Таксономія концептів і місце в ній концепту КОХАННЯ

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 20Следующая ⇒

Критерії класифікації концептів різноманітні [51, 87]. Концептуальні змісти повсякденного концепту вербалізуються переважно в словах, у цьому випадку спосіб «приписування» інформації подається як згорнутий (дорогий, милий). У той час як концептуальні змісти, що входять у концепти інших концептуальних просторів, зафіксованих у висловлюваннях/текстах, подаються «розгорнутим» способом «приписування» інформації (жалувати, допомагати, пестити).

Тематичний аспект концептів охоплює, емоційну, освітню, текстову й багато інших концептосфер [111]. Класифіковані за своїми носіями, концепти формують індивідуальні, мікрогрупові, макрогрупові, національні, цивілізаційні, загальнолюдські концептосфери [77, с. 67; 88, с. 270]. Можна виділяти концепти, що функціонують у тому чи іншому видах дискурсу, зокрема: педагогічному, релігійному, політичному, медичному тощо.

Найчастіше вичленовуються так звані «культурні концепти», які і стають об’єктами лінгвістичних досліджень (Л. Грузберг [26], Р. Келлер [208], В. Коллер [211], К. Віллє [303]). Когнітивний складник когнітивно-семантичної структури таких концептів визначається системою історично сформованих у культурі окремого етносу уявлень про людську діяльність, що відбилися в різних онтологічних ситуаціях (М. М. Маковський [59]).

Як і будь-який інший мовний феномен, концепт КОХАННЯ можна осмислити в категоріях структури, семантики і прагматики. Застосування докладної класифікації концептів, розробленої вітчизняним мовознавцем А. М. Приходьком, дає змогу визначити точно місце будь-якого концепту.

Таксономізація з погляду міри дає можливість визнати концепт КОХАННЯ непараметричним ментальним утворенням [88, с. 88], тобто таким, вимірність якого в певних величинах не можлива. Визначити профіль цього концепту можна лише на рівні відчуттів, уявлень і асоціацій, до яких важко застосувати критерії міри. Іншою ознакою непараметричності є слабка вираженість образно-перцептивного компонента. Концепт КОХАННЯ може мати тільки абстрактне втілення.

Типологізація концептів з погляду когнітивної семантики, в опозиції «універсальність-специфічність», дає змогу зробити акцент на наднаціональному характері концепту КОХАННЯ, який є універсальним і, маєзагальнолюдське значення. Як і всі універсальні концепти, він складається як із категоріальних (філософські і теософські), так і з онтологічних (емоційні, біосоціальні, фізіологічні) ментальних утворень.

Типологічне осягнення концепту КОХАННЯ з погляду прагмасемантики уможливлює його визначення як регулятивного ментального утворення, в якому закладено кодекс життєвих настанов (ідея прескрипції) – орієнтування на певний ідеал, норму, шаблон, що визначають фреймові сценарії та культурні домінанти поведінки людини в соціумі, упорядковують її вчинки та дії.

Наведені вище типи концептів є ментальними утвореннями гіперонімічного порядку, їх гіпонімічні різновиди виокремлюються за когнітивно-семантичним принципом.

Концепт КОХАННЯ належить до концептів телеономного порядку, що концептуалізуютьдуховні цінності, які втілюють для людини «моральний ідеал, – ідеал, заради якого варто жити» [88, с. 89]. Ці концепти, так само поділяються на власне-телеономні й емоційно-телеономні. Концепт КОХАННЯ належить до емоційно-телеономних. Визначаючи сенс життя людини і являючи собою щось дороге або навіть найдорожче для неї, телеономні концепти є загальнолюдськими феноменами з яскраво вираженим ціннісним складником.

Безпосередньо стосуються психічних і фізіологічних станів людини концепти антропоморфного порядку, – які дають змогу найбільш точно встановити місце концепту КОХАННЯ в концептуальній системі мови. Специфіка таких концептів полягає у відображенні здатності людини реагувати на подразники зовнішнього світу і переносити їх на свій внутрішній світ. Тут розрізняють емоційні та фізіологічні концепти.

Емоційні концепти, до яких належить і концепт КОХАННЯ, відображають цілу палітру внутрішніх реакцій людини на актуальний подразник або прояв почуттів у процесі спілкування. Вони є етнічно, культурно зумовленими, складними структурно-смисловими, зазвичай, лексично і/або фразеологічно вербалізованими утвореннями, що конституюються одиницями з позитивним і негативним маркуванням. Для лінгвокультурології такі концепти залишаються одними з основних об’єктів вивчення.

До складу фізіологічних концептів, щовідображають ідею норми й відхилення від неї, позитивно або негативно оцінюючи фізичний стан людини, без сумніву, належить і концепт КОХАННЯ.

Концепти гуманітарного порядку висвітлюють місце і роль людини в лінгвокультурній і соціодискурсивній картинах світу. Вони поділяються на соціоуніверсальні, етноспецифічні й етносоціоспецифічні. Концепт КОХАННЯ є соціоуніверсальним, таким, що відображає універсальний для всього людства спосіб осмислення міжособистісних стосунків.

Аналіз лінгвістичного віддзеркалення стереотипізованої поведінки й мовленнєвих реакцій носіїв німецькоі та української культур, дав змогу розглядати концепт КОХАННЯ як лінгвокультурний і лінгвокогнітивний.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров