Завдання 2. Метод визначення пероксидного числа жирів та олій

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

(ДСТУ 4570:2006)

Пероксидного числа (peroxide value) – відношення кількості речовин у пробі, у перерахунку на активний кисень, які за стандартних умов окислюють йодид калію, до маси дослідної проби. Характеризує кількість первинних продуктів окислення жирів – пероксидних сполук (гідро перекисів, перекисів, діалкілперекисів), які здатні виділяти з водного розчину йодистого калію йод. Виражається у мілімолях активного кисню на кілограм проби. Пероксидне число є показником ступеня свіжості олії та жирів.

Принцип методу ґрунтується на реакції взаємодії продуктів окиснення олії та жирів (пероксидів та гідро пероксидів) із йодистим калієм у розчині оцтової кислоти і хлороформу та подальшому кількісному визначенні йоду, що виділився, розчином тіосульфату натрію титриметричнимметодом.

Реактиви: вода дистильована, льодяна оцтова кислота х.ч., хлороформ, водний розчин йодиду калію х.ч., із масовою часткою 50 – 55% свіжоприготовлений, розчин крохмалю з масовою часткою 0,5% водний розчин натрію сіркуватистокислого (натрію тіосульфату) пентагідрату (Na₂S₂O₃ ∙5H₂O) молярних концентрацій 0,01 моль/дм³ (0,01 н.) або 0,002 моль/дм³ (0,002 н),стандарт-титри тіосульфату натрію з масою речовини в ампулі, що дорівнює 0,1 г - екв - 0,1 г – моль.

Розчин йодиду калію зберігають у темній посудині. Перед застосуванням перевіряють придатність розчину, додають дві краплі розчину крохмалю до 0,5 см³ розчину йодиду калію в 30 см³ суміші оцтової кислоти хлороформу у співвідношенні 3:2. Якщо для знебарвлення блакитного забарвлення, що з´явилося, витрачають більше однієї краплі 0,01 моль/дм³ розчину тіосульфату натрію – розчин йодистого калію не придатний і необхідно приготувати свіжий.

Розчин крохмалю готують так: змішують 5 г розчинного крохмалю з 30 см³ холодної дистильованої води та при перемішуванні вливають ці суміш у 1000 см³ киплячої води кип´ятять протягом 3 хв.

Розчин натрію сіркуватистокислого (натрію тіосульфату) молярної концентрації с (Na₂S₂O₃ ∙ 5H₂O) = 0,1 моль/дм³ (0,1 н.) готують двома способами:

- натрію сіркуватистокислого – реактиву згідно з ГОСТ 25794.2, п. 2.11;

- зі стандарт – титрів (фіксаналів) натрію сіркуватистокислого. Розчин придатний до застосування через 10 – 14 діб. Розчин зберігають у склянці з темного скла. Термін зберігання отриманого зі стандарт – титрів розчину молярної концентрації с (Na₂S₂O₃ ∙5H₂O) = 0,1 моль/дм³ без додаткового контролю концентрації – 1 місяць. Після закінчення терміну зберігання необхідно визначити поправку до номінальної концентрації розчину тіосульфату натрію згідно з ГОСТ 25794.2, п. 2.11.3. Якщо під час зберігання з´являються пластівців або осад, розчин не треба застосовувати.

Для отримання розчину тіосульфату натрію необхідний молярних концентрацій с (Na₂S₂O₃ ∙ 5H₂O) = 0,002 моль/дм³ або с (Na₂S₂O₃ ∙ 5H₂O) = 0,01 моль/дм³ приготовлений розчин натрію сіркуватистокислого (натрію тіосульфату) молярної концентрації с (Na₂S₂O₃ ∙5H₂O) = 0,1 моль/дм³ розбавляють відповідно в 50 та 10 разів. Розбавляють безпосередньо перед використанням.

Хімічний посуд і прилади: ваги лабораторні 2-го та 3-го класу точності,конічні колби місткістю 250 см³ з притертими скляними пробками,циліндри на 25 та 100 см³, годинник піщаний на 1 хв. та 5 хв., піпетки, бюретки, секундомір.

