Торгівля за умов монополістичної конкуренції.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 14

Випадок, коли в галузі діє лише один монопольний виробник, зустрічається дуже рідко, порівняно з ситуацією олігополії, коли існує невелика кількість фірм, що виробляють даний вид продукції, кожна з яких може впливати на ціни. При цьому товари не є абсолютно однаковими, а відмінюються певними характеристиками. На такому ринку розвивається монополістична конкуренція.

Великий внесок в розвиток теорії монополістичної конкуренції зробив Пол Кругман.

Попит на продукцію фірми за умов монополістичної конкуренції в стані ринкової рівноваги можна визначити за формулою:

(1)

де X – обсяг продаж даної фірми,

S – обсяг продажу в цілому,

n – кількість фірм в галузі,

b – змінна попиту, що показує залежність ринкової долі фірми від ціни на її товар,

P – ціна товару даної фірми,

– середня ціна аналогічних конкуруючих товарів.

Якщо фірма продає свої товари за ціни, що перевищують середньоринкову (P> ), то її доля на ринку () буде менше (). Якщо фірма продає свої товари за ціну, що нижча за середньоринкову (P< ), то її доля повинна бути більшою ().

Для того, щоб з’ясувати вплив монополістичної конкуренції на міжнародну торгівлю, необхідно спочатку визначити три основні взаємозалежності між кількістю фірм і ціною на їх товари:

1) взаємозв’язок між кількістю фірм і середніми витратами типової фірми – чим більше фірм, тим менше обсяг виробництва кожної фірми, тим вищі середні витрати на одиницю товару;

2) взаємозв’язок між кількістю фірм і ціною, за якою кожна з них продає товар – чим більше фірм, тим вище конкуренція і тим нижчі ціни;

3) взаємозв’язок між ціною, за якою фірми продають товар, і їх кількості на ринку – якщо ціна перебільшує середньоринкову, то на ринку з’являється додаткова кількість фірм, а якщо ціна нижча за середньоринкову, то кількість фірм зменшується.

В рамках моделі монополістичної конкуренції найбільш важливими є перших два взаємозв’язки. Міжнародна торгівля збільшує розміри ринків збуту. Взаємозв’язок між кількістю фірм на ринкові і середніми видатками виробництва на одній фірмі виражається наступним лінійним рівнянням[3]:

(2)

де – середні видатки,

F – постійні видатки, які не залежать від обсягів виробництва фірми,

c – граничні видатки фірми.

Це рівняння показує, що по мірі зростання обсягів виробництва фірми (Х), її середні видатки скорочуються, оскільки фіксовані видатки діляться на більшу кількість вироблених товарів. В стані ринкової рівноваги всі фірми повинні отримувати рівну ціну за свою продукцію, тобто P= . Але в цьому випадку рівняння ринкової рівноваги (1) приймає спрощений вигляд . Підставляючи його замість Х в ліву частину рівняння (2) отримуємо:

Це рівняння показує, що чим більше фірм працює в галузі, тим вищі середні видатки кожної з них. Зростання обсягів продаж S в розрахунку на 1 фірму в результаті збільшення ринку при розвитку торгівлі і при постійній кількості діючих на цьому ринку фірм n призводить до скорочення середніх витрат .

Співвідношення між кількістю фірм на ринку та ціною, за якою вони продають свою продукцію, випливає із базового рівнянні ринкової рівноваги (1). Розкриємо квадратні дужки, отримаємо:

(3)

Зворотній взаємозв’язок продаж від ціни, як відомо з макроекономіки, можна звести до простого лінійного рівняння:

(4)

де А – константа,

В – коефіцієнт, який показує нахил прямої відносно горизонтальної осі.

Ми знаємо, що фірма максимізує свій доход тоді, коли граничні доходи дорівнюють граничним видаткам, тобто:

(5)

Перетворивши це рівняння, отримаємо ціну, за якою фірма продає свої товари:

(6)

Але, як вже відмічалось раніше, . Тому шукане співвідношення між кількістю фірм і ціною, за якою кожна з них продаватиме свої товари, становитиме:

(7)

Це – рівняння попиту на олігопольному ринку. Як видно, чим більше фірм (n), тим вища конкуренція і тим нижчі ціни (Р). Важливим є і той факт, що параметр продаж (S) не входить в рівняння (7), що означає, що розміри ринка не впливають на взаємозв’язок між кількістю фірм і ціною, за якою кожна з них продає свій товар.

Графічно взаємозв'язок між зростанням розмірів ринку і міжнародною торгівлею можна показати наступним чином.

Крива С₁ показує графічно рівняння (2) – чим більше фірм в галузі, тим вищі середні видатки кожної з них, але збільшення обсягів продаж скорочує середні видатки. Крива Р показує графічно рівняння (7) – чим більше фірм на ринку, тим нижче ціна, по якій вони продають товар.

До торгівлі ринок знаходиться в рівновазі в точці А, в якій фірми в кількості n_A продають свої товари за ціною Р_А. Країна вступає в міжнародну торгівлю, і розмір її ринку, що вимірюється обсягом продаж S, збільшується. Це скорочує середні видатки і зсуває криву С₁ вниз, перетворюючи її в криву С₂. Однак крива залежності цін від кількості фірм (лінія Р)не залежить від розміру ринку і тому залишається на місці. Нова ринкова рівновага досягається в точці В, в якій більша, ніж раніше, кількість фірм n_B продають свої товари по більш низькій ціні Р_В.

Отже, навіть за умов монополістичної конкуренції, з точки зору споживачів, вигідно розвивати міжнародну торгівлю: в результаті кількість фірм, а значить і розмаїття товарів, які вони виробляють, зростає, а їх ціна падає.

[1] Рибчинський використовує припущення, що в результаті зростання пропозиції одного фактора виробництва, світова ціна на товар не змінюється.

[2] Оскільки мова йде про один товар.

[3] Ми знаємо, що витрати виробництва = постійні видатки + граничні видатки.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте