Громадянин - це особа, яка перебуває у сталих юридично визначених взаємозв'язках із конкретною державою, що знаходить свій вираз у наявності в особи відповідного громадянства.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 27Следующая ⇒

Люди, що перебувають на території України, за своїм правовим статусом належать до однієї з трьох категорій:

громадяни України;

іноземні громадяни чи піддані;

особи без громадянства (апатриди).

Центральним розділом Конституції України с розділ II „Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", що свідчить про пріоритет цих норм серед інших конституційних приписів. Крім того деякі положення щодо прав і свобод людини закріплено і в інших статтях Конституції України.

Людина не може існувати як повноправний член суспільства без належних їй прав і свобод. У ст.3 Конституції України сказано, що людина є „найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

У визначенні правового статусу людини і громадянина важливе значення має не лише загальний обсяг прав і свобод особи, а й ті основні ідеї, які перетворюють сукупність прав і свобод особи на систему.

Основними принципами конституційно-правового інституту прав і свобод людини і громадянина є:

закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права. Україна як повноправний член світової співдружності, визнає і гарантує права і свободи особи, притаманні цивілізованому суспільству. Тому в Конституції України з'явились нові правові норми, які більш повно відповідають міжнародним документам і перш за все Загальній декларації прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, Міжнародному пакту про громадянські і політичні права (1966 р.), Міжнародному пакту про економічні, соціальні і культурні права людини (1966 р.), Європейській конвенції про захист прав та основних свобод людини (1950 р.). Права і свободи людини і громадянина, проголошені у згаданих та інших документах і закріплені в Конституції України, перебувають, таким чином, під міжнародно-правовим захистом;

принципи невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та належність їх їй від народження (ст.21 Конституції). Цей принцип означає, що усі люди визнаються вільними, що вони володіють правами і свободами від народження;

принципи рівноправності прав і свобод осіб (ст.ст.3, 24, 68 Конституції). Цей принцип означає, що усі громадяни є рівними перед законом, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. Права і свободи визнаються за всіма однаково, незалежно від раси, статі, походження, місця проживання, майнового стану, мови, ставлення до релігії тощо. Рівність прав і свобод людини проголошується чинною Конституцією, ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність;

принципи єдності прав і обов'язків людини і громадянина (ст.23 Конституції). Цей принцип полягає у тому, що не повинно бути прав без обов'язків, як не повинно бути обов'язків без прав. Лише у процесі реалізації обов’язків здійснюються і права, які їмвідповідають. У свою чергу здійснення прав породжує ті чи інші обов'язки;

принципи гарантування прав і свобод людини і громадянина (ст.22 Конституції). Цей принцип полягає у тому, що конституційні права і свободи гарантуються державою і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів, також не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Поділ прав і обов'язків на права і обов'язки людини та права і обов'язки громадянина пов'язанні з тим, що для сучасного суспільного ладу характерний дуалізм громадянського і політичного суспільства. Як частина громадянського суспільства людина рівноправна з усіма іншими, а як частина політичного суспільства вона рівноправна лише з тими, хто так само, як і вона, належить до даної держави.

Отже, під конституційно-правовим статусом особи розуміють загальні, основоположні засади, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культур­ними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів.

Конституційний статус громадянина - єдиний, неподільний і однако­вий для всіх.

До поняття правового статусу входять такі основні елементи, які становлять його зміст і структуру, а саме:

громадянство;

загальна правоздатність;

принципи правового статусу;

конституційні права, свободи та обов'язки громадян;

гарантії прав і свобод;

відповідні правові норми.

Зазначені елементи об'єднує те, що утворюючі їх норми регулюють зв'язки та відносини між державою в цілому та її громадянами. Проте кожний елемент виконує власну роль в юридичному оформлені статусу громадян в суспільстві та державі. Головним елементом правового статусу є основні права та обов'язки людини, які безпосередньо визначають її становище в суспільстві, міру юридичної свободи і відповідальності. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави..і є невідчужуваними й непорушними.

Конституційні права, свободи та обов'язки мають певні юридичні особливості:

1) вони виникають не на основі загальних правовідносин, а безпосередньо з Конституції. Саме Конституція визначає як їх зміст, так і обсяг;

2) вони виражають насамперед і безпосередньо відносини та зв'язки громадянина і держави; інші ж норми права регулюють відносини та зв'язки або громадян і органів держави, або громадян і державних та громадських організацій, або громадян між собою;

3) конституційні права, свободи, та обов'язки не припиняються і не виникають раз по раз. Вони діють постійно. Громадянин не може відмовитися не лише від своїх конституційних обов'язків, а й від своїх конституційних прав і свобод;

4) зміст і обсяг конституційних прав, свобод та обов'язків для всіх громадян однакові, в той час як суб'єктивні права і юридичні обов'язки різних громадян у конкретних правовідносинах неоднакові і за своїм змістом і за своїм обсягом;

5) реальність конституційних прав, свобод та обов'язків забезпеч-чується не стільки індивідуальними зусиллями (не забороненими законом засобами) окремого громадянина, скільки державним і суспільним ладом. Конституційні права, свободи та обов'язки охороняються відповідними нормами всіх галузей права.

З урахуванням характеру діяльності, здійснюваної в основних сферах життєдіяльності індивіда можна виділити п'ять головних груп прав і свобод:

1) громадянські (особисті) права та свободи є невідчужуваними і належать кожній людині від природи, в силу того, що вона народилася людською істотою. До цих прав згідно Конституції України належать:

— право на життя (ст.27);

— право на повагу гідності (ст.28);

— право на свободу та особисту недоторканність (ст.29);

— право на недоторканність житла (ст.30);

— право на таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції (ст.31);

— право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст.32):

— право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання (ст.33);

— право па свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34);

— право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35).

Ці права належать всім людям, що на законних підставах знаходяться на території України, незалежно від того, є вони громадянами України, іноземцями чи особами без громадянства;

2) політичні права і свободи відображають міру можливої поведінки суб'єкта у сфері управління державою, політики і залежать від правового статусу особи. В основному, політичними правами користуються лише громадяни України. До політичних прав і свобод Конституція України відносить:

— право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст.36);

— право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38);

— право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст.39);

— право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст.40);

3) економічні права характеризують їх суб'єктів як учасників економічних, насамперед майнових відносин. До них згідно Конституції України належать:

— право приватної власності (ст.41);

— право громадян на користування об'єктами виключної власності народу України, державної та комунальної власності (ст.ст.13, 41);

— право на підприємницьку діяльність (ст.42);

— право на працю (ст.43);

— право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст.44);

— право на відпочинок (ст.45);

4) соціальні права і свободи пов'язані з концепцією соціальної держави. Це означає, що людина має право на гідний рівень життя і соціальний рівень життя і соціальний захист з боку суспільства і держави. Соціальні права, закріплені Конституцією України, включають:

— право на соціальний захист (ст.46);

— право на житло (ст.47);

— право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст.48);

— право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49);

— право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.50);

5) культурні права і свободи є мірою духовності і передбачають певні можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу та всього людства. Згідно Конституції України до них належать:

— право на освіту (ст.53);

— право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст.54);

— право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст.54).

Основні права і свободи громадян нерозривно пов'язані з їхніми обов'язками. Цей взаємозв'язок обов'язків з правами і свободами, а також з державою і суспільством дістав своє конституційно-правове закріплення у ст.23 Конституції України, в якій зазначається, що кожна людина має обов'язки перед суспільством.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США