Класифікація господарських рішень

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 27Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Продовження табл. 1.1

Продовження табл. 1.1

п

Закінчення табл. 1.1

У цілому будь-яке господарське рішення має задовольняти певні вимоги. Перелік основних вимог та умови їх досягнення представлено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

ВИМОГИ ДО ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА УМОВИ ЇХ ДОСЯГНЕННЯ |411

Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Оптимальність ГР — властивість ГР бути най­кращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності [24]. Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів.

1.2. Способи формалізації та реалізації господарських рішень

У разі прийняття певного господарського рішення необхідно визначити оптимальні форми його вираження та реалізації. Залеж­но від умов розробки господарських рішень можуть використо­вуватися форми [41], наведені в табл. 1.З.

Таблиця 1.3

ОСНОВНІ ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

Закінчення табл. 1.3

Реалізація рішень, прийнятих суб'єктом господарювання, може відбуватися в таких формах:

• ділова бесіда — спеціально організована керівником зустріч із підлеглим (групою підлеглих) для обміну думками за заздале­гідь обумовленою тематикою, актуальною для компанії;

• ділова гра (тренінг) — спеціально організована інтенсивна діяльність робітників з підготовки та реалізації господарських рішень на основі імітаційних моделей реальних процесів;

• засідання — вузькопрофесійна нарада для розв'язання в ос­новному організаційних питань (засідання профкому, президії тощо);

• звіт (у письмовій та усній формі) — рішення спеціаліста щодо результатів індивідуальної або колективної роботи з реалі­зації господарських рішень;

• методика — сукупність методів для професійного виконан­ня будь-якої діяльності;

• навчання — ділова бесіда; проводиться керівником для на­дання новітніх знань або інформації стосовно виконання будь-якої діяльності;

• нарада — колективна ділова бесіда; проводиться керівником для оперативного доведення до підлеглих конкретних задач, ви­користання колективного розуму, обміну інформацією та нако­пиченим досвідом стосовно здійснення важливих господарських рішень.

• настанова — ділова бесіда; проводиться керівником і має на меті навчити, передати досвід щодо успішного виконання госпо­дарського рішення;

• особистий приклад — дії керівництва у сфері підпорядку­вання, за заздалегідь підготовленим сценарієм, для розвитку у підлеглих ефекту наслідування авторитетам у техніці здійснення господарських рішень;

• порада — ділова бесіда; проводиться керівником для того, щоб поділитися власними поглядами з виконавцями рішення щодо його виконання; є необов'язковою для виконання підлег­лими;

• примушування — ділова бесіда; ведеться керівником у ви­гляді погроз або підвищення платні для спонукання працівника до виконання господарських рішень;

• рекомендаційний лист — рішення авторитетного спеціаліста поручитися за будь-яку людину, компанію або діяльність перед потенційним або конкретним роботодавцем, постачальником чи споживачем;

• роз'яснення — ділова бесіда; проводиться керівником і має на меті пояснити, зробити більш зрозумілим суть і склад госпо­дарського рішення;

Найпоширеніші сполучення форм розробки та реалізації гос­подарських рішень наведено в табл. 1.4.

1.3. Якість і ефективність господарських рішень

Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну осо­бу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доціль­ність прийнятого господарського рішення, посідає його якість.

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження [49].

Основні параметри якісного рішення:

• повнота розв 'язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);

• своєчасність рішення (правильний вибір моменту його при­йняття й виконання);

• оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обме­жень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Показники якості прийнятого господарського рішення:

У показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближа­ється до нуля, якщо лише кількісно — він наближається до одиниці;

> ступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовір­ність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);

У імовірність реалізації рішення за показниками якості, ви­трат і терміну;

^ коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

•S застосування наукових підходів; використання методів функ­ціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення тощо;

■S вивчення впливу економічних законів на ефективність ре­алізації господарського рішення;

S забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якіс­ною інформацією;

^ структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

■S забезпечення багатоваріантності рішень;

^ правова обґрунтованість рішення;

•S розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;

-/ наявність механізму реалізації рішення.

Інший аспект доцільності прийнятого господарського рішення полягає в його ефективності.

Під ефективністю господарського рішення розуміють ре­сурсну результативність, здобуту в результаті" розробки, при­йняття та реалізації рішення на підприємстві.

Виділяють такі види ефективності господарського рішення [41], сутність яких розкрито на рис. 1.1.

Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від цілої низки чинників, а саме:

• людський фактор (необхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду ОПР, організаторські здібності, дисциплінованість, твор­ча активність; внутрішня культура, правова й екологічна культу­ра, свобода особи; індивідуально-особистісні характеристики; за­гальний морально-психологічний клімат в організації, ступінь розуміння рішень, що зумовлює відповідне ставлення до справи; очікувана винагорода у випадку успіху чи, навпаки, острах мож­ливого покарання в разі невдачі);

• інформаційний фактор (структура інформації та системи інформаційного забезпечення (рівень забезпечення інформа­цією));

• організаційний фактор (здатність організації вчасно пере­шикуватися для усунення нестатків рішення проблеми відповідно до умов, що змінилися, пристосуватися до них); своєчасність ви­явлення проблеми та наявність необхідного запасу часу для вихо­ду з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість до різного роду перешкод);

• матеріальний фактор (наявність необхідних ресурсів (при­родних, технологічних, інформаційних тощо), можливість віль­ного маніпулювання ними).

Ґрунтуючись на результатах практичних спостережень, слід зазначити, що кожен з факторів може або сприяти, або перешкод­жати підвищенню ефективності ГР.

Загалом, ефективність господарського рішення визначається досягненням поставлених цілей [13]. Для цього воно має відпові­дати таким вимогам:

> мати механізм реалізації (тобто рішення слід сформулюва­ти таким чином, щоб воно охоплювало організацію, контроль процесу його реалізації);

> бути науково обґрунтованим (розробка та прийняття рі­шення на основі пізнання й використання об'єктивних законів і тенденцій, властивих економіці);

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?