Порядок виконання роботи: Якщо олія прозора, пробу олії, яка призначена для аналізування, добре перемішують. За наявності олії каламутності або осаду пробу фільтрують за температури (20 ± 2) ^° C. Пробу олії можна зберігати у холодильнику в місткості з темного скала із притертою пробкою не більше ніж 5 днів.

Масу проби,необхідну для дослідження, в залежності від передбачуваних пероксидних чисел визначають згідно з таблицею 4.

Таблиця 4

Залежність величини дослідної проби від передбачуваного пер оксидного числа

Пробу олії або жиру зважують у конічну колбу. У колбу додають 10 см³ хлороформу, швидко розчиняють дослідну пробу, приливають 15 см³ оцтової кислоти та 1 см³ розчину йодиду калію, після чого колбу відразу закривають пробкою. Вміст колби переміщують протягом 1 хв. і залишають на 5 хв. у темному місці за температури від 15 ^° C до 25 ^° C. Потім додають 75 см³ дистильованої води, ретельно переміщують і додають розчин крохмалю до появи слабкого однорідного фіолетово – синього забарвлення. Йод, що виділився, титрують розчином тіосульфату натрію до зникнення фіолетово – синього забарвлення і появи молочно – білої забарвленості, стійкої протягом 5 с.

Концентрацію розчину тіосульфату натрію обирають залежно від передбачу вального значення пероксидного числа: більше ніж 6,0 ммоль¹/₂ О/кг використовують розчин тіосульфату натрію молярної концентрації с (Na₂S₂O₃ ∙5H₂O) = 0,01 моль/дм³, менше 6,0 ммоль¹/₂ О/кг титрують розчином тіосульфату натрію молярної концентрації с (Na₂S₂O₃ ∙5H₂O) = 0,002 моль/дм³.

Якщо на титрування витрачається менше 0,5 см³ розчину тіосульфату натрію концентрацією 0,01моль/дм³, повторюють титрування розчином тіосульфату натрію концентрацією 0,002 моль/дм³ з енергійним перемішуванням. Якщо очікуване пероксидне число менше ніж 1,0 ммоль¹/₂ О/кг, то для титрування рекомендовано використання мікробюретки об´ємом 5 см³.

Паралельно роблять контрольний дослід без дослідної проби олії чи жиру. Якщо у контрольному досліді на титрування витрачено понад 0,1 см³ 0,01 моль/дм³ розчину тіосульфата натрію, то перевіряють відповідність реактивів вимогам стандартів і повторюють випробування.

Опрацювання результатів. Пероксидне число (ПЧ) в¹/₂ О ммоль/кг обчислюють за формулою

ПЧ =

де V,V₀ - об´єм розчину тіосульфату натрію відповідно в основному і контрольному досліді, см³; С – концентрація розчину тіосульфату натрію, моль/дм³; m – маса дослідної проби, г; 1000 – коефіцієнт, що враховує перерахунок результату вимірювання в ммоль/кг.

Пероксидне число виражають у ¹/₂ О ммоль/кг, що відповідає кількості кисню, використаного в даній окиснювано – відповідній реакції, в міліеквівалентах на кілограм. У деяких міжнародних стандартах пероксидне число виражають у мілімолях активного кисню на кілограм, тоді одержане за цією методикою числове значення пероксидного числа зменшується вдвічі.

Обчислюють із точністю до другого десяткового знаку з подальшим округленням до першого десяткового знаку. Відносне розходження допустиме між результатами двох паралельних визначень складає 5 % при значеннях пероксидного числа від 3,0¹/₂ О ммоль/кг і більше та 10 % при значеннях менше 3,0 ¹/₂ О ммоль/кг.

Для того, щоб виразити пероксидне число в мілімолях активного кисню на кілограм жиру, мікрограмах активного кисню на грам жиру або у відсотках йоду необхідно помножити результат одержаний згідно даної методики та коефіцієнти перераховування, які наведено у таблиці 5.

Таблиця 5

Коефіцієнти перерахунку пероксидного числа

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США