Жанрові особливості українського роману у віршах ХХ століття

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 82 из 86Следующая ⇒

Український літературний процес ХХ століття характеризується виникненням та плідним розвитком унікального для мистецтва слова жанру – віршованого роману. Національна модель роману у віршах перейняла найзагальніші ознаки з англійської, польської та російської літератур, проте розвинулася за власною траєкторією.

Метою дослідження є визначення жанрової специфіки роману у віршах на основі творів українських письменників.

Хоча віршований роман в українській літературі з’явився майже на сто років пізніше, ніж в інших слов’янських, закріпився він міцніше, про що свідчать художня досконалість зразків цього жанру, їх кількісний склад а також висновки вітчизняних та зарубіжних дослідників. Тому актуальністю дослідження є вивчення феномену українського роману у віршах, зокрема історичного, його значення для розвитку мистецтва слова та осмислення історичного буття народу.

Історія української літератури засвідчує той факт, що саме у найбуремніші періоди історії народу, а отже мови та літератури, у світ виходили монументальні твори. Поява перших національних зразків роману у віршах пов’язана з творчою діяльністю покоління, яке отримало умовну назву «розстріляне відродження». Ця закономірність пояснюється насамперед виникненням потреби під час поворотів історії переосмислення буття народу, звідси і поява історичної тематики у літературних творах, у віршованих романах зокрема.

Так, 1926 року було надруковано перший в українській літературі історичний роман у віршах «Тарас Трясило» В. Сосюри. Вибір жанрової форми можна пояснити, з одного боку, прагненням описати та переосмислити певні історичні події (епічний пласт твору), а з іншого - передати тривожні почуття, викликані нестабільною суспільно-політичною ситуацією, репресіями, можливо, з метою завуалювати автором свої критичні погляди засобами поетичної виразності (ліричний пласт).

Жанр віршованого роману в українській літературі представлений також творами «Скелька» І.Багряного, «Вогонь і попіл» Н. Лівіцької-Холодної, «Маруся Чурай» та «Берестечко» Ліни Костенко, «Перст Аскольда» Л. Горлача, «Устим Кармалюк», «Северин Наливайко», «Клекотіли орли» А.Гудими, «Віків передзвони» Івана Козака.

В українському літературознавстві до тепер точаться суперечки з приводу визначення терміну «роман у віршах», проте більшість науковців розуміють віршований роман як самобутній змішаний жанр. Так, у «Літературознавчому словнику-довіднику» за ред. Р. Гром’яка знаходимо таке визначення: «роман у віршах – різновид змішаного жанру, який поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб’єктивністю, притаманною ліричним творам» [2, 538].

Жанр увібрав у себе характерні риси епосу та лірики. Таким чином, він перейняв такі риси традиційного роману, як «багатоплановість, епічна об’єктивність» [1, 46 ],«розгорнута композиція», «сюжетність і розгортання широкої картини життя, бо дія тут наділена значною часовою тяглістю, а події постають як взаємопов’язані і взаємозумовлені, а також відтворюється складний розвиток характерів» [3, 10 ].У структурі роману у віршах також можуть бути наявні монологи, діалоги, полілоги – традиційні компоненти драми в епічному творі, що дозволяє пожвавити оповідь та реалістично відтворити життєві епізоди. Тобто роман у віршах зберігає тісний зв’язок з жанром роману, який у свою чергу схильний абсорбувати в собі риси різних літературних родів та жанрів.

Віршованому роману притаманні такі характерні для ліричних творів риси, як «підвищена емоційність оповіді, переривання оповідного плану ліричним, поєднання зображення героя з прямим вираженням авторського ставлення до нього», трансформація образу автора-оповідача в ліричного героя твору, розширення функціональних можливостей ліричних відступів від безпосереднього вираження переживань, емоцій, авторської позиції до «істотних ланок у розвитку сюжету, в розкритті образів» [4, 381].

Оскільки роман у віршах в українській літературі продовжує розвиватися й надалі і представлений зразками творів Л. Горлача, О.Кузьменка, В.Марсюка є підстави вважати, що жанр міцно закріпився в нашій літературі, набув національних рис і збагатив жанрову систему української літератури.

Список використаних джерел

1. Дюжева К. Еволюція жанрів у творчості Ліни Костенко на шляху до віршованого роману / К. Дюжева / / Літературознавчі студії. —2011. — Вип. 5. — С. 41—47.

2. Літературознавчий словник-довідник/ За ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 752с. (Nota bene)

3.Саєнко В. У просторі метаісторії/ В.Саєнко// Українська мова та література. – 2003. - №17(321). – С.8-13.

4. Cловарь литературоведческих терминов / Л.И. Тимофеев и С.В. Тураев. – М.: Просвещение, 1974. – 509 с.

Зеленко Ю. В.,

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности