», „управління” та «адміністрування».

Адміністрування (від англ. "administration") означає управління, організація, виконання, здійснення, нагляд (контроль); у широкому розумінні, це - організаційно-розпорядча діяльність керівників і органів управління, що здійснюється шляхом наказів і розпоряджень.

Вітчизняні науковці у зміст адміністрування податків закладають:

• управлінська діяльність і властиві їй усі етапи управління, проте дане трактування сутності адміністрування потребує уточнення, які саме дії включає в себе адміністрування в розрізі функцій управління;

• правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу і передбачають застосування методів владно-примусового характеру до платників податків;

• принципи ефективного управління податковою системою за даних соціально-економічних умов і суспільно-політичних обставин.

Отже, під податковим адмініструванням слід розуміти сукупність норм (правил), методів, засобів і дій, за допомогою яких спеціально уповноважені органи держави здійснюють управлінську діяльність у податковій сфері, спрямовану на контроль за дотриманням законодавства про податки та збори (обов'язкові платежі), за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення у відповідні бюджети податків і зборів, а у випадках, передбачених законами України, - за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю надходжень у відповідний бюджет інших обов'язкових платежів та притягнення до відповідальності порушників податкового законодавства.

Адмініструванню податків і зборів присвячений розділ II ПКУ, який визначає порядок адміністрування податків і зборів, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового і іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладене на контролюючі органи.

Згідно статті 14.1.1 ПКУ адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об’єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Отже, у процесі адміністрування можна виділити такі напрями робіт: розробка основних положень податкової системи та системи оподаткування, обґрунтування та розробка заходів податкової політики, проведення роз’яснювальної роботи серед платників податків організацію нарахування, сплати податків, узгодження податкових зобов’язань; здійснення контрольно-перевірочної роботи, впровадження заходів відповідальності за порушення у сфері податкового законодавства.

Фіск (лат. fiscus, буквально – корзина), в Древньому Римі фіск – військова каса, де зберігалися гроші, призначені до видачі. З часу Августа (кінець 1 ст. до н.е. – початок 1 ст. н.е.) фіском стала називатися приватна каса імператора, що знаходилася у веденні чиновників і поповнювана доходами з імперських провінцій та іншими засобами, на противагу Ерарію (лат. aerarium) – сенатській казні. Фіском називалося також і все імперське управління. З 4 ст. фіск – єдиний загальнодержавний фінансовий центр Римської імперії, куди стікалися всі види доходів і зборів і звідки йшли вказівки про чеканку монет, порядку збору податків, вироблялися виплати і пр. (звідси позначення терміном «фіск» державною казни).

Академічний тлумачний словник фіск: 1) у Стародавньому Римі — імператорська скарбниця. 2) у буржуазній юриспруденції — державна скарбниця.

Словник іншомовних слів дає визначення фіску як: 1) у Стародавньому Римі – військова каса, орган управління імператорськими помістями і конфіскованим майном, а також загальнодержавний фінансовий і податковий центр; 2) в буржуазній юридичній літературі – державна казна.

Управління

Словник синонімів (люди) керівництво, провід; (дія) керування, врядування, адміністрування.

Універсальний словник-енциклопедія

II дія на певний процес (об'єкт у.) з метою забезпечення бажаного його перебігу; спостерігається в біологічних і застосовується у технічних та економічних системах.

Академічний тлумачний словник

1. Дія за значенням управляти. 1. Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь. 1. Спрямовувати діяльність, роботу кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось; керувати. // Спрямовувати хід якогось процесу, впливати на розвиток, стан чого-небудь.

2. Адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності.

3. Те саме, що керування.

Адміністрування

Академічний тлумачний словник - Дія за значенням адмініструвати. Керувати установою, організацією, підприємством і т. ін.; управляти. // Керувати бюрократично, за допомогою наказів і розпоряджень замість конкретного керівництва.

Словник іншомовних слів Мельничука

адмініструва́ння (від лат. administro – керую)

1. Управління, завідування.

2. В негативному смислі – управління, здійснюване лише шляхом наказів і розпоряджень, ігнорування в справі керівництва виховної і роз’яснювальної роботи.

Виконання податкового обов’язку. Позиції науковців щодо оцінки поняття “податковий обов’язок” та “податкове зобов’язання” (Самсін І.Л. Податкове зобов’язання, правова природа, динаміка та наслідки невиконання. – Х., 2013)

Загалом

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